Усиновлення дітей під час війни
Єдиний акцент – усиновлення може здійснюватися на території, де не відбуваються воєнні дії, працюють державні органи влади.
Облік дітей, які можуть бути усиновлені та осіб, які бажають усиновити дитину, ведуть служби у справах дітей та Національна соціальна сервісна служба України.
Глава 18 Сімейного кодексу України присвячена усиновленню.
За визначенням, даним у ч.1 ст. 207 СК України, усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім'ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду.
Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя (ч. 2 ст. 207 СК України).
Хто може бути усиновлювачем?
1. Дієздатна особа віком не молодша 21 року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини.
2. Особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на 15 років.
У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років.
3. Усиновлювачами можуть бути подружжя, а також особи, зазначені у частинах п'ятій та шостій цієї статті.
4. Подружжя;
5. Особи, які проживають однією сім'єю за рішенням суду щодо усиновлення ними дитини.
6. Якщо дитина має лише матір, вона може бути усиновлена чоловіком, з яким її мати перебуває у шлюбі.
7. Якщо дитина має лише батька, вона не може бути усиновлена жінкою, з якою він перебуває у шлюбі.
Особи, які не можуть бути усиновлювачами (ст.212 СК України)
1) обмежені у дієздатності;
2) визнані недієздатними;
3) позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені;
4) були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім'ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини;
5) перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері;
6) зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами;
7) не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу);
8) страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров'я;
9) є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини;
10) були засуджені за кримінальні правопорушення проти життя і здоров'я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших кримінальних правопорушень;
11) за станом здоров'я потребують постійного стороннього догляду;
12) є особами без громадянства;
13) перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем.
Облік громадян України, які постійно проживають на території України і бажають усиновити дитину
Пунктом 21-1 Порядку провадження діяльності з усиновлення та здійснення нагляду за дотриманням прав усиновлених дітей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 905 від 8 жовтня 2008 р. визначено, що громадяни України, які бажають усиновити дитину, мають право отримати консультацію щодо процедури усиновлення дитини шляхом подання відповідної заяви для прийому безпосередньо до служби у справах дітей районної, районної у мм. Києві та Севастополі держадміністрації, виконавчого органу міської, районної у місті (у разі її утворення), сільської, селищної ради за місцем свого проживання, у тому числі в онлайн-режимі з використанням електронних засобів комунікації або через Єдиний державний вебпортал електронних послуг та інтегровані з ним інформаційні системи Мінсоцполітики, органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування.
Під час консультації заявникам роз’яснюється процедура усиновлення, його правові наслідки як для дитини, так і для усиновлювача, права і обов’язки усиновлювачів, порядок здійснення нагляду за умовами проживання і виховання усиновленої дитини як на території України, так і за її межами, контролю за цільовим використанням допомоги при усиновленні дитини.
Якщо ви бажаєте прийняти на виховання у свою сім’ю дитину, ви можете звернутися до служби у справах дітей за місцем проживання та подати заяву про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі.
Реєстрація кандидатом в усиновлювачі через додаток “Дія” онлайн
1. Спершу зареєструйтеся або авторизуйтеся в кабінеті громадянина на порталі diia.gov.ua за допомогою електронного підпису.
2. Заповніть дані про шлюб та чоловіка / дружину, про фактичну адресу проживання та про дітей, яких бажаєте усиновити. Після перевірки даних у реєстрах (близько 15 хв.) можна продовжити заповнення заяви.
3. Після підтвердження ваших даних продовжте заповнення онлайн-форми. Відомості з реєстрів підтягнуться автоматично. Якщо деяких бракує, до заяви треба буде додати фото / сканкопії документів.
4. Підпишіть електронним підписом та відправте.
Реєстрація кандидатом в усиновлювачі фізично
Зверніться до служби у справах дітей за місцем проживання та у присутності її працівника напишіть заяву про взяття на облік кандидатів в усиновлювачі.
До заяви додаються такі документи:
1) копія паспорта або іншого документа, що посвідчує особу;
2) копія картки платника податків або інформація про відмову від такої картки;
3) копія документа, де зазначено унікальний номер запису в Єдиному державному демографічному реєстрі;
4) довідка про заробітну плату за останні шість місяців або відомості про суми виплачених доходів та утриманих податків чи довідка про подану декларацію про майновий стан і доходи за попередній календарний рік;
5) копія свідоцтва про шлюб або витяг з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про шлюб;
6) висновок про стан здоров’я, складений за формою згідно з додатком 5 до Порядку провадження органами опіки та піклування діяльності, пов’язаної із захистом прав дитини, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 24.09.2008 №866 (зі змінами);
7) довідка про наявність чи відсутність судимості для кожного заявника, видана територіальним центром з надання сервісних послуг МВС за місцем проживання;
8) документ, що підтверджує право власності або користування житловим приміщенням;
9) засвідчена нотаріусом письмова згода другого з подружжя на усиновлення дитини (у разі усиновлення одним із подружжя).
У разі, якщо майбутній усиновлювач перебуває в шлюбі, висновок про стан здоров’я та довідка про наявність / відсутність судимості подаються кожним із подружжя.
Термін дії документів становить один рік із дня їх видачі, якщо інше не передбачено законодавством.
Процедурні моменти:
Протягом 5 робочих днів після перевірки документів служба у справах дітей проводить обстеження житлово-побутових умов заявника, за результатами якого складає акт.
Усі особи, які бажають прийняти в сім’ю дитину, мають пройти курс підготовки з питань виховання дітей-сиріт та дітей, позбавлених батьківського піклування, що організовуються центрами соціальних служб із залученням спеціалістів із питань психології, педагогіки, медицини тощо.
Якщо заявники є родичами, опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями дитини, яку мають намір усиновити, вони мають право не проходити таке навчання.
Якщо відомості та житлово-побутові умови заявника відповідають законодавству, служба у справах дітей надає направлення на проходження навчання із зазначенням закладу та дат навчання.
Після завершення навчання заявнику видається відповідна довідка (протягом 10 робочих днів).
Протягом 5 робочих днів після проведення вищевказаних процедур служба у справах дітей готує висновок про можливість заявника бути усиновлювачем та ставить його на облік кандидатів в усиновлювачі.
Після вищевказаних кроків починається взаємодобір дитини та сім’ї.
Згода дитини на усиновлення
Згідно вимог ст. 218 СК України для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров'я.
Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв'язку з віком або станом здоров'я не усвідомлює факту усиновлення.
Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім'ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками.
До якого суду звертатися?
Питання розгляду судами справ про усиновлення регламентоване Цивільним процесуальним кодексом України (далі – ЦПК). Згідно вимог ст. 310 ЦПК України, заява про усиновлення дитини або повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування, подається до суду за місцем їх проживання.
Суд розглядає справу про усиновлення дитини за обов’язковою участю заявника, органу опіки та піклування або уповноваженого органу виконавчої влади, а також дитини, якщо вона за віком і станом здоров’я усвідомлює факт усиновлення, з викликом заінтересованих та інших осіб, яких суд визнає за потрібне допитати.
Усиновлення вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення.
Рішення суду про усиновлення
Згідно вимог ст.224 СК України, суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема:
1) стан здоров'я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини;
2) мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину;
3) мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення;
4) взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною;
5) особу дитини та стан її здоров'я;
6) ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити.
Правові наслідки усиновлення
З моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов'язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням.
При усиновленні дитини однією особою ці права та обов'язки можуть бути збережені за бажанням матері, якщо усиновлювачем є чоловік, або за бажанням батька, якщо усиновлювачем є жінка.
З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов'язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням.
Усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов'язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини.
Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов'язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків.
