Наш мікрокосм готовий невпинно взаємодіяти з колективним підсвідомим, коли справа стосується особистої екосфери, якби далеко вона не простягалась. “Колективне я” українців тридцять років вчиться справедливості через популярні телешоу і дешеві мильні опери, але ми все одно впевнені, що маємо виключне право визначати що є справедливим, а що — ні.
Ілюзія може досить довго перемагати холодильник і вічно перемагати здоровий глузд. Ми звикли довіряти тим, хто створює собі яскравий образ, картинку. Наші інстинкти змушують до цього, але ілюзію справедливості ми все одно створюємо собі самі.
Звичкою шукати справедливості у “пророків” користуються всі. Від політичних мерчендайзерів до промоутерів конспірологічних теорій. Інформаційне поле рясно засіяне комівояжерами на будь-який смак і колір, однак тільки освіченість і критичне мислення може дати якісні плоди.
За відсутності належного контролю якості, нам приходиться самотужки робити вибір яку інформацію споживати кожен день. І саме навики обирати між привабливою обгорткою і прискіпливим читанням дрібного шрифту, зазвичай рятує від неякісного товару.