Читаємо між рядками. Судовий збір, звернення стягнення та Велика Палата

26.02.2019 Велика Палата Верховного Суду розглядала справу №907/9/17, у даній справі позов про звернення стягнення було ініційовано ПАТ «ВіЕс Банк» до ТОВ «Транс Карпати М» і визначено спосіб звернення стягнення шляхом продажу вказаного рухомого майна ПАТ "ВіЕс Банк" з укладенням від імені власника договору купівлі-продажу будь-якій особі - покупцю, за ціною, визначеною уповноваженим експертом - оцінювачем на день проведення продажу, для чого забезпечити право ПАТ "ВіЕс Банк" всіма необхідними ніштяками, щоб даний продаж відбувся.

Вдамось в невеличку хронологію.

Подає позов Банк і просить визначити ціну під час проведення продажу і без задньої думки оплачує позов за ставкою немайнової вимоги, а саме 1 378,00 грн (до цього ще було рішення про стягнення заборгованості, тому враховуючи практику, що після рішення про стягнення заборгованості звернення стягнення оплачується як немайнова вимога).

І наче все чьотко і суд 15.03.2017 задовольняє позов Банку повність, стягує судовий збір з Карпат, але останніх це не задовольняє і ті подають апеляцію. Карпати давай розкручувати ситуацію, що суд першої інстанції не дослідів обставину, що вони добровільно забашляли і нічого нікому не винні (там ще виконавчий лист визнавався таким, що не підлягає виконанню, але не в цьому суть).

06.07.2017 апеляційний суд взяв до уваги всю мощу позиції Карпат і задовольняє їх апеляційну скаргу, скасовує попереднє рішення і судовий збір покладає на Банк у розмірі 1515,80 грн.

Незадоволений Банк подає касаційну скаргу, гордо оплачує судовий збір у розмірі 1653,60 грн і тут 23.10.2017 ще від ВГСУ прилітає ухвала в якій зазначено що нє, рєбяткі, так не канає, у справі розглядається вимога про звернення стягнення на предмет застави, вартість якого згідно із договором застави від 21 березня 2011 року становить 422 268 гривень, тому так не піде і повернув касаційну скаргу.

Ну і починається разбор пальотов, тіпа «рєбата нормально ж судились ви чого» реформа, створюється Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду, Банк пише поновлення, доплачує судовий збір, але в свою чергу наполягає на помилковості повернення касаційної скарги Вищим господарськими судом України на підставі пункту 4 частини першої наведеної статті ГПК України, стверджуючи, що судовий збір у даній справі повинен розраховуватись за ставкою, встановленою саме як для позовних вимог немайнового характеру. За твердженнями Банку, якщо вимога заставодержателя про звернення стягнення на предмет застави пред'явлена після вирішення спору про виконання основного зобов'язання (стягнення заборгованості за рішенням суду і под.), то вона оплачується судовим збором як вимога немайнового характеру, що і має місце у цій справі.

Враховуючи таку двіжуху і куча непоняток справа передається на Велику Палату Верховного Суду, тому що там серйозні розумні люди і не таке бачили, по-любому мають розібратись.

Думали, думали і розібрались так.

26.02.2019 Велика Палата Верховного суду видає таку постанову, якою підтримує Карпати і каже, що пацани заплатили все по чесноку і тіпа бєз абід, але Банк хай ще у дохід держави доплатить 3 919 грн і тут всі напряглись, давай вчитуватись.

10.3. Оскільки позивач, звертаючись з позовом, визначив, що до грошових вимог, які підлягають задоволенню за рахунок звернення стягнення на заставлене майно, належить сума боргу за кредитним договором у розмірі 10 536, 78 дол США (що еквівалентно 280 805 грн 19 коп. за курсом НБУ на момент подачі позову) та пеня у розмірі 28 831, 01 грн, загальна ціна позову становить 309 636 грн 20 коп.

10.4. Отже, сума, яка підлягала сплаті при поданні цієї позовної заяви до суду першої інстанції, становить 4 644, 55 грн (1,5% від ціни позову). Судовий збір за подання до суду касаційної скарги у цій справі становить  5 573,46 грн (120% від суми, що підлягала сплаті при поданні позовної заяви).

10.5. Ураховуючи сплачену скаржником суму за платіжним дорученням № 424530 від 24 липня 2017 року (1 653, 60 грн), сума недоплаченого судового збору за розгляд касаційної скарги у цій справі становить 3 919, 86 грн (5 573,46 грн - 1 653, 60 грн = 3 919, 86 грн ).

Вот ето поворот! Тобто суд тим самим визначив, що судовий збір у справі про звернення стягнення має обраховуватись від суми заборгованості. Ну і почалось, куди не ходив судді «а ви читали позицію Великою Палати ВС від 26.02.2019, ви бачили, який там висновок».

А от тепер давайте розбиратись чому таке рішення прийняла Велика Палата Верховного Суду.

Думаю, що ніхто не буде заперечувати, що як не крути, наявність вартісного, грошового вираження матеріально-правової вимоги позивача свідчить про її майновий характер, який має відображатися у ціні заявленого позову.

8.13. Зміст заявленої вимоги про звернення стягнення на майно ґрунтується на наявності грошових вимог позивача до відповідача на підставі окремого договору, наслідком задоволення таких вимог та виконання судового рішення є припинення грошових вимог позивача. Отже, позовні вимоги про звернення стягнення на заставлене майно мають вартісну оцінку, носять майновий характер і розмір ставок судового збору за їх подання визначається за вимогами статті 4 Закону України «Про судовий збір», виходячи з розміру грошових вимог позивача, на задоволення яких спрямовано позов.

Це одна із найважливіших частин даної постанови, яку Велика Палата не найкращим чином розписала, але логіка в тому, що судовий збір обраховується саме від реальною суми, у разі задоволення позову, яку розраховує отримати позивач.

Тепер на пальцях.

Відповідно до договору вартість заставного майна становить 422 268 гривень.

Загальна заборгованість 10 536, 78 дол США (що еквівалентно 280 805 грн 19 коп. за курсом НБУ на момент подачі позову) та пеня у розмірі 28 831, 01 грн, загальна ціна позову становить 309 636 грн 20 коп.

Тобто вартість забезпечення значно більше заборгованості, як ви вже встигли побачити.

По суті, Велика Палата Верховного Суду застосувала позиції, що давно була викладена у Постанові Пленуму Вищого спеціалізованого суду з цивільних та кримінальних справ №5 від 30.03.2012 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» - Ціна позову визначається розміром виконання, на яке претендує заставодержатель за рахунок заставленого майна.

Тому, тут суд, крім того, що відступив від позиції щодо оплати судового за ставкою немайнової вимоги навіть після пред’явлення позову про стягнення заборгованості,  визначив позов про звернення стягнення майновою вимогою, а визначення судового збору пов’язується з пропорційним розміром задоволених вимог на які реально претендує позивач.

Таким чином, які тут висновки потрібно зробити. Суд визначив звернення стягнення як вимогу майнового характеру, що підлягає сплаті у відповідних розмірах відповідно до ЗУ «Про судовий збір», а також з урахуванням пропорційності вимог, що підлягають фактичному задоволенню.