Віднесення на витрати послуг третіх осіб

Відносно віднесення на витрати платника податку на прибуток вартості отриманих ним послуг (юридичні, консультаційні послуги, тощо) від третіх осіб у випадку наявності у платника податку аналогічних внутрішніх служб.

Практика перевірок ДПС показує чисельні випадки визначення органами ДПС віднесення на витрати платника податку на прибуток вартості отриманих ним послуг від третіх осіб у випадку наявності у платника податку аналогічних внутрішніх служб як подвійного віднесення на витрати або як витрат, що не пов'язані з господарською діяльністю (п. 139.1.1 ПК), а відповідно заниження бази оподаткування платника податків.

На це хочу відмітити наступне.

У відповідності до п. 14.1.27. Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно п. 138.1. ПК України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із:

витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6 - 138.9, підпунктами 138.10.2 - 138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті:

інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу;

крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Згідно п. 138.10. ПКУ до складу інших витрат включаються:

138.10.2. адміністративні витрати, спрямовані на обслуговування та управління підприємством:

 г) винагороди за консультаційні, інформаційні, аудиторські та інші послуги, що отримує платник податку для забезпечення господарської діяльності;

е) витрати на врегулювання спорів у судах;

ж) інші витрати загальногосподарського призначення.

Згідно з п. 138.2 ст. 138 Кодексу витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

На сьогоднішній день відсутні будь-які уточнення та роз'яснення ДПС щодо особливостей віднесення до адміністративних витрат послуг та робіт у разі наявності відповідних функціональних служб та підрозділів платника податку.

Що стосується пп. 139.1.1. ПК, зазначений підпункт Податкового кодексу, на мою думку, наводить вичерпний перелік витрат, не пов’язаних з господарською діяльністю (законодавцем, наразі, використано уточнення «а саме»).

У той же час існує Лист Головної ДПІ України N 14-212/11-4918 від 19.10.95 р., який хоча і був надісланий до прийняття Податкового кодексу, та не є узагальнюючою податковою консультацією, але, все ж таки, слід братись до уваги. У відповідності до нього, також не відносяться на собівартість витрати, пов'язані з оплатою послуг по одержанню різного роду інформації (по бухгалтерському обліку, податковому та правовому законодавству тощо), якщо штатним розписом підприємства передбачено відповідні функціональні служби. На мою думку, наведене ствердження ДПС не  має достатнього обґрунтування та вбачається досить сумнівним.

Враховуючи неоднозначність та необґрунтованість зазначеного положення  та відсутність іншого офіційного трактування зазначеної ситуації, я вважаю дії ДПС щодо визначення віднесення на витрати платника податку на прибуток вартості отриманих ним послуг від третіх осіб у випадку наявності у платника податку аналогічних внутрішніх служб, як подвійного віднесення на витрати або як витрат, що не пов'язані з господарською діяльністю, незаконними.

Однак, звичайно, передбачити дії ДПС, наразі, досить складно.