Чому варто якнайшвидше ухвалити закон про адміністративний збір?

В Україні наразі немає єдиного закону, який би врегульовував порядок нарахування, справляння адміністративних зборів та встановлював би розміри цих платежів для найзатребуваніших серед громадян адмінпослуг – реєстрації, дозволи, паспорти тощо. Натомість це питання регулюється різними й численними законами, та навіть актами Уряду чи окремих відомств. Відтак, не завжди зрозуміло, чому за ту чи іншу послугу встановлено той чи інший розмір плати.

Окремі розміри зборів регулярно змінюються, деякі складаються з кількох частин та є непрозорими, а деякі навіть є вкрай сумнівними щодо їх законності (як-от, захмарні платежі за «шлюб за добу»).

Але багато розмірів зборів не переглядалися ще з 90-х років (як-от ті, що передбачені Декретом про державне мито). Як наслідок, одні збори необґрунтовано занижені (як-от 85 коп. за реєстрацію шлюбу), а інші – досить високі (додаткові 540 грн. за паспорт у ДП «Документ» до законного збору у 856 грн).

Проте ще більша кількість адмінпослуг, особливо тих, що надаються органами місцевого самоврядування необґрунтовано безоплатна (коли мова не йде про соціально-незахищені верстви населення). Точніше – надання таких послуг покривається коштом усіх платників податків.

Від цього, в умовах війни та економічної кризи, страждають місцеві громади. Через застарілі або неактуальні розміри зборів місцеві бюджети суттєво недоотримають вкрай необхідних ресурсів. Хоча сам процес надання адміністративної послуги потребує коштів (придбання обладнання, витратних матеріалів, оплата праці персоналу тощо). Якісні послуги мають бути в значній мірі самоокупними, тобто покривати хоча б більшу частину витрат на їх надання. Інакше громадяни отримуватимуть їх у дедалі гірших умовах або й зовсім втрачатимуть доступ до таких послуг.

Цю проблему взялася виправляти велика група народних депутатів України, яка вже майже як три роки тому зареєструвала у Верховній Раді України законопроєкт про адміністративний збір № 4380. Він передбачає порядок нарахування розмірів таких зборів за чітко визначеними критеріями, визначає умови платності та безоплатності послуг, а також містить перелік найпопулярніших (базових) адміністративних послуг та встановлює чіткі розміри зборів за них.

Наявний у документі перелік містить лише наймасовіші послуги (реєстрація шлюбу, бізнесу, нерухомості, видача паспортів тощо), оскільки громадяни звертаються переважно за ними і їм необхідно забезпечити відносну сталість цих платежів. Так само важливо і забезпечити сталість надходжень за послуги до місцевих бюджетів, особливо в умовах війни та економічної кризи. Законопроєкт вже готується до розгляду Верховною Радою у першому читанні.

Важливо наголосити, що проєкт Закону про адміністративний збір враховує інтереси соціально-незахищених верств населення. Потрібні їм послуги будуть безоплатними.

Так, згідно ч. 2 статті 7 даного документу, надання адміністративних послуг у сфері соціального забезпечення громадян здійснюється на безоплатній основі. Зокрема, це житлові субсидії, пенсійні виплати, різні державні грошові допомоги (по інвалідності, по безробіттю тощо). Отже, людина яка потребує від держави підтримки – не буде сплачувати коштів, щоб за нею звернутися.

Але для громадян, які планують займатися бізнесом, то напевне сплатити одноразово ті ж 100 грн. за реєстрацію ФОП навряд чи стане проблемою. Однак для збереження якості надання послуг та сталості місцевих бюджетів громад це стане суттєвою фінансовою підтримкою в умовах складної, кризової економічної ситуації в країні.

Однак на послугах соціального характеру виключення щодо безоплатності адміністративних послуг у законопроєкті не закінчуються. Ним також передбачено, що на безоплатній основі також надаються адміністративні послуги, за якими особа вимушена звертатися в силу життєвих обставин, як-от:

- державна реєстрація народження;
- державна реєстрація смерті;
- видача паспорта громадянина України вперше (за умови його отримання у віці від 14 до 18 років);
- видача дипломатичного паспорта України;
- видача службового паспорта України;
- видача посвідчення біженця;
- видача посвідчення особи, яка потребує додаткового захисту;
- реєстрація місця проживання неповнолітньої особи тощо.

При цьому, цей перелік не є виключним.

Законопроєкт містить також й інші норми, які спрямовані на звільнення громадян від сплати адмінзборів. Так, згідно ч. 2 статті 6 документу, окремими законами можуть бути визначені категорії суб’єктів звернення, які звільняються від сплати адміністративного збору або яким може бути призначена компенсація сплаченого адміністративного збору.

А згідно ч. 3 цієї статті, органи місцевого самоврядування можуть звільняти від сплати адміністративного збору, який зараховується до місцевих бюджетів, окремі категорії суб’єктів звернення та/або приймати рішення про компенсацію окремим категоріям осіб адміністративного збору, що зараховується до Державного бюджету України, за рахунок коштів відповідного місцевого бюджету. Варто зауважити, що такі дискреційні повноваження органів місцевого самоврядування повністю відповідають Конституції України.

Отже, в Україні вже давно назріла потреба у врегулюванні сфери оплати за надання адмінпослуг на рівні закону. Необхідно актуалізувати усі розміри адмінзборів, нараховувати їх за чітко встановленими критеріями, позбавити цю сферу незаконних платежів та забезпечити більшу самоокупність процесу надання адміністративних послуг. Все це зможе забезпечити закон про адміністративний збір (4380). Саме тому цей закон необхідно якнайшвидше приймати.