Полювання і збирання різних продуктів харчування на суші вже давно витіснені аграрними та промисловими господарствами – більш продуктивними, надійними й економічними. Інша річ – морські ферми, які дуже популярні у країнах Азії та Європи, але зовсім не розвинені в Україні. Чорне море надзвичайно перспективне для промислового розведення та вирощування морських водних живих ресурсів (риб, безхребетних, водоростей) у спеціальних господарствах (марикультури). Наявність протяжної берегової лінії, великих природних поселень молюсків та теплий клімат дозволяють вирощувати такі ресурси майже протягом всього року та створюють сприятливі передумови для розвитку малого морського фермерського бізнесу.

Марикультура грає значну роль у досягненні продовольчої безпеки, зменшує залежність від природних рибних запасів, сприяє зайнятості населення, розвитку малого та середнього бізнесу, економічного розвитку. Тому виникає необхідність в активному сприянні з боку Держави у відновленні морського бізнесу в Україні.

Попри військову агресію і проблеми марикультури в Україні, вітчизняні та закордонні інвестори все більше цікавляться узбережжям Чорного моря, виникає потреба у вирішенні всіх організаційних, економічних та законодавчих питань у найкоротший термін. На основі закордонного та українського досвіду необхідно розробити свою власну систему культивування марикультур.

Наразі розвиток вітчизняної марикультури розпочався з реалізації експериментального проєкту із запровадження проведення аукціонів з продажу права на укладення договорів користування на умовах оренди акваторією (водним простором) внутрішніх морських вод, територіального моря, виключної (морської) економічної зони України для цілей морської аквакультури шляхом електронних торгів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 14.10.2022 № 1191.

Парламентський Комітет з питань аграрної та земельної політики, в якому я безпосередньо працюю, першочергово розглядає законодавчі ініціативи, спрямовані на розвиток відсталих галузей сільського господарства та пришвидшення інтеграції України з ринками країн ЄС.

Так за ініціативи Міністерства аграрної політики та продовольства і Державного агентства меліорації та рибного господарства 18 травня відбувся круглий стіл «Розвиток національної марикультури», в якому взяв участь заступник Міністра агрополітики Віталій Головня. Учасники заходу обговорили перспективні акваторії, а також сучасні напрями та технології марикультури, аукціони на оренду акваторій внутрішніх морських вод  шляхом електронних торгів. Також було презентовано експериментальний проєкт з розвитку морської аквакультури.

Експеримент триватиме два роки, щоб зрозуміти, які в України можливості у сфері марикультури. Експериментальний проєкт з розвитку марикультури – прецедент для України. Вперше представники бізнесу зможуть орендувати частину акваторії моря для розвитку марикультури. 

Україна – морська держава, і марикультура –  перспективний напрямок розвитку нашої економіки. Але в законодавстві не було визначено чіткого алгоритму надання бізнесу в користування частин акваторії моря. Тому Мінагрополітики та Держрибагенство ініціювали такі законодавчі зміни, і була прийнята відповідна постанова Уряду. 

Україна має значний потенціал для розвитку національної марикультури. У результаті розвитку галузі на внутрішній ринок постачатимуться  цінні харчові  та доступні для громадян морепродукти, також це підвищить зайнятість населення, забезпечить розвиток малого і середнього бізнесу та економічний розвиток. Крім того, широкомасштабне впровадження такої діяльності дозволить підвищити загальну продуктивність екосистем та розширити біологічне розмаїття. А розташування марикультури у Чорному морі дуже перспективне, адже протяжна морська берегова лінія та велика площа акваторії дозволяють вигідно розташуватися морським фермам, не заважаючи рекреації та не впливаючи на екологію.

Наше минуле знає багато успішних прикладів культивування марикультур, зокрема у моїй Миколаївській області у 1968 р. у місті Очаків почав функціонувати Очаківський науково-дослідний мідійно-устричний рибоконсервний комбінат, а на території Кінбурнської коси (Очаківський район, Миколаївська область), у районі Ягорлицької затоки було створено господарство з культурного розведення мідій. У затоці, обладнаній басейнами площею 15 тис. кв. метрів., розташували підводну ферму з розведення мідій. Щодоби комбінат випускав близько 6 тис. банок консервів з мідій, а протягом року - 4020 тис. банок різних консервів з риби та мідій. Вони відповідали найвищому знаку якості, відрізнялися м’якістю смаку, величиною, тому великими партіями експортувалися у Європу під назвами «Мідії натуральні», «Мідії в олії» та ін. 

Вже в наші дні у 2014 році в Березанському районі було створено ферму з культивування устриць "Устриці Скіфії" – найбільшу компанію, що поставляє устриці в гіпермаркети, ресторани та кафе по всій території України. Інша ферма “Ойстервіль” відкрилася з величезним ризиком під час війни у 2022 році.  “Ойстервіль” та «Устриці Скіфії» –  це комплекс унікальних та єдиних у своєму роді устричних ферм в Україні. Попри війну ферми працюють і приймають відвідувачів, хто ще не був там та не смакував найсвіжіших устриць - обов'язково зробіть це, не пожалкуєте.

Основними перевагами створення підприємства марикультури в наш час є: 

- не вимагає великого капітального внеску та окупається вже через 10-12 місяців; 

- теплий клімат дозволяє марикультурі швидко досягати товарного розміру; 

- на внутрішньому ринку збуту майже відсутня конкуренція з вітчизняними виробниками; 

- постійний ріст попиту на продукцію; 

- наявність недорогої робочої сили тощо.

Можна впевнено сказати, що прийшов час активніше використовувати ресурси Чорного моря. Необхідно швидке впровадження ефективного, сучасного ведення малого і середнього бізнесу у сфері марикультури, та на законодавчому рівні допомагати підприємцям у забезпеченні ефективними інструментами вирощування у штучних умовах марикультур. Паралельно треба шукати шляхи підвищення ефективності морських ферм та постійно моніторити вплив промислового вирощування марикультур на навколишнє середовище в цілях розробки природоохоронних заходів, які б не порушували біоценозу моря.