"Цивільний" чи "законний" шлюб? Свобода вибору чи обмеження свободи?

Свобода – это когда ты сам устанавливаешь для себя рамки дозволенного (Земфира Рамазанова).

Кожна людина має право на свободу та на таємницю особистого життя. Свобода людини у сімейних відносин – це право діяти (або не діятии), в межах визначених законом. Вступати в шлюб чи спробувати пожити разом без реєстрації шлюбу – це також індивідуальний вибір кожного, реалізація права на свободу.

Протягом останніх десятирічь все більша кількість пар проживають спільно без реєстрації в державних органах. Такі відносини у народі прийнято називати «цивільним шлюбом». Хоча дане визначення має абсолютно протилежне значення. Так, за радянським законодавством цивільним називали шлюб, зареєстрований в органах державної влади, на противагу церковному шлюбу, заснованому на акті вінчання. А той шлюб, який ми привикли називати «цивільним» - насправді «незареєстрований» (фактичний або неформальний).

В даній статті хочу проаналізувати переваги та недоліки «незареєстрованого шлюбу» з точки зору захисту майнових та немайнових інтересів «подружжя» та дітей.

Отже, до переваг слід віднести:

1) Відсутність реєстрації шлюбу – відсутня процедура розірвання шлюбу. Відповідно якщо у пари немає взаємних майнових претензій «розлучення» проходить швидко без судових спорів.

2) Згідно законодавства, якщо жінка та чоловік проживають однієї сім’єю без реєстрації шлюбу, майно, набуте ними за час спільного проживання, належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено договором між ними. Звичайно така процедура поділу буде складнішою, ніж в зареєстрованому шлюбі, оскільки прийдеться доводити факт спільного проживання.

3) Законодавство надає право на утримання жінки/чоловіка, які не перебувають у шлюбі між собою. Діти, народжені у батьків у незареєстрованому шлюбі, рівні у правах з іншими дітьми, відповідно стягнення аліментів на дитину відбувається за загальними правилами.

Недоліки «незареєстрованого шлюбу»:

1) Складніша процедура реєстрації дітей. Записати батька можна трьома способами:  відповідно до рішення суду, за заявою мами і тата, за заявою чоловіка, який визнає своє батьківство.

2) Складніша процедура поділу майна, оскільки необхідно доводити факт спільного проживання. Для уникнення даного недоліку рекомендуємо врегулювати майнові інтереси «подружжя» договором, в якому визначити правовий режим майна, порядок його поділу та захистити майнові інтереси дітей.

3) Право на спадщину за законом в четверту (а не в першу!) чергу мають особи, які проживали із спадкодавцем однією сім’єю не менш як п’ять років до часу відкриття спадщини. При цьому для спадкування потрібно встановити в судовому порядку факт проживання однієї сім’єю протягом вищевизначеного проміжку часу. Діти спадкують першими, оскільки відповідно до закону є спадкоємцями першої черги.

Як бачимо, закон частково захищає права осіб, що проживають однієї сім’єю без реєстрації шлюбу. Проте, в кожному конкретному випадку необхідно оцінювати «за» і «проти» таких відносин, при набутті цінного рухомого та/або нерухомого майна – визначати його правовий режим заздалегідь в договірному порядку. Стосовно питання свободи, - то свободу не можна обмежити «штампом в паспорті». «Свобода – це не те, що вам дали. Це – те, що у вас не можна забрати» (Вольтер)…