Міжнароднийжіночий день (8 Березня) початково, начебто, був днем протесту протидискримінації жінок, які вимагали покращення умов праці, підвищення заробітної платніта надання виборчого права. Починаючи із 1857 року жінки відзначали свій день,привертаючи до себе увагу. Вони навіть іноді проводили сексуальні страйки протичоловіків. Но, головне, чого добивались жінки, так це надання виборчого права??!
Дивно, алесьогоднішні жінки не дуже поспішають користуватись своїм виборчим правом, томущо вибирати іноді нема кого… При цьому, якщо у нас мало обирають жінок, товибачаюсь у нас їх мало і висувають. Якщо уважно подивитись на співвідношення «висунуто»та «обрано», то жінки значно лідируватимуть перед чоловіками. Але ж якщо більшістьчоловіків, що висуваються, впевнені у своїй здатності щось змінити у цьомужитті, то більшість жінок, що їх висувають, покладаються на своїх покровителів.Тобто виборче право більшості жінкам необхідно було не для висування своїмпредставників, і це однозначно.
Час минав іпоступово Міжнародний жіночий день перетворився на неполітичний захід. Сьогоднідля нас 8 березня – це день краси, день весни, день жінок, день матері, денькоханих, але ж ніяк не політичний день. Але виникає питання: а чи досягли жінкитого чого бажали? Чи вони марно билися за свої права? І чи перестав 8 березнябути політичним?
Історично, утой час як чоловіки відповідали за полювання (войовничі баталії), жінкикерували життям спільноти. Вони збирали дикі овочі та фрукти, готували їжу,оберігали вогонь, піклувалися про запаси, будували хижі, годували малят таростили дітей. Жінки завжди були стабілізуючою основою будь-якої групи. Крімтого, Жінка від природи – майстриня зваблення чоловіків. Тобто, якщо чоловікполював на здобич, то жінка завжди полювала на чоловіка! Проте, якщо чоловіксвою здобич завжди десь шукав, то до жінок його здобич завжди приходила сама!Тому, природно, жінки не стали нехтувати своїм еволюційним подарунком інабагато швидше пристосувались до умов політичної боротьби у суспільстві.
Тобто, спочатку жінки билисяза свої права і на ринку праці і у сім’ї. Але потім, мабуть, усе ж таки жінкизрозуміли, що у чистій політиці їм чоловіків не здолати, та необхіднозастосовувати більш завуальовані методи. Однак з іншого боку, вони вже відчуливладу після перших виступів 8 березня за свої права, і зрозуміли що вони навірному шляху. Так, Жінки почали шукати нові форми впливу на ситуацію. І бачитьБог вони знайшли.
Вони такипримусили чоловіків визнати свої права і не лише на виборче право. Можнаприпустити, що Жінки боролись не за щось нове, а проти того що їх власне невлаштовує. Що конкретно їм потрібно, вочевидь, вони тоді ще не бачили.
Тобто,безперечно, коли жінки протестували проти дискримінації жінок та вимагалипокращення умов праці, підвищення заробітної платні та надання виборчого права,вони перш за усе хотіли бути жінками, а не працівниками. З часом сталозрозуміло, що головний їх інструмент боротьби це вони самі: їх стан, їххарактер, їхні очі...
Сьогодні 8березня це день коли, як то кажуть, жінки перевіряють чоловіків на прихильністьдо себе як класу. Якщо ж чоловіки недостатньо уважать у цей день Жінок, то останнізалишають за собою право не тільки на страйк.
Жінки і такзнають що їх чоловіки кохають і жити без них не можуть, але ж вони примусиличоловіків цілий день про Це казати уголос! Це щось на зразок данини. Хіба це невищий пілотаж політичного мистецтва?
Міжнароднийжіночий день — це свято звичайних жінок. Своїм корінням він сягає в багатовіковуборотьбу жінок за участь в житті суспільства нарівні з чоловіками. Але ж рівністьчоловіків та жінок це ефемерне поняття. Вибачаюсь, але хтось завжди зверху, ахтось завжди знизу. Хтось проявляє ініціативу, а хтось користується надбаннямприродних даних. Щось не дуже слушно тут казати про рівність.
Або як можна порівняти красута розум, чутливість та енергійність, вірність та екстравагантність… Щосьотримуєш, а щось втрачаєш. Це рівнозначно, що порівнювати тону свинцю та тонупуху: за вагою начебто рівні, а ось за обсягом навряд чи.
Тому можнасвідчити що жінки вибороли своє місце в управлінні суспільством. При цьомупривілейоване місце! Жінки перестали бути дешевою робочою силою. І на 8 березняїм не пропонують підвищити зарплатню або видати нову уніформу – їм пропонуютьсвоє кохання.
Но що лякає у цій історії, так це те, що жінки у своїх прагненнях незупинилися і продовжують свою політичну боротьбу за права. Тільки ж цікаво: чимчоловіки поступляться на цей раз???