Нещодавно Вищий адміністративний суд України випустивінформаційного листа від 01.11.2011 №1935/11/13-11 в якому розглядається питаннящодо строків оскарження податкових повідомлень – рішень контролюючих органів.Короткий зміст листа наступний:
Відповідно до пункту 56.18 Податкового кодексу «Зурахуванням строків давності, визначених статтею 102цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податковеповідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахуваннягрошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення».
Строк визначений у статті 102 ПКУ складає 1095 днів.
Відповідно пункту 56.19 ПКУ «У разі коли до подання позовноїзаяви проводилася процедура адміністративного оскарження, платник податків маєправо оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішенняконтролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання протягом місяця, щонастає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту56.17 цієї статті».
Тобто дві норми Податкового кодексу фактично встановлюють різністроки, протягом яких, платник податків може оскаржити податкове повідомлення –рішення у судовому порядку.
У зазначеному листі ВАСУ висловлює позицію, що при прийняттіпозовних заяв «суди повинні вирішувати питання на користь платника податків ізастосовувати пункт 56.18 статті 56 Податкового кодексу України, який передбачаєбільш тривалий строк для звернення до суду (1095 днів), ніж пункт 56.19 цієї жстатті (один місяць)».
Проте таким тривалим строком на оскарження податковихповідомлень – рішень мало хто користується. Зазвичай, позовні заяви подаютьсядо суду у найкоротший термін після отримання повідомлення про визначеннягрошових зобов’язань. Чому саме так? Спробуємо розглянути далі.
Відповідно до п. 57.3 ПКУ у разі визначення податковоюслужбою грошового зобов’язання за результатами перевірки «платник податківзобов'язаний сплатити нараховану суму грошового зобов'язання протягом 10календарних днів, що настають за днем отримання податковогоповідомлення-рішення, крім випадків,коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарженнярішення контролюючого органу».
Тобто у разі відсутності з боку платника податків дій щодооскарження повідомлення – рішення, на 10 й календарний день за днем йогоотримання, сума грошового зобов’язання стає узгодженою. Саме на 10й календарнийдень сума, визначена у рішенні відображається у картці особового рахунку платниказ відповідного податку та у разі, якщо на ньому немає переплати становитьсяподатковим боргом.
податковий борг (п.14.1.175ПКУ) - сума узгодженого грошового зобов'язання (з урахуванням штрафних санкційза їх наявності), але не сплаченого платником податків у встановлений цимКодексом строк, а також пеня, нарахована на суму такого грошового зобов'язання.
У простонародді податковий борг називають недоїмкою. Наприкладна особовому рахунку платника податків рахується переплата на суму 500 грн.Платник отримує повідомлення – рішення, в якому визначена сума грошового зобов’язанняза результатами перевірки в розмірі 10 000 грн. У цю суму входить основнийплатіж та штрафна санкція. На 10 календарний день за днем отримання рішення цясума відображається у особовій картці зі знаком «-». Відповідно сальдоособового рахунку стає (-) 9 500 грн. Ця сума є податковим боргом абонедоїмкою.
Коли починається процедура оскарження податковогоповідомлення – рішення, з дня її початку до закінчення, таке грошове зобов’язаннявважається неузгодженим.
До дати початку процедури оскарження відповідно до пункту87.9 ПКУ «органи державної податкової служби зобов'язані зарахувати кошти, щосплачує такий платник податків, в рахунок погашення податкового боргу згідно зчерговістю його виникнення незалежно від напряму сплати, визначеного платникомподатків».
Тобто недоїмка, яка виникла, наприклад, з податку на доданувартість буде з’їдати всі платежіпідприємства по поточним деклараціям.
У випадку несплати протягом 10 календарних днів грошового зобов’язання,визначеного у повідомленні – рішенні, податкова служба починає здійснюватизаходи по погашенню податкового боргу. Відповідно до пункту 59.1 ПКУ платникунадсилається (вручається) податкова вимога.
Відповідно до пункту 89.1.2 ПКУ у податкової служби виникаєправо податкової застави у випадку «несплати у строки, встановлені цимКодексом, суми грошового зобов'язання, самостійно визначеної контролюючиморганом, - з дня виникнення податкового боргу».
Тобто на одинадцятий календарний день з дня отриманняподаткового повідомлення – рішення, у разі відсутності сплати грошового зобов’язанняабо відсутності дій щодо оскарження такого рішення, у податкової служби виникаєправо податкової застави.
На мою думку, варіантів вирішення проблеми три.
Перший варіант.
В тому разі, коли підприємство не має змоги почати процедуруоскарження у десятиденний строк з дня отримання податкового повідомлення –рішення, проте має вільні грошові кошти, можна просто сплатити суму грошового зобов’язаннявизначеного за результатами перевірки.
У разі закінчення процедури оскарження на користь платникаподатків, ця сплачена сума буде рахуватися на особовому рахунку платника звідповідного податку, як переплата. У разі бажання, вона може бути повернена зазаявою платника. Звісно, на практиці, здійснити таке повернення дуже і дужепроблематично, проте, це вже зовсім інша історія.
Другий варіант.
Хоч згідно позиції Вищого адміністративного суду,підприємство і має право подати до суду щодо визнання недійсним податковогоповідомлення – рішення протягом 1095 днів, проте для уникнення виникненняподаткового боргу та подальших дій органів податкової служби щодо йогостягнення, слід встигнути подати позов у десятиденний термін після дняотримання повідомлення – рішення.
Третій варіант.
Якщо перші два варіанти втілити в життя немаєможливості, то можна подати скаргу на повідомлення - рішення до податковогооргану вищого рівня. Оскільки розраховувати на вирішення питання у податковомуоргані вищого рівня на користь платника податків не доводиться, скарга можебути суто формальною, проте час поки вона буде розглядатися, можна витратити напідготовку обґрунтованого позову до суду.