Харасмент жінок в спорті – остання практика

Роль жінок у спорті довгий час недооцінювалася та не визнавалася. Стереотипні очікування мужності й героїзму від чоловіків та краси й тендітності від жінок закладено в основу не лише суспільних норм, а й спортивних. Від цих рамок, хоч і дещо різної форми, страждають обидві сторони і ті, хто не вписується в ці категорії.

 Жіночі команди з футболу, хокею, баскетболу, волейболу та багатьох інших видів спорту довели, що жінки можуть виступати на високому рівні та досягати великих успіхів. Нажаль, незважаючи на 21 століття та масштабні зміни в суспільстві, деякі чоловіки не тільки вдома, але і на робочому місці все ще проявляють до жіночої статі дискримінацію, погрози та навіть насилля. Культура психологічного та фізичного насильства засіла глибоко і міцно в житті жінок, супроводжуючи їх і на роботі.

Однак зараз, завдяки стрімкої популяризації жіночого спорту, це питання стало актуальним і постійно обговорюється у всьому світі. Як свідчать статистичні дані, від 45% до 55% жінок у різних країнах ЄС повідомляють про сексуальні домагання на робочому місці. У Великобританії понад 20% зайнятих жінок брали відгули через домашнє насильство, 2% із них втрачали через це роботу. Що стосується України, то офіційної статистики щодо випадків насильства чи сексуальних домагань на роботі немає. Але відповідно до опитування “Трудовий барометр: протидія дискримінації у сфері праці” 52,5% респондентів вказали, що ніколи не стикались з насильством на робочому місці. Тоді як 11,7% опитаних особисто відчули такі прояви, а ще 7,7% були свідками таких дій проти інших осіб.

Проблема домагань та фізичного насильства в спорті, зокрема щодо жінок, є дуже серйозною та потребує уваги з боку спортивної громадськості та правоохоронних органів. Вона не обмежується лише одним видом спорту або країною. Як показують приклади, навіть у високорозвинених країнах, таких як США або навіть Афганістан, виникають випадки домагань та насильства над жінками в спортивних командах.

8 червня 2019 року суддівська палата Комітету з етики ФІФА визнала Керамуудіна Каріма – Президента Федерації футболу Афганістану, винним у зловживанні службовим становищем і сексуальному насильстві над різними гравцями, що порушує Кодекс етики ФІФА. У результаті пан Карім отримав довічну заборону на будь-яку діяльність, пов’язану з футболом (адміністративну, спортивну чи будь-яку іншу) як на національному, так і на міжнародному рівнях, а також штраф у розмірі 1 000 000 швейцарських франків (1 000 000 доларів) .

Як виявилось з матеріалів справи, такі злочини відбувались неодноразово та систематично напротязі 2013-2018 років. Сексуальні напади були скоєні на території AFF, переважно у секретній кімнаті, доступ до якої можна було отримати лише через офіс президента AFF за відбитком пальця. Через близькість офісів особливо важко повірити в те, що злочини могли бути вчинені Президентом практично на порозі генерального секретаря, а останній про них не дізнався.

Незабаром ФІФА вивела Сайеда Агазаду - генеральниого секретаря Федерації футболу Афганістану з виконавчого комітету Азійської футбольної конфедерації та відсторонила головного футбольного чиновника Афганістану з посади на п’ять років, після цього скандалу, оскільки він не вжив заходів за звинуваченнями, висунутими гравцями жіночої національної збірної. Його також оштрафували на 10 000 швейцарських франків (10 000 доларів).

Гравці жіночої збірної Афганістану протягом кількох років звинувачували офіційних осіб федерації в сексуальному насильстві та приховуванні таких злочинів, але лише у 2019 році такі дії посадових осіб Федерації футболу були оприлюднені та засуджені.

Окрім того, що генеральний секретар - Сайеда Агазаду, вчасно не припинив ці злочини, так 22 грудня 2019 року він ще й подав апеляцію до Спортивного арбітражного суду на рішення суду, в якій вимагав визнати його невинним та непричетним прямо чи опосередковано до сексуального насилля над гравцями жіночої команди.

Свобода жінок в Афганістані більш обмежена, ніж у західному суспільстві, це загальновідомий факт. Тому жінки зазвичай не повідомляють про подібні правопорушення, коли на кону стоїть добробут їхніх родин. Ознайомлюючись з матеріалами справи, можна чітко побачити старання секретаря Федерації захистити обвинувачених та пояснити цю всю жахливу ситуацію просто «протестом афганських жінок носити хіджаб».

За словами позивачок, усі жінки в AFF знали про сексуальні насильства з боку посадових осіб AFF і Сайеду Агазаду було неможливо не знати про них. В позовах потерпілих зазначені такі свідчення: «У мене була кров, синці та чорні плями на обличчі, шиї та інших частинах тіла. Я пройшла до головних воріт комплексу AFF і наштовхнулася на генерального секретаря AFF. Спробувала звернутися до нього за допомогою і спробувала пояснити, що зі мною трапилось, але замість того, щоб допомогти мені, він був грубим, «витягнув свою візитну картку з кишені» і сказав, «ти можеш заробляти на цьому гроші і можеш йти, куди хочеш, але я більше не хочу бачити тебе у федерації».

Суд і Слідча палата Комітету з етики ФІФА змогли довести причетність цих посадових осіб до жаливих правопорушень, та зазначили, що знання про сексуальні насильства, скоєні проти жінок-гравців, не повідомлення ФІФА про ці злочини, а також невживання жодних дій для перешкоджання знущанню над жінками є опосередкованою та повною причетністю до цих зловживань.

Також суд зазначив, що дії Сайеда Агазаду кваліфікуються як порушення ст. 17 (Обов'язок звітувати) та ст. 23 (Захист фізичної та психічної цілісності гравців) Етичного кодексу ФІФА щодо його обізнаності, ненадання звітності та запобіганню сексуальному насильству.

У багатьох країнах і культурах, чоловіки вважаються "головою сім'ї" і мають більше прав та можливостей, ніж жінки. В деяких випадках це викликає у них віру того, що вони мають право на владу і контроль над усіма жінками. Ця поведінка нерідко проявляється в таких середовищах, як на робочому місці.

Окрім цього ще один гучний та вагомий випадок сексуального насилля жінок на роботі стався в США. У двадцяти двох цивільних справах, було відкрите провадження проти Дешона Уотсона захисника  Houston Texans – команди з американського футболу. Двадцять дві жінки все таки наважились офіційно звинуватити його в низці дій під час прийому масажу за 2019-2020 роки, починаючи зі звинувачень у відмові прикрити свої геніталії до звинувачень у примусовому оральному сексі. І це тільки ті постраждалі, хто знайшов в собі мужність не мовчати про це.

Напротязі 2020 та 2021 років Вотсон через Instagram регулярно зв’язувався із жінками, які працюють в масажному бізнесі, спа-салонах, мастерів з розтяжки, йога-терапевтами та записувався на масаж. Під час зустрічі він у кожному випадку масажу акцентував свою увагу на нижній частині живота, паху та сідницях.  Постійно оголювався, рухався таким чином, щоб його геніталії будь-яким чином торкались жінок, мастурбував перед ними. Вотсон завжди намагався запланувати майбутні зустрічі, але його ігнорували та відмовляли. Деякі жінки навіть назавжди залишили свою професію, не в змозі зрозуміти як їм діяти та жити далі.

Ось лише декілька свідчень про що розповідали жінки в своїх позовних заявах :

2 серпня 2020 року в готелі в Х'юстоні. Позивач пропонує різноманітні оздоровчі послуги вдома, готелях та офісах. Вотсон нібито зв'язався з нею через Instagram, щоб домовитися про зустріч. Жінка каже, що під час сеансу Вотсон неодноразово запитував, чи можна йому бути оголеним, і вимагав, щоб вона зосередилася на сідницях. У позові стверджується, що Вотсон сказав позивачеві, що хоче, щоб вона торкалась його геніталій, в чому йому було відмовлено. Після сеансу, Вотсон був голим в кімнаті, коли позивач повернулася після миття рук, і він нібито запитав, чи виконувала вона щось більше, ніж просто професійну роботу "за додаткові гроші". Жінка відмовилася і сказала йому піти. Через інцидент вона залишила професію, йдеться у позові.

6 та 10 листопада 2020 р.в Перленді, штат Техас. Позивач, стюардеса, яка вивчала терапію масажем, каже, що знала Ватсона через спільних друзів. Він звернувся до неї через Instagram. Перед сеансом, за її словами, Вотсон написав їй повідомлення: «У мене навіть є NDA (договір про нерозголошення). Ватсон нібито залишив NDA на столі. Вона каже, що Ватсон був дуже агресивним і хотів, щоб вона помасажувала йому геніталії, але позивачка відмовилася. У позові йдеться, що постійно ходив оголений, і намагався фізично контактувати з позивачкою будь-якими способами та навіть мастурбувати. Вона також зазначила, що згодом він «безупинно просив про ще один масаж, і вона відмовилася».

28 грудня 2020 року в офісній будівлі Х’юстона. Жінка, ліцензований масажист з 2018 року, каже, що Вотсон зв’язався з нею через Instagram. За її словами, під час сеансу Вотсон наказав їй провести руками по його статевих органах. Жінка каже, що почала тремтіти, відчула страх і загрозу. У позові йдеться, що він змусив жінку займатися оральним сексом і вона на кілька хвилин втратила свідомість від страху. Вона каже, що потім Вотсон одягнувся і пішов.

Національна футбольна ліга (НФЛ, Професійна ліга американського футболу в США) оголосила, що Дешон Вотсон відсторонений від 11 ігор і заплатить п’ятимільйонний штраф за сексуальні домагання до 24 жінок під час сеансів масажу. Уотсону також наказали пройти обов'язкову діагностику у фахівців з поведінкової психології та виконувати всі їхні рекомендації.

Він наразі досяг досудового врегулювання з 23 із 24 жінок, які подали проти нього цивільні позови за сексуальні домагання під час сеансів масажу. Вотсон так і продовжує грати, і ніхто не дає гарантій, що він припинив свою злочинну діяльність.

В спорті завжди панує конкуренція, іноді навіть агресивна, яка нерідко призводить до того, що чоловіки-спортсмени відчувають необхідність в домінуванні над іншими у власному оточенні. Для таких чоловіків сексуальне насильство це спосіб проявити свою владу і контроль. Окрім того деякі з них намагаються використовувати свій статус, щоб домагатися сексуальних відносин з жінками, що входять у їхнє оточення.

Звісно, не можна говорити про всіх чоловіків в спортивному середовищі, як про злочинців. Багато спортивних організацій зараз приймають додаткові заходи для захисту своїх спортсменок від будь-яких форм насильства, в тому числі і від сексуального харасменту.

Проте, справа проти Керамуудіна Каріма та проти Дешона Уотсона показують, що проблема все ще існує. Ці події підкреслюють на необхідності вжиття подальших заходів та звернення уваги на це питання, як на міжнародному, так і на національному рівнях.

Насильство та харасмент в будь-якій формі є неприйнятними та порушують основні права жінок. Ці злочини не повинні бути допущені в будь-якому контексті, включаючи спортивну діяльність. Необхідно застосовувати додаткові заходи для запобігання насильства та харасменту в жіночих спортивних командах, включаючи навчання та освіту для спортсменок, адміністраторів і тренерів з приводу процедур доповідання про злочини, належну реакцію на такі злочинні події та вживання профілактичних заходів для запобігання цьому.