Не стартапами єдиними або чому Україні слід закласти базовий фундамент малого бізнесу
Про стартапи дуже багато говорять. Всі розуміють необхідність стартапів і намагаються побудувати якомога більше єдинорогів у своїй країні. Рейтинги найкращих в Україні постійно оновлюються, наприклад, за 2019 рік чи 2020. Круто, що наші стартапери залучать мільйонні інвестиції. Вони молодці. Ми всі вболіваємо за Grammarly, Preply та Reface. Однак ми забуваємо про базову річ: основою економіки є малий бізнес.
Cаме завдяки малому бізнесу забезпечується стабільність і благополуччя великої кількості сімей і територіальних громад. Малий і середній бізнес є основою економіки України, створює 60% ВВП, забезпечуючи 79% робочих місць. Він є соціально-економічним фундаментом, без якого не може розвиватися інноваційно-орієнтована економіка.
Cтартапи vs. малий бізнес
Іноді між поняттями виникає плутанина і малий бізнес сприймають як стартапи, а стартапи розглядаються як маленькі версії великих компаній. Хоча така точка зору в корені не вірна. Є вагома ідеологічна (та організаційна) різниця між стартапами, маленькими підприємствами та великими корпораціями. Стартап — це тимчасове утворення. Протягом якогось часу він знаходиться в пошуку вигідної бізнес-стратегії, яка приживеться і дозволить масштабуватися.
Перша велика відмінність від малого бізнесу полягає в тому, що засновник стартапу прагне зробити його глобальною компанією (якщо пощастить). Він сподівається, що блискуча ідея матиме приголомшливий вплив на індустрію. Іноді це вдосконалення наявного на ринку продукту/послуги, а іноді — створення чогось такого, чого раніше не існувало, але виявилося потрібним і вплинуло на економіку експоненційно. У свій час споживачі не знали, що хочуть користуватися айфонами, поки Стів Джобс не взяв і не презентував смартфон.
Так от, ідея заснування малого підприємства — фундаментально інакша. Зазвичай власник малого бізнесу просто прагне займатися чимось, що у нього вдається і приносить прибуток. Наприклад, пекти хліб і продавати людям на своїй вулиці, або вирощувати помідори в теплиці й продавати на місцевому ринку. Цілі домінувати в цілому секторі економіки у такого підприємця немає (принаймні у більшості). Масштаб його справи зазвичай обмежується фізичними можливостями власної праці та праці членів сім’ї. Знаю це з власного досвіду, бо серед наших клієнтів багато дрібних фермерів, які самі працюють в полі, син керує трактором, а дружина — бухгалтер. Вони так роблять вже багато років і переконалися, що “це працює”. Натомість стартапер починає з протилежного боку: він висуває певну кількість гіпотез і перевіряє чи будуть споживачі поводитися так, як він передбачив. Якщо ні, то доведеться внести правки в модель чи змінити підхід.
Малий бізнес як основа
Малий і середній бізнес є основою економіки. Чому так? По-перше, невеличкі компанії мають більший обсяг реалізації, ніж великі, по-друге, суми податків, які вони сплачують, більші, а по-третє, МСБ створює більше робочих місць, ніж великі корпорації. За даними ООН, у переважній більшості країн світу частка МСБ досягає 90%. У США ця частка якраз дорівнює 90%, у Японії — 99%. В ЄС малі та середні бізнеси становлять 99% усіх підприємств, акумулюють понад 50% ВВП та працевлаштовують понад 100 млн осіб. Найбільший вклад МСБ у ВВП — в Італії (68%). До речі, як пише Forbes, найбільші італійські корпорації починали якраз із маленького сімейного бізнесу.
Наша країна не гірша, а в багато чому навіть краща для запуску нового бізнесу, на відміну від старого світу, де майже всі комірки зайнято. У нас величезні можливості в базових нішах, в сервісній індустрії, в імпортозаміщенні, тощо. В Україні є величезна кількість дрібних фермерів і локальних виробників зі свіжими ідеями, конкуруючими товарами та послугами високої якості, що мають великий потенціал до росту.
Ясна річ, що для розвитку підприємництва потрібні сприятливі умови. Має бути підтримка держави, хороший економічний клімат, здорова конкуренція. Майже у всіх розвинених державах світу суб’єкти підприємництва підтримуються і на загальнонаціональному, і на регіональному рівнях. Крім законодавчої, уряди надають підприємцям фінансову допомогу, інформаційну та освітню підтримку, консультації, а іноді й пряме чи посередницьке замовлення на продукцію малих підприємств.
Брак фінансів
Наші підприємці страждають не тільки від браку фінансів, а й від нестачі фінансових послуг. Ця нестача в різного роду фінансових ресурсах є великою перешкодою на шляху до розвитку. Адже фінансування дозволяє підприємцям впроваджувати інновації, покращувати ефективність, розширювати мережу збуту, виходити на нові ринки і створювати робочі місця.
В ЄС окрім надання прямого фінансування, діють пільгові кредитні та лізингові програми, бухгалтерська звітність спрощена, а ставки ПДВ зменшені. Іноді маленькі компанії взагалі звільняються від сплати податків на певний період. Жаль, в Україні така практика не є поширеною. Певні програми з’являються, але їх усе одно дуже мало. Фінансування на вигідних умовах для більшості українських підприємців залишається недоступним. Такі інвестиції ризикові й невигідні для більшості інвесторів.
За даними Institute for Economic Research and Policy Consulting, які порівняли попит і пропозицію у фінансових послугах, виявилося, що наші підприємці недофінансовані майже на 10 млрд євро (2016). Щоб зменшити кредитний розрив, фінансові установи, уряди та донори у всьому світі вкладають гроші у розробку спеціальних програм по допомозі МСБ. Але наскільки така політика на ділі руйнує бар’єри для підприємців в Україні?
Наші підприємці скаржаться, що банківські кредити занадто дорогі, їх важко отримати. Маючи рекордні суми коштів на рахунках, банки вкрай неохоче кредитують бізнес. А міжнародне донорське фінансування хоч і дешевше, але вимагає прозорої інформації та звітності, чого бракує у більшості МСБ.
Успішні країни починали з малого (бізнесу)
Данія — країна з високорозвиненою агрокультурою: економіка опирається на високотехнологічне сільське господарство, а 2/3 землі має аграрне застосування. В основі сільського господарства Данії лежить індивідуальне володіння землею і сімейна ферма. Фермери організовують кооперативи, що дозволяє працювати ефективніше і конкурувати з іншими виробниками. Такі кооперативи надзвичайно потужні, наприклад, прибутки найбільшого данського кооперативу — €15 млрд, тоді як виторг найбільшої енергетичної компанії України ДТЕК — тільки €5 млрд.
В списку Forbes Italia серед 100 компаній з найбільшими доходами 65,6% — бізнеси, які починалися з маленьких сімейних підприємств. Якщо Ferrero або Prada відомі всім, то з таким же виторгом, як і Prada, закінчила 2019 рік компанія з виготовлення цементу Buzzi. На одному рівні по прибутках знаходяться Perfetti Van Melle і виробник тормозних систем — Brembo. Більшість цим компаній походять з “традиційних” галузей економіки (не інноваційні стартапи). Наприклад, це будівельні компанії Techint Group та Webuild Group, текстильний гігант Benetton Group, виробник окулярів Luxottica, енергетична компанія Saras Group або торгівельна група Esselunga Group, виробник м’яса Cremonini Group та інші. Прибутки всіх перевищують €8-10 млрд на рік.
Логістичний і транспортний данський гігант Maersk теж починався з сімейної справи батька та сина. Бренди Starbucks, Ralph Lauren, Spanx, IKEA, Tesco — починалися з однієї людини. Список можна продовжувати безкінечно.
Малий бізнес стає великою силою в успішних країнах, нам треба наслідувати найкращих.
Що ж робити
Згідно зі звітом The Investor Base of Securities Markets in the EBRD Regions (April 2021), такі представники інституційних інвесторів, як European mutual fund, North American hedge fund, European hedge fund, APAC mutual fund, мають досить схожу думку щодо інвестицій в українську економіку. Підсумок такий: «Ми дивимося на перспективи українського сільського господарства. Житниця регіону. 31% світового чорнозему! Гігантський потенціал… Але інвестувати не можемо, високі ризики, проблеми корпоративного управління, геополітичні виклики, тощо».
Українські підприємці опинилися в умовах, коли держава фінансувати не може, а міжнародні інвестори — поки що не хочуть. Впевнений, слабкість національних державних інституцій і крива ідеологія стосовно бізнесу буде змінюватися. А поки українському МСБ залишається захищати самих себе. Це непогано. Самоорганізація та захист своїх прав підприємцями — хороша практика, яка дає результати. Французькі фермери завжди досягають свого (хоч і екстравагантними методами). Страйки британських чи американських перевізників за кращі умови праці ставали катастрофою для уряду. Данські фермери саме з цього і починали: вони проявляли ініціативу, об’єднувалися у кооперативи і дружно захищали свої права та бізнес.
Успіх бізнесу — це власні зусилля помножені на колективні зусилля.
Ми можемо робити так само
Ось чому, вкладаючи гроші в ІТ-стартапи, важливо не забувати інвестувати і в дрібних підприємців. Адже наші підприємці нічим не гірші: мало на яких національних ринках є локальні гіганти, співставні з об’ємами торгівельного “Епіцентру” або аграрного “Нібулону”. Чи національні мережі “АТБ” та “Fozzy Group”, яких не змогли подолати транснаціональні конкуренти. Всі вони починали з малого. І багато хто з нинішніх підприємців-початківців стане серйозним гравцем на ринку через 10-20 років. Не всі, але зможуть. Ось чому треба їх підтримувати і ставитися з повагою. Світ живе не тільки програмістами (хоча люди в ІТ-сфері дуже круті). По своїх клієнтах ми бачимо, як багато підприємців починають з нуля і досягають особистого успіху. Їм просто треба трохи підтримки.
Наостанок: схожість між стартапами та малим бізнесом у тому, що обидвоє починаються з фінансових вливань власника, членів сім’ї та друзів. Іноді з банківського кредиту. Потім, якщо ідея стартапу виявиться живучою, отримати фінансування та інвестиції набагато простіше, ніж фермеру, який вирощує помідори в селі. Навіть якщо вони непогано продаються на місцевому ринку.
