Судові спори з мікрофінансовими організаціями (МФО): огляд судової практики

Кожен громадянин України може подати онлайн-заявку на позику та швидко отримати кошти у розмірі кількох тисяч гривень. Однак, внаслідок наступної несплати коштів, разом з судовими ухвалами про відкриття проваджень вони отримують позови з сумами стягнення заборгованості у кілька десятків тисяч гривень. Навіть більше, нерідко позичальник дізнається про стягнення з нього боргу вже після винесення судом рішення. 

Чи законно діють мікрофінансові організації (МФО)? Чи задовольняють суди позови про стягнення заборгованості, що у десятки раз перевищує суми позик? Які існують підстави для відмови у стягненні заборгованості за мікропозикою? Чи можливо зменшити заявлену до стягнення суму?

Щоб виділити найбільш дієві шляхи правового захисту позичальників від незаконного стягнення коштів та тиску зі сторони колекторів, адвокатами АО “Алтекса” проаналізована судова практика та підготована добірка актуальних судових рішень, пов’язаних зі стягненням заборгованості за мікропозиками.

З якими мікрофінансовими організаціями найчастіше доводиться мати справу в суді?

1. Лідирує за кількістю рішення про стягнення заборгованості ТОВ «Манівео швидка фінансова допомога», по даній МФО вже винесено близько двох тисяч судових рішень. Майже всі рішення винесені Печерським районним судом міста Києва, приклади судових рішень:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/88195073 - рішення Печерського районного суду міста Києва від 12.03.2020 у справі №757/5443/20-ц;

http://reyestr.court.gov.ua/Review/88195077 - рішення Печерського районного суду міста Києва від 12.03.2020 у справі №757/5380/20-ц.

2. ТОВ «Фінансова компанія «Європейська агенція з повернення боргів»: 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/87702373 - постанова Київського апеляційного суду від 03.02.2020 у справі №753/5416/19.

3. ТОВ «Фінансова компанія є гроші»:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/85199338 - рішення Рівненського районного суду від 03.10.2019 у справі №570/4966/18; 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/82131166 - рішення Київського районного суду м. Одеси від 03.06.2019 у справі №512/673/18. 

4. ТОВ «ФК «Преміум Актив»: 

http://reyestr.court.gov.ua/Review/86735621 - рішення Дарницького районного суду м.Києва від 11.12.2019 у справі №753/7420/19;

http://reyestr.court.gov.ua/Review/84579222 - рішення Деснянського районного суду м. Києва від 23.09.2019 у справі №754/1989/19. 

5. ТОВ «Сучасний факторинг»:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/88409511 - рішення Київського районного суду м. Полтави від 23.03.2020 у справі №552/769/20;

http://reyestr.court.gov.ua/Review/86559210 - рішення Дніпровського районного суду м. Києва від 25.11.2019 у справі №755/14961/19.

6. ТОВ «АІА ФІНАНС ГРУП»:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/88263054 - постанова Вінницького апеляційного суду від 16.03.2020 у справі №136/946/19;

http://reyestr.court.gov.ua/Review/87391669 - рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 20.01.2020 у справі №441/607/19.

Зазвичай заявлені до стягнення суми варіюють від 20 до 60 тисяч гривень. Однак суди далеко не завжди задовольняють вимогу щодо стягнення всієї заявленої суми. Позов можуть задовольнити частково, зменшивши суму заборгованості.

Звертаємо увагу на те, що діяльність фінансових установ у сфері надання мікропозик, включно – онлайн, регулюється Законом України «Про захист прав споживачів», Законом України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринку фінансових послуг», Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію», Цивільним кодексом України, нормативними актами Національного Банку України та Національної комісії з державного регулювання ринку фінансових послуг.

Окремо слід зазначити, що дія Закону України «Про споживче кредитування» не поширюється на позики (кредити) у розмірі до однієї мінімальної заробітної плати, яка станом на 2020 рік становить 4723 грн. Отже, позичальника, що отримав у позику суму коштів менш ніж 4723 грн Закон України «Про споживче кредитування» не захищає.

Зокрема, щодо позик, які не перевищують розмір мінімальної зарплати (4723 грн.), не застосовуються наступні гарантії захисту прав споживачів, регламентовані Законом України «Про споживче кредитування»:

Абз.1 ч.2 ст.21: «Пеня за невиконання зобов’язання щодо повернення кредиту та процентів за договором не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України та не може бути більшою за 15 відсотків суми простроченого платежу»;

Абз.2 ч.2 ст.21: «Сукупна сума неустойки (штраф, пеня), нарахована за порушення зобов’язань споживачем на підставі договору про споживчий кредит, не може перевищувати половини суми, одержаної споживачем за таким договором, і не може бути збільшена за домовленістю сторін».

Отже, МФО навмисне укладають договори позиви (кредитні договори) на строк до одного місяця або ж на суму до 4723 грн. (мінімальної зарплати) аби уникнути дії Закону України "Про споживче кредитування" на договірні правовідносини.

Чим обґрунтовується законність онлайн-договору мікропозики?

Чи має взагалі договір мікропозики законну силу?

Адже він укладається онлайн, без власноручних підписів сторони, без отримання паперової форми. 

Отримання мікропозики за допомогою онлайн-сервісів є електронним правочином, що реалізується шляхом укладення електронного договору. Електронний договір позики (мікропозики) відрізняється від звичайного договору позики лише способом його укладення. Укладення електронного договору юридично прирівнюється до укладення договору у звичайній формі, тобто на папері, тому гроші доведеться повертати.

Відповідно до ч.1 ст.1047 Цивільного кодексу України договір позики укладається у письмовій формі, якщо його сума не менш як у десять разів перевищує встановлений законом розмір неоподатковуваного мінімуму доходів громадян, а у випадках, коли позикодавцем є юридична особа, – незалежно від суми.

Проте відповідно до Закону України «Про фінансові послуги та державне регулювання ринків фінансових послуг» договір про надання фінансових послуг (включно, мікропозики) укладається виключно в письмовій формі:

- у паперовому вигляді;

- у вигляді електронного документа, створеного згідно з вимогами, визначеними Законом України "Про електронні документи та електронний документообіг";

- шляхом приєднання клієнта до договору, який може бути наданий йому для ознайомлення у вигляді електронного документа на власному веб-сайті особи, яка надає фінансові послуги, та/ або (у разі надання фінансової послуги за допомогою платіжного пристрою) на екрані платіжного пристрою, який використовує особа, яка надає фінансові послуги;

- в порядку, передбаченому Законом України "Про електронну комерцію".

Отже, Закон дає розширене тлумачення щодо письмової форми договору, а відповідно – онлайн-договори мікропозики вважаються укладеними з дотримання письмової форми. 

Приклад з судової практики:

http://reyestr.court.gov.ua/Review/87590933 - постанова Київського апеляційного суду від 14.02.2020 у справі №753/19349/19, в якій суд наголосив:

«Механізм укладення електронного договору, який має використовуватися позивачем у взаємовідносинах із позичальниками, зокрема вимоги до його підписання сторонами, врегульовано законами України «Про електронну комерцію» та «Про електронний цифровий підпис». Електронний договір укладається і виконується в порядку, передбаченому Цивільним та Господарським кодексами України, а також іншими актами законодавства. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа».

Зазначені вище норми права передбачають підписання договору також за допомогою електронного одноразового ідентифікатора. Одноразовий ідентифікатор – алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію.

На підставі аналізу усталеної судової практики можемо зробити висновок: повернення позики є обов’язковим, навіть за електронним договором. Водночас, яку суму повертати – це вже інше питання. Проте, в судовому порядку у боржника є можливість скоротити суму стягнення навіть до тіла позики, тобто фактично отриманих «на руки» коштів. 

Які порушення зі сторони мікрофінансових організацій можна використати в суді як підстави для зменшення розміру боргу? 

Найбільш поширені порушення зі сторони мікрофінансових організацій під час стягнення заборгованості.

1. http://reyestr.court.gov.ua/Review/85237976 - постанова Київського апеляційного суду від 28.10.2019 №755/2659/19 (суд дійшов висновку, що пеня в розмірі 10 910,00 грн, в той час як у позику надавалось 4 000, 00 грн, суперечить вимогам Закону України «Про споживче кредитування»).

За загальним правилом означені договори позики передбачають стягнення пені в розмірі 2-4% від суми кредиту за кожний день прострочення. Крім пені такі договори можуть містити положення про додаткову сплату штрафу (іноді навіть декількох штрафів) у твердій грошовій сумі.

Згідно з положеннями ч.2 ст.627 Цивільного кодексу України, у договорах за участю фізичної особи – споживача – враховуються вимоги законодавства про захист прав споживачів.

МФО навмисне укладають договори позиви (кредитні договори) на строк до одного місяця або ж на суму до 4723 грн. (мінімальної зарплати) аби уникнути дії Закону України "Про споживче кредитування" на договірні правовідносини.

Такі дії позикодавців зумовлені тим, що відповідно до ст.21 Закону України «Про споживче кредитування» передбачені певні гарантії при стягненні заборгованості за мікропозиками. Однак, попри встановлені законом обмеження дії Закону, суди нерідко виносять рішення про стягнення заборгованості з урахуванням цього Закону.

2. http://reyestr.court.gov.ua/Review/87512739 - рішення Печерського районного суду м. Києва від 13.11.2019 №757/49273/18-ц (суд дійшов висновку, що встановлена пеня в розмірі 1% від суми несплаченого платежу за кожний день такого порушення, є непропорційною компенсацією у разі невиконання зобов'язань за договором).

Зважаючи на безпосереднє поширення Закону України «Про захист прав споживачів» на відносини про стягнення заборгованості за мікропозикою, у боржника є можливість визнати положення договору (якими передбачена відповідальність за порушення зобов’язань, тобто пеня та штрафи) недійсними.

Відповідно до положень ст.18 Закону України «Про захист прав споживачів» продавець (виконавець, виробник) не повинен включати у договори зі споживачем умови, які є несправедливими. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком є істотний дисбаланс договірних прав та обов'язків на шкоду споживача.

Відповідно до частини 5 статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів», якщо положення договору визнано несправедливим, включаючи ціну договору, таке положення може бути змінене або визнане недійсним.

Суди наголошують: положення договору, які передбачають можливість нарахування непропорційно великої суми компенсації у порівнянні з розміром основного боргу, не відповідають засадам добросовісності та розумності, і є несправедливим.

Вимоги про нарахування та сплату пені, яка є явно завищеною, не відповідають засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати зі споживача надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов'язання, неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для споживача та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

3. http://reyestr.court.gov.ua/Review/84835182 - рішення Роменський міськрайонного суд від 08.10.2019 у справі №585/1564/19 (суд звернув увагу на те, що ТОВ ФК «Кредит-Капітал» нарахувало відсотки за позикою після спливу визначеного договором строку кредитування, та частково відмовив у задоволенні вимог позовної заяви).

Ще один приклад - http://reyestr.court.gov.ua/Review/88521979 - постанова Київського апеляційного суду від 31.03.2020 у справі №755/13252/19 (суд вказав на те, що визначена позивачем до стягнення заборгованість за нарахованими та несплаченими відсотками за користування позикою в сумі 41697,00 грн складає 1089 днів, водночас, строк надання позики, встановлений договором, складає 15 днів, що виходить за межі строку користування позикою).

Зазвичай кредитори звертаються до суду та надають розрахунок заборгованості за позикою з нарахуванням штрафних санкцій після закінчення строку дії договору. Проте законом обмежений строк, протягом якого можуть нараховуватися відсотки за користування кредитними (отриманими у позику) коштами. Відповідно до ч.2 ст.1050 Цивільного кодексу України після спливу визначеного договором строку кредитування право позикодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється.

Велика Палата Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12 та від 04 липня 2018 року у справі №10/11534/13-ц дійшла висновку, що право позикодавця нараховувати передбачені договором відсотки за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з частиною другою статті 1050 ЦК України.

4. http://reyestr.court.gov.ua/Review/79882804 - постанова Одеського апеляційного суду колегія від 07.02.2019 у справі №508/1231/17 (суд зауважив, що позов ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" не підлягає задоволенню у зв'язку з пропуском позовної давності).

У разі, якщо стягнення заборгованості за мікропозикою здійснене після тривалого строку після укладення договору, рекомендуємо перевірити дотримання позикодавцем 3-річного строку для звернення до суду.

Після спливу трьох років з дня закінчення строку дії договору мікропозики, кредитор втрачає право стягнути з боржника заборгованість у судовому порядку.

На жаль, не всі боржники обізнані в тому, що позовна давність у судових спорах застосовується лише за заявою сторони спору. Відповідно до статті 257 Цивільного кодексу України, загальна позовна давність (зокрема, щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотків) встановлюється тривалістю у три роки. 

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, яка подана до винесення ним рішення (ч.3 ст.267 ЦК України). Частиною 4 ст.267 Цивільного кодексу України передбачається: сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною, є підставою для відмови у позові.

5. http://reyestr.court.gov.ua/Review/85043698 - постанова Дніпровського апеляційного суду від 17.10.2019 у справі №193/1670/18 (суд застосував спеціальну позовну давність до вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) тривалістю в один рік, тоді як ТОВ "ФК "Європейська агенція з повернення боргів" нарахувала пеню в межах 3-річного строку).

Звертаючись до суду із позовною заявою про стягнення заборгованості, МФО без обмежень нараховують штрафні санкції у вигляді пені за неповернення отриманих у позику коштів, тоді як законом обмежений строк для вимог про стягнення пені.

З урахуванням правової позиції, викладеної Великою Палатою Верховного Суду провадження 61-6св18, справа №200/11343/14ц від 07.02.2018 загальна позовна давність (зокрема, щодо вимог про стягнення заборгованості за кредитом та відсотків) встановлюється тривалістю у три роки (стаття 257 Цивільного кодексу України), а спеціальна позовна давність щодо вимог про стягнення неустойки (штрафу, пені) – тривалістю в один рік (пункт 1 частини другої статті 258 Цивільного кодексу України).

ВИСНОВОК: у разі виникнення проблемної ситуації щодо повернення коштів, отриманих у мікропозику, радимо не підписувати додаткові угоди щодо пролонгації строків повернення позики/кредиту, не ігнорувати судові процеси ініційовані МФО, звертатися до адвокатів, які зможуть ретельно вивчити справу та донести до суду правову позицію, згідно з якою розмір заборгованості буде значно зменшено.