Сергій Левада: Двозначність або біло-чорне в дерегуляції Закону № 1546

Нещодавно у другому читанні було прийнято Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо децентралізації повноважень у сфері архітектурно-будівельного контролю та удосконалення містобудівного законодавства». Завдяки цьому столиця отримала право: 

1. створювати органи архітектурно-будівельного контролю; 
2. призначати на посади та звільняти з посад керівника їх структурного підрозділу у порядку, встановленому законом; 
3. надавати та реєструвати документи що дають право на виконання підготовчих та будівельних робіт, прийняття в експлуатацію закінчених будівництвом об’єктів; 
4. к онтролювати хід будівництва різних об’єктів; 
5. розглядати справи про адміністративні правопорушення, пов'язані з порушенням вимог містобудівного законодавства, будівельних норм,  державних стандартів і правил під час будівництва, реконструкції, реставрації, капітального ремонту, технічного переоснащення та прийняття в експлуатацію об'єктів чи споруд,  невиконанням законних вимог (приписів) посадових осіб  органів державного архітектурно-будівельного контролю.

Крім того, Київ отримав повноваження видавати обов’язкові до виконання приписи  щодо:

• усунення порушення вимог законодавства у сфері містобудівної діяльності, будівельних норм, державних стандартів і правил;
• зупинення підготовчих та будівельних робіт, що не відповідають вимогам законодавства; тощо.

Закон набере чинності 1 вересня 2015 року, а в частині щодо підготовки до початку здійснення повноважень утвореним органом державного архітектурно-будівельного контролю -  з дня, наступного за днем опублікування цього Закону.

Таким чином наступного дня після опублікування цього нормативного акту, Київська міська рада може приступити до підготовки проекту рішення про внесення змін до структури виконавчого органу, прийняття рішення та відповідно, формування штатного розпису та створення структурного підрозділу з питань державного архітектурно-будівельного контролю Київської міської державної адміністрації.  Крім того, за зверненням створеного органу до центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно-будівельного контролю та нагляду, буде утворена спільна комісія з передачі відповідної документації та вирішення питань, пов’язаних з утворенням та функціонуванням органу. Фактично, структурний підрозділ з питань державного архітектурно-будівельного контролю має бути сформований до набрання чинності Законом, та почати свою роботу з 1 вересня 2015 року. 

Проте прийняття даного Закону має й інший бік: в процесі підготовки були вилучені три істотних аспекти , які є важливими для столиці. А саме V категорія, яка залишилася за ДАБІ (державна архітектурно-будівельна інспекція). Однак варто зазначити, що в проекті до другого читання така котегорія була надана Києву і комісія Верховної Ради своїм рішенням підтримувала передачу будівництва об’єктів  житлово-громадського призначення до столиці.

V категорія – це житлові будинки з кількістю квартир  більше 160,  багатоповерхові житлові будинки з приміщеннями торговельно-офісного та соціально-побутового призначення; багатофункціональні комплекси підвищеної висотності - вище 24 поверхів, тощо. Іншими словами це більшість усіх існуючих проектів. Крім того, до V категорії входять дошкільні та середньосвітні установи, модернізація інженерного інфраструктури, стадіони, автовозкали і вокзали, мостові переходи, комплексна забудова територій та інше. Усі розмови про децентралізацію таким чином зійшли нанівець, бо в підсумку життєвоважливі позиції як то отримання дозволів, контроль за ходом будівництва і введення в експлуатацію поки залишилось в ДАБІ.

А сталося це дуже просто. Депутати Верховної Ради навіть не усвідомили як процедурним рішенням вони проголосували фактично за нові зміни. Після виступу Голови Верховної Ради Володимира Гройсмана, про те, що нарешті держава отримає один з перших законів про дерегуляцію і децентралізацію в архітектурно-будівельному контролі, який дає право місцевому самоврядуванню самостійно визначати і управляти архітектурно-будівельним контролем на місцях, і перед останньою фразою «ставлю на голосування» і далі «підкреслю із зауваженням юридичного управління Верховної Ради» - жоден з депутатів не звернув ніякої уваги. Саме тому у підсумку Держава в цілому і столиця зокрема не отримала того, чого очікували всі депутати і місцеве самоврядування. Під таку процедуру потрапила і була виключена правка до Закону, в якій чітко розділявся архітектурно-будівельний контороль і архітектурно-будівельний нагляд, оскільки це дві різні фукції. Але найголовніше, що також не було проголосовано, а технічно проігноровано - це поправка до Закону "про регулювання місцевого самоврядування" в частині надання владних повноважень здійснювати архітектурно-будівельний контроль місцевим органам самоврядування.

Зупинимося на цьому більш детально. Проектом Закону №1580 повноваження державного архітектурно-будівельного контролю делегуються виконавчим органам місцевого самоврядування. Згідно статті 143 Конституції України делеговані повноваження фінансуються з державного бюджету та відповідно, органи державного архітектурно-будівельного контролю залишаються підконтрольні державі (Мінрегіону), що в свою чергу порушує принципи дерегуляції та децентралізації , якої відповідно до проекту Закону №1546 фактично не відбувається.

У цьому випадку було вкрай необхідно було підтримати поправку одного з народних депутатів щодо внесення змін до статті 26 Закону України «Про місцеве самоврядування», а саме: частину 1 статті 26 «Виключна компетенція сільських, селищних, міських рад» потрібно було доповнити пунктом 42 ¹  такого змісту: « 42¹) здійснення архітектурно-будівельного контролю, створення органів (структурних підрозділів) для здійснення архітектурно-будівельного контролю; призначення керівників таких органів;»

Це в свою чергу дало б змогу органам місцевого самоврядування формувати органи архітектурно-будівельного контролю та фінансувати їх функціонування з місцевого бюджету. Органи архітектурно-будівельного контролю, відповідно, були б підконтрольні місцевій владі, що забезпечило б, у свою чергу, ефективне управління на місцях у сфері містобудування та архітектурно-будівельного контролю.   Отже тепер ми маємо те, що маємо і бачимо як легко можна замилити оці через процедурні прийняття рішень з абсолютним ігноруванням думки колег-народних депутатів, а особливо органів місцевого врядування всієї держави.