Індустріальні парки у "сірій зоні" правил державної допомоги

Індустріальні та технологічні парки є інструментами для залучення інвестицій у регіональні проекти. Метою створення індустріального парку (далі – ІП) є забезпечення економічного розвитку та підвищення конкурентоспроможності територій, активізація інвестиційної діяльності, створення нових робочих місць, розвиток сучасної виробничої та ринкової інфраструктури[1].

Концепція функціонування ІП передбачає можливість отримання державної підтримки, зокрема у вигляді фінансування певних заходів за рахунок державних або місцевих ресурсів, звільнення від обов’язкових платежів керуючі компанії/учасників ІП. Передумовою для надання такої підтримки є включення до Реєстру. Станом на 11 березня до Реєстру включено 47 ІП (у 23 вже обрано керуючі компанії, у 8 залучено учасників)[2].

Підтримка ІП може бути визнана державною допомогою, якщо:

- надається суб’єкту господарювання;

- здійснюється за рахунок ресурсів держави чи місцевих ресурсів;

- створює переваги для виробництва окремих видів товарів чи провадження окремих видів господарської діяльності;

- спотворює або загрожує спотворенням економічної конкуренції.

Якщо ці чотири критерії кумулятивно дотримані, то така підтримка підлягає оцінці на предмет її допустимості Антимонопольним комітетом (далі – АМКУ) з урахуванням вимог Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» та відповідного вторинного законодавства.

Закон України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» набрав чинності 2 серпня 2017 року і з цієї дати будь-яка нова державна допомога має надаватись після прийняття відповідного рішення АМКУ. В іншому випадку, така допомога може бути визнана незаконною державною допомогою[3] та такою, що підлягає поверненню до бюджету.

При цьому, АМКУ може вимагати повернення незаконної допомоги протягом 10 років з дня набрання чинності нормативно-правовим чи розпорядчим актом, на підставі якого надавалася така допомога[4].

Наприклад. Якщо рішення про надання допомоги на функціонування ІП прийнято у 2018 році без відповідного рішення АМКУ про її допустимість, то АМКУ має повноваження до 2028 року на відкриття справи щодо незаконної державної допомоги. Зазначена процесуальна дія може бути зроблена АМКУ під час розгляду скарги з метою перевірки інформації про незаконну державну допомогу.

Тобто, всі ІП[5], що отримували та продовжують отримувати державну допомогу без відповідного рішення АМКУ починаючи з 2 серпня 2017 року, знаходяться у «сірій зоні» правил держдопомоги, і є законна підстава для її можливого повернення до бюджету.

Практика АМКУ щодо державної допомоги ІП

Станом на сьогодні АМКУ прийнято 2 рішення щодо оцінки заходів підтримки ІП із застосуванням вимог Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання»[6]. Детальний аналіз узгодженості законодавства про ІП та держдопомогу, а також першого кейсу АМКУ по ІП є у моїй колонці за 2019 рік[7].

Проаналізувавши зазначені рішення АМКУ щодо індустріальних парків (ІП «Енергія» та ІП «Суми»), можна надати перелік заходів, які вже визнано державною допомогою:

• надання ініціатором створення індустріального парку підтримки керуючій компанії для облаштування індустріального парку з подальшим переданням земельної ділянки на умовах оренди;

• державна підтримка, яка надається міською радою керуючій компанії у формі:

1) співфінансування на облаштування території індустріального парку, а саме, розроблення відповідної містобудівної документації;

2) відведення земельної ділянки керуючій компанії в порядку, встановленому чинним законодавством;

3) фінансування витрат на промоцію індустріального парку.

І хоча рішення АМКУ не мають силу прецедента та можуть бути інші умови надання допомоги, перші кейси однозначно мають визначальне значення для формування подальшої практики щодо ІП.

Майбутнє ІП. Законопроекти щодо удосконалення діяльності ІП

Положення щодо необхідності удосконалення діяльності ІП містяться в ряді програмних документів Уряду[8], що може свідчити про перспективи подальшого розвитку цього напрямку державно-приватного партнерства у майбутньому.

Нещодавно у парламенті зареєстрований урядовий законопроект щодо удосконалення засад створення та функціонування індустріальних парків[9], який також передбачає узгодження його положень із Законом України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання».

Беззаперечним плюсом є вже сама ідея, що тексти цих законопроектів потребують узгодження. І Мінекономрозвитку як уповноважений орган та головний розробник законопроекту не пішло по найпростішому та юридично не коректному шляху «дія Закону не поширюється на…».

В короткостроковій перспективі це звісно і простіше і швидше, ніж прописувати конкретні правила, при дотриманні яких держдопомога ІП буде вважатись допустимою для конкуренції.

Однак, будь-який інвестор так само як і учасник ІП перед прийняттям рішення щодо участі у такому проекті захоче бути впевнений у повній юридичній відповідності правил функціонування ІП. І що в будь-який момент АМКУ не матиме правових підстав для прийняття рішення про повернення отриманої керуючою компанією або учасником ІП державної допомоги.


P.S. 10 лютого зареєстровано альтернативний депутатський законопроект 4416-1[10], який ілюструє описану мною вище ситуацію та який передбачає, що дія Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання» не поширюється на створення та функціонування індустріальних парків на території України згідно із Законом України «Про індустріальні парки».

І дуже здивувала позиція профільного Комітету ВРУ з евроінтеграції[11], який не вбачає у новому винятку порушення евроінтеграційних зобов’язань. Однак, одночасно у тексті цього ж висновку зазначає, що допомогу ІП отримують у межах регіональних програм. 

І дуже рада, що не здивувала позиція АМКУ, який не підтримав законопроект та зазначив про його невідповідність Угоді про асоціацію з ЄС[12].

Дещо кращий депутатський законопроект 4416, який не робить зазначеного вище винятку, а просто ігнорує питання державної допомоги в тексті. Що, звісно, не відміняє правил контролю за держдопомогою, встановлених Законом України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання», однак і не усуває «сірі зони» для надання допомоги ІП.



[1] Преамбула Закону України «Про індустріальні парки».

[2] Довідка про індустріальні парки в Україні.

[3] незаконна державна допомога – 1) нова державна допомога, надана без повідомлення Уповноваженого органу або; 2) в період після повідомлення, але до прийняття Уповноваженим органом рішення про її допустимість, або 3) надана всупереч рішенню Уповноваженого органу про визнання нової державної допомоги недопустимою для конкуренції.

[4] Стаття 14 Закону України «Про державну допомогу суб’єктам господарювання».

[5] Станом на сьогодні до Реєстру включено 47 ІП, з яких 23 зареєстровані після 2 серпня 2017 року.

[6] На сайті АМКУ можна ознайомитись із рішеннями від 20.03.2019 № 170 та від 09.04.2020 № 235.

[7] https://biz.censor.net/columns/3119905/derjavna_dopomoga_ta_ndustraln_parki.

[8] План пріоритетних дій Уряду на 2020 рік, План заходів щодо реалізації Основних напрямів реалізації державної політики у сфері зайнятості населення та стимулювання створення нових робочих місць на період до 2022 року, Програма діяльності Кабінету Міністрів України, проект Національної економічної стратегії-2030.

[9] Проект Закону «Про внесення змін до деяких законів України щодо удосконалення засад створення та функціонування індустріальних парків» від 04.02.2021 № 5021.

[10] Проект Закону від 10.02.2021 № 4416-1.

[11] Проект Закону за своєю метою не суперечить міжнародно-правовим зобов’язанням України в сфері європейської інтеграції, але потребує експертного висновку Антимонопольного комітету України з метою оцінки впливу на конкуренцію у зв’язку із запропонованими змінами щодо надання компенсацій суб’єктам господарювання.

[12]Про внесення змін до Закону України «Про індустріальні парки», спрямованих на залучення інвестицій в промисловий сектор економіки шляхом запровадження стимулів в індустріальних парках.