Законодавцівизначили розломи нового банківського ландшафту країни, прийнявши в першомучитанні закон "Про спрощення процедур реорганізації та капіталізаціїбанків". Банків явно поменшає, але вони стануть більшими. Парламентмотивує банки до додаткової капіталізації за рахунок злиття або внесків достатутного капіталу.
Банкірампропонується вибір: заплатити за капіталізацію за спрощеною процедурою, зробитикорпоративне злиття або піти з ринку. Цей вибір – обов'язковий для переважноїбільшості вітчизняних банків. Адже дві третини від їх загальної кількості неукладаються у вимоги Нацбанку за розміром статутного капіталу. Більше 40 з нихвже до 11 липня 2017 року повинні збільшити статутний капітал до 200 млн грн. Адо 2024-го все банки, які залишаться "у живих" будуть зобов'язанікапіталізуватися вже до 500 млн грн.
Наразі єдинийреальний спосіб докапіталізації – нарощування банківського капіталуакціонерами. Натомість процедура злиття банків в існуючих правових умовахтриває близько 1,5 роки. Цей термін не вписується в існуючі вимоги збільшитикапітал до липня 2017 року.
Пропонованийдокумент передбачає скоротити терміни докапіталізації до трьох місяців. Зогляду на це, закон має бути прийнятий у березні, оскільки перший дедлайн – вжеза три місяці. Якщо законодавці затягнуть вирішення питання, то більше 40банків із статутним капіталом менше 200 млн грн, ризикують у липні достроковозавершити професійну місію.
Парламентськаініціатива спрямована як на вирішення проблем недокапіталізованих банків, так іщодо тих, які ще дотримуються нормативів НБУ. Це – примус банків до новихреалій, запропонованих державою. Спрощення процедури – своєрідний бонус длябанків. А необхідність вишукати додаткові ресурси – сувора проза життя.
В цілому прийняттяподібного закону – рішення вірне. Це – спроба зміцнити розхитану банківськусистему. Документ стимулює слабкі банківські ланки ставати сильнішими, абозвільнити своє місце на ринку. Держава "армує" фундамент національноїбанківської системи, ослаблений кризою останніх років. Адже з 2014-го в Україніліквідували або реорганізували близько 90 банків, що становить половинубанківської системи. В їх топках "згоріли" 160 млрд грн вкладників.
Важливо, щобостаточна версія закону не була виписана під диктовку лобістів і не стала новимкорупційним інструментом. Адже після першого читання в документі проглядаютьсяі корупційні ризики, і лобістські інтереси міжнародних банківських груп.
Окремі нормизаконопроекту наштовхують на думку, що його писали в інтересах іноземнихбанківських груп. Спрощена процедура капіталізації дозволить їм при бажаннізбільшити ринкову частку за рахунок скупки фінансово знесилених конкурентів.
У проекті непрописані підстави для відмови Нацбанком капіталізації і реорганізації банків.Законопроект передбачає, що план припинення банківської діяльності повиненвідповідати вимогам НБУ, але не пояснює, яким саме. План припинення необхіднобуде реалізувати за 180 днів, але документ не передбачає санкцій за порушенняцього терміну.
У документівідсутні критерії, на підставі яких банк може почати реорганізацію за спрощеноюпроцедурою. При цьому вибір банків, які зможуть скористатися цією процедуроюзалишається на розсуд НБУ. Всі ці недоладності і протиріччя посилюютьможливості ручного управління НБУ і створюють корупційне поле.
Вважаю помилковимрішення про конвертацію акцій за номіналом при приєднанні банку. Ринковавартість майже завжди відрізняється від номінальної. Різні банки мають різнуномінальну і реальну вартість. Тому правильніше обмінювати акції, виходячи зпоказників поточної діяльності банку.
Проект не міститьгарантій для кредиторів банку, в разі припинення ним діяльності. Оскарженнярішень, пов'язаних із відкликанням банківської ліцензії, капіталізацією абореорганізацією не припиняє їх виконання. Проект суперечить нормам ПодатковогоКодексу, який забороняє регулювання питань оподаткування банку-правонаступника.
Водночас документпередбачає ряд позитивних новацій. Таких, як право банків припиняти діяльністьбез ліквідації юридичної особи. Це дозволить тим із них, які не зможутьвиконати вимоги НБУ щодо капіталізації, покинути ринок без навантаження на Фондгарантування вкладів фізичних осіб. Вони уникнуть тимчасової адміністрації, заумови відсутності невиконаних зобов'язань перед вкладниками. Наразі такаможливість законом не передбачена.
В цілому, експертине сумніваються в необхідності прийняття подібного закону. Але його необхідноістотно доопрацювати. Тільки тоді він спрацює на позитивний результат. Інакшеце буде черговий аперкот проти і так хиткої банківської системи