У переважної більшості людей склалась думка, що аліменти можуть стягуватись лише коли подружжя розірвало шлюбні відносини, в результаті чого діти залишились на утриманні одного із батьків. Але законодавство України дозволяє стягувати аліменти не залежно від того, чи розлучені батьки, перебувають в шлюбі, або взагалі не перебували в ньому.

За українським законодавством стягнути аліменти на утримання неповнолітніх дітей можна при наявності наступних підстав:
  • укладення угоди між батьками про сплату аліментів; 
  • на підставі судового рішення.  
Першим розглянемо найбільш демократичний варіант стягнення аліментів - договір про сплату аліментів на дітей. Такий договір укладається відповідно статті 189 Сімейного Кодексу України. Сам факт наміру укладення подібного договору свідчить про те, що між батьками нема суперечностей щодо сплати аліментів.  Зокрема, сторони закріплюють договором розмір, умови, порядок та строки виплати аліментів.

Слід відмітити, що батьки можуть укласти договір про сплату аліментів на дітей як під час шлюбу, так і після його розірвання. Договір укладається в письмовому вигляді та обов’язково має бути нотаріально посвідченим.
За договором сторони самостійно визначають розмір аліментів, але такий розмір не може бути меншим за 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Батьки можуть визначити такі способи сплати аліментів як: частка від заробітної плати або іншого доходу платника аліментів, сплата аліментів у твердій грошовій сумі та ін.

Сплачувати аліменти за договором можна шляхом: 
  • особистої сплати аліментів безпосередньо платником аліментів їх одержувачеві; 
  • шляхом сплати аліментів платником аліментів їх одержувачеві через третіх осіб (бабусю, дідуся); 
  • поштовим або телеграфним переказом аліментів на домашню або іншу вказану одержувачем аліментів адресу; 
  • шляхом перерахування аліментів на рахунок одержувача аліментів у комерційному банку або кредитній установі та ін.
Проте, коли батькам дітей не вдається досягти згоди про сплату аліментів у вигляді письмового договору, стягнення аліментів необхідно здійснювати в судовому порядку. Такий спосіб є найпоширенішими, тому що рішення суду є тим юридичним інструментом, який забезпечить сплату аліментів одним із батьків. Щоб отримати гарантію сплати аліментів у вигляді рішення суду, одному із батьків необхідно звернутися із позовною заявою  до суду загальної юрисдикції. 

Важливим моментом є те, що звернутись до суду про стягнення аліментів  можна лише у разі відсутності підписаного договору між батьками. Якщо ж договір батьки уклали, то до суду вже потрібно звертатись з позовом про встановлення нового розміру та порядку сплати аліментів.

Подавати позовну заяву про стягнення аліментів на дітей можна за місцем проживання отримувача або за місцем проживання платника аліментів.
При розгляді справи суд враховує окремі аспекти, які варто наперед зважити, щоб розуміти перспективу судового рішення. Так, суд враховує:
  • стан здоров’я та матеріальне становище дитини і платника аліментів;
  • наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина.
Розмір аліментів, який буде стягуватись з матері або батька, визначається судом шляхом встановлення щомісячних платежів у частковому відношенні до заробітку (доходу) платника, але не менше ніж 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку. Але, крім стягнення аліментів у вигляді частки до суми заробітку, суд за заявою однієї із сторін може розрахувати аліменти у твердій сумі (наприклад, 1 000 гривень щомісяця). У випадках, коли позовні вимоги заявлені на стягнення аліментів на утримання 2 дітей, суд визначить єдину частку від доходу платника аліментів, яку такий платник повинен сплачувати до досягнення повноліття найстаршого з дітей.

Виходячи з цього можна сказати що розмір аліментів встановлюється судом та залежить виключно від кожного окремого випадку.

Коли суд прийняв рішення та визначив розмір аліментів, закон дозволяє платнику або одержувачу зменшити або збільшити їх розмір за позовом одного з них. Приводом для перерахунку може бути зміна матеріального становища або сімейного стану, або погіршення (покращення) здоров’я однієї з сторін або інші обставини.

Отже, визначення порядку та суми аліментів визначається у кожному окремому випадку, враховуючи весь спектр обставин справи, починаючи із взаємовідносин між сторонами і закінчуючи їх матеріальним станом.