Продирався я через пустелю...

Є у мене гарні приятелі. Мешкають вони нині в Австрії. У самому серці Відня. Власники клініки з лікування очних хвороб – доктор медицини Анатолій Калістратович та його половинка — кандидат медичних наук Наталія Віталіївна Смалюх. Колишні фахівці Одеського науково-дослідного інституту очних захворювань імені Філатова. Вона, до речі, моя славна односельчанка. І неприхована симпатія всього життя. Бурлескна, гаряча як вічно розплавлений вулкан. Так що знаю її без малого такою вже сімдесят літ. Пані Наталя, це справжній двигун вічного подвижного інтелектуального процесу й прогресу, котрий працює без пального і навіть без повітря, у невагомості, самозаводний з підвищеним інтелектом. Яка знає все і всіх. Усе вміє. Все вирішує і до того ж в одну мить. Їй би бути прем’єр-міністром – люди біди б ніякої не знали, уже б по всій державі стояли б золоті пам’ятники милій пані Смалюх. Це точно!

Ось, хоча б уявіть, собі, будь ласка ситуацію. Працюючі в Лівії, дізналася про те, що у Відні померла її рідна тітка. Наталя у неї з найрідніших. Мерія Відня, звісно ж, житло бабусі собі за пазуху. ''Е, ні, так не буде!" -- їм Наталя Віталіївна. Приїздить до Австрії. За два місяці оволодіває німецькою!!! Ще місяць тратить на вивчення австрійського житлового законодавством, і починає судовий процес у Відні. За рік перемагає в суді і у відвойованому флігелі будинку, в самому центрі австрійської столиці облаштовує приватний офтальмологічний центр. Учіться і заздрість українці! Не єврейка, українка!