Вюридичній практиці у сфері сімейного права трапляються випадки, коли один збатьків не дає дозволу іншому на вивезення неповнолітньої дитини, яка недосягла 16-річного віку, за кордон України. Справи такого характеру складні всвоєму процесі, адже відбуваються вони у судовому порядку де успішне вирішеннясправи неможливе без стійкої юридичної стратегії. Отож, цю проблему не зайвимбуде дослідити ще раз в даній статті.
Звернемосьдо законодавчої бази. Відповідно норм Цивільного кодексу, вивезення за межіУкраїни неповнолітньої дитини, яка не досягла 16-ти років можливе лише всупроводі та за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників, або інших осібякі мають на те право.
Окремоїуваги заслуговує Постанова КМУ від 27.01.1995 року № 57, яка затверджує«Правила перетинання державного кордону громадянами України». В даній постановірегламентується наступне: виїзд за межі України неповнолітніх дітей, що недосягли 16-річного віку, можливий лише у разі якщо дітей супроводжє один збатьків, та за умови, що другий з батьків дав свою згоду на вивезення дитини.Згода другого з батьків на вивезення дитини підлягає обов’язковомунотаріальному посвідченню, в такому документі обов’язково зазначається державакуди прямуватиме дитина та зазначається проміжок часу, на який вона виїжджає зкраїни.
Проте, євинятки законодавства коли виїзд неповнолітніх дітей, які не досягли 16-річноговіку, в супроводі одного з батьків можливий без нотаріально посвідченої згодидругого з батьків. Такими винятками є:
1) якщодругий з батьків є іноземцем або особою без громадянства, що підтверджуєтьсязаписом про батька у свідоцтві про народження дитини, та який (яка) відсутній упункті пропуску;
2) якщоу паспорті громадянина України для виїзду за кордон, з яким перетинає державнийкордон громадянин, який не досяг 16-річного віку, або проїзному документідитини є запис про вибуття на постійне місце проживання за межі України, чивідмітка про взяття на консульський облік у дипломатичному представництві абоконсульській установі України за кордоном;
3) уразі пред'явлення наступних документів або їх нотаріально засвідчених копій:
З такогозмісту вбачається, що у разі відсутності нотаріально посвідченої згоди одного збатьків на виїзд з України дітей, які не досягли 16-річного віку, дозвіл навиїзд з України неповнолітнього без згоди та супроводу другого з батьків можебути наданий рішенням суду з обов'язковим зазначенням держави прямування тавідповідного часового проміжку перебування у цій державі.
Що говорить судова практика? Проаналізувавши судову практику можнасказати, що при вирішенні справи, суди керуються принципами зазначеними встатті ст. 141 Сімейного кодексу України, щогарантує рівність прав та обов'язків батьків щодо дитини. Отож, схилити на свійбік суддю у таких справах досить не просто. Особливість справ щодо вивезеннядитини за кордон без згоди другого із батьків полягає в тому, що тут потрібнозробити велику роботу зі збору доказової бази. Власне сама доказова база івідіграє основну роль при вирішенні справи в суді. Наприклад, позивачу в судідоведеться надати докази того, що батько (мати) дійсно не дає обґрунтованоївідмови у видачі дозволу на виїзд дитини за кордон у визначений позивачем часта країну. Такими доказами можуть бути письмові звернення з проханням у видачудозволу на виїзд за кордон. Також позивачу в суді потрібно правильнообґрунтувати мету поїздки за кордон (наприклад: лікування, навчання і т.д.).
Отже, для отримання судового рішення на вашу користь, де суднадасть дозвіл на вивезення дитини за кордон, необхідно довести відповідністьпоїздки інтересам дитини. У зв’язку зі складним характером подібних справ,кращим рішенням буде залучення до справи кваліфікованого юриста.