Окремі аспекти правового статусу фізичних осіб, які не є подружжям

Жінці та чоловіку, які проживаючи однією сім’єю, водночас не перебувають в зареєстрованому шлюбі, гарантовано чимало різних за своєю сутністю прав. Чи можуть вищевказані учасники сімейних відносин вчинити правомірну дію, що називається «заповітом»?

    Достатніми підставами можливого виникнення цивільно-правових відносин є різні за своєю суттю юридичні факти. Зокрема заповіт є надійним підґрунтям спадкування, під яким потрібно розуміти злагоджений перехід спадкової маси від заповідача до спадкоємців.  

    Вказаному правочину притаманна ціла низка різних за своїм змістом ознак. Скажімо за встановленою кількістю фізичних осіб, вільне волевиявлення яких є необхідним для обдуманого вчинення правомірного та доброчесного діяння заповіт визнається одностороннім правочином.

    Але треба пам’ятати про те, що цьому правилу властивий істотний виняток. Зокрема у випадках, чіткий перелік яких закріплений чинним законодавством, чіткий і недвозначний зміст заповіту може охоплювати вільне волевиявлення, виражене в свою чергу подружжям.

    Не всі фізичні особи вправі бути зазначеним учасником сімейних відносин. Скажімо під подружжям необхідно розуміти чоловіка і жінку, що перебувають в шлюбі, який в свою чергу був зареєстрований в державному органі реєстрації актів цивільного стану.

    Жінці та чоловіку, які проживаючи однією сім’єю, водночас не перебувають в зареєстрованому шлюбі між собою, властивий відповідний правовий статус. Зокрема зазначені учасники сімейних відносин за жодних життєвих обставин не визнаються подружжям.

    Вищенаведений факт обумовлює неминуче настання відповідних наслідків. Велика кількість таких факів позначається на рухомому та нерухомому майні, яке належить згаданим учасникам правових відносин на відповідних правах, наприклад, на праві приватної власності.

    Жінка та чоловік, які проживаючи однією сім’єю, водночас не перебувають в зареєстрованому шлюбі між собою, не можуть вчиняти чимало правочинів. Наприклад, вищевказані учасники сімейних правовідносин не можуть скласти юридичний документ, що називається «заповітом».