Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
27.12.2017 15:02

Правовий висновок щодо діяльності органів по боротьбі з корупцією

Український політичний діяч, суддя, доктор наук у області філософії, академік. Народний депутат України 2-го, 3-го, 4-го, 6-го скликання

Правовий висновок щодо відповідності Конституції України (конституційності) Законів України про діяльність органів, направлених на боротьбу та протидію корупції

З метою забезпечення реалізації встановленогоОсновним Законом конституційного порядку у сфері забезпечення принципуверховенства права та юридичної визначеності, згідно якого Конституція маєнайвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються наоснові Конституції України і повинні відповідати їй експерти Інституту права ісуспільства здійснили правовий аналіз ЗаконівУкраїни про діяльність органів, направлених на боротьбу та протидію корупції.

Проблемакорупції була одним із каталізаторів Революції гідності  в Україні, яка призвела до зміни уряду, втечіПрезидента та більшості його прибічників у лютому 2014 року. З того часу булозапочатковано низку важливих реформ у сфері боротьби з корупцією, зокрема булоухвалено так званий «антикорупційний пакет» законодавства, у тому числіАнтикорупційну стратегію на 2014-2017 роки та План дій до неї. У результатіцього були створені Національне агентство з питань запобігання корупції (НАЗК),Національне антикорупційне бюро України (НАБУ), Спеціалізована антикорупційнапрокуратура (САП) та Національне агентство України з питань виявлення, розшукута управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів (Агентствоз розшуку/повернення активів, АРПА). Але останні дослідження свідчать прозбереження дуже поширеного уявлення про те, що корупція є глибоко вкоріненою, іщо корупція в особливо великих масштабах залишається найбільш гостроюпроблемою.

Нещодавновся міжнародна спільнота та українське суспільство було прикуте до скандалів,що виникли між новоствореними антикорупційними органами НАБУ, САП, Генеральноюпрокуратурою та НАЗК.

ЕкспертиІнституту права і суспільства висловлюють своєглибоке занепокоєння внаслідок поширення корупції в Україні, в органахдержавної влади, що відповідно до статті 7 Закону України «Про основинаціональної безпеки України» є загрозою для національних інтересів України таїї Народу.

Змушені констатувати, що таке явище як корупція поширюєтьсявнаслідок грубого невиконання Конституції України, прийняття антикорупційнихЗаконів, які не відповідають вимогам Основного Закону, такими, що незабезпечують захист від політичного впливу.

Зазначаємо, що основою для подолання корупційних явищ єунеможливлення впливу політичних та олігархічних еліт на антикорупційніправоохоронні органи.
Фахівці Інституту проаналізували чинне законодавство прооргани, що покликані здійснювати боротьбу та протидію корупції, а також органів,що здійснюють нагляд за їхньою діяльністю та прийшли до висновку, що окремі їхположення не відповідають Конституції України.

Констатуємо,що прийнятий Верховною Радою України Закон України «Про Національне антикорупційне бюро України» , як ий стосуються правових основ утворення, організації та діяльностіНаціонального антикорупційного бюро України частково невідповідає вимогам Конституції України.

Відповідно до пункту 31 частинипершої статті 106 Конституції України Президент України здійснює повноваження,визначені Конституцією України. Це означає, що Президент України не моженаділятися законами чи підзаконними актами повноваженнями, не передбаченимиКонституцією України.

Конституційний Суд України неодноразово наголошував нацьому у низці своїх рішень (від  10квітня 2003 року N 7-рп/2003,  від 7квітня 2004 року N 9-рп/2004, від 16 травня 2007 року N 1-рп/2007, від 2 жовтня2008 року N 19-рп/2008, від 8 жовтня 2008 року N 21-рп/2008, 17 грудня 2009року N 32-рп/2009).

Так, у своєму Рішенні від 16 травня2007 року у справі за конституційним поданням Вищої ради юстиціїпро офіційне тлумачення положення частини п'ятої статті 20 Закону України"Про судоустрій України" (справа про звільнення судді задміністративної посади) Конституційний Суду України прийшов до висновку, що н аданняПрезидентові України частиною п'ятою статті 20 Закону повноважень призначати суддю на посаду голови, заступникаголови суду,  а також  звільняти його з цієї посади суперечить статті 106 Конституції України, тобто це положення Закону є неконституційним.

Щодо повноважень Верховної РадиУкраїни Конституційний Суду України у своєму Рішенні від 7 квітня 2004 у справі щодовідповідності Конституції
України (конституційності) положень підпункту "а" пункту 2 статті 5,статті 8, абзаців першого, другого пункту 2 статті 23 Закону України "Проорганізаційно-правові основи боротьби з організованою злочинністю", указівПрезидента
України "Про Координаційний комітет по боротьбі з корупцією іорганізованою злочинністю" та "Про підвищення ефективності діяльностіКоординаційного комітету по боротьбі з корупцією і організованоюзлочинністю"  (справа проКоординаційний комітет) зазначив, що Верховна  Рада України   згідно  з Конституцією     України не   наділена   повноваженнями   створювати при Президентові України будь-якіоргани,  це є виключною компетенцієюПрезидента України.

 Разом з тим, З аконо м Президент України наділяєтьсяповноваженнями, не передбаченими Конституцією України. Зокрема:

1) Національне антикорупційне бюро Україниутворюється Президентом України (частина друга статті 1);

2) Директор Національного бюропризначається на посаду та звільняється з посади Президентом України за згодоюВерховної Ради України. (стаття 6);

3) Президент України бере участь уформуванні Конкурсної комісії із призначення Директора Національногоантикорупційного бюро України, визначаючи три особи до її складу (пункт 1частини третьої, пункт 4 частини шостої, частини дев’ята та десята статті 7,пункт 3 Прикінцевих положень). Ще по три особи мають визначати КабінетМіністрів України і  Верховна РадаУкраїни;

4) Положення про Раду громадськогоконтролю та про порядок її формування затверджуються Президентом України(частина друга статті 31). При цьому законом не визначено ким формується зазначенаРада, що в свою чергу не відповідає статті 8 Конституції України щодо дії вУкраїні принципу верховенства права, елементом якого є вимога юридичноївизначеності закону;

5) Президент України може визначатиу Положенні про Раду громадського контролю права зазначеної Ради, непередбачені законом (пункт 4 частини третьої статті 31).

Відповідно до статті 1 Закону НАБУ «є державним правоохоронним органом, на який покладається попередження,виявлення, припинення, розслідування та розкриття корупційних правопорушень,віднесених до його компетенції, а також запобігання вчиненню нових.Завданням Національного бюро є протидіякримінальним корупційним правопорушенням, які вчинені вищими посадовимиособами, уповноваженими на виконання функцій держави або місцевого самоврядування,та становлять загрозу національній безпеці».

Відповідно до частини третьої статті17 Конституції України «забезпечення державної безпеки ізахист державного кордону України покладаються на відповідні військовіформування та правоохоронні органидержави, організація і порядок діяльності яких визначаються законом».

Частиною другою статті 6 Закону визначені вимоги, якіпред’являються до кандидата на посаду Директора НАБУ. Серед передбачених вимог«здатність своїми діловими та моральними якостями, освітнім і професійнимрівнем… виконувати службові обов’язки», що не відповідає вимогам якості законів у контексті принципуверховенства права (стаття 8 Конституції України), оскільки юридичнаневизначеність законодавчих норм призводить до їх довільного тлумачення якорганами державної влади, так і іншими суб’єктами. Наведене не забезпечує такожналежне виконання вимог статті 19 Конституції України щодо обов’язку органівдержавної влади діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, щопередбачені Конституцією і законами України (рішення Конституційного СудуУкраїни від 22.09.2005 №5, від 30.09.2010 №20, від 22.12.2010 №23).

Аналізтексту З акон у дає підстави стверджувати, що самеНАБУ відводиться головна роль борця з корупцією. Це вбачається як зі статусуцього органу, так і з його повноважень та гідної оплати праці працівників НАБУ.

Проте,на нашу думку, це не враховує положень статті 11 Конвенції ООН проти корупції,відповідно до якої вирішальна роль у боротьбі з корупцією має відводитисясудовій владі, як незалежній гілці державної влади.

Аналізуючи прийнятий Верховною РадоюУкраїни Закон України «Про Державне бюро розслідувань», фахівці Інституту праваі суспільства прийшли до висновку про його часткову невідповідність ОсновномуЗакону України.

Статтею 1 Закону визначено ДБР як центральний органвиконавчої влади, що здійснює правоохоронну діяльність з метою запобігання,виявлення, припинення та розкриття злочинів, віднесених до його компетенції.Водночас, відповідно до абзацу другого частини першої  статті 4 Закону передбачено, що  ДБР – це орган зі спеціальним статусом.

Однак слід зазначити, що піддержавними органами, які мають спеціальний статус, зазвичай розуміються прямочи опосередковано названі у Конституції України органи, не віднесені до жодноїз "гілок" єдиної державної влади (законодавчої, виконавчої абосудової влади). До таких державних органів нині відносяться прокуратура, Службабезпеки України, Центральна виборча комісія, Національна рада з питаньтелебачення і радіомовлення тощо. Їх спеціальний статус відображається насампереду порядку формування відповідних державних органів та характері їхвзаємозв’язків з іншими, зокрема вищими органами держави (Верховною РадоюУкраїни, Президентом України та Кабінетом Міністрів України). При цьомуКонституція України, як відомо, також не передбачає існування в державномумеханізмі (апараті) державних органів виконавчої влади із спеціальним статусом,які здійснювали б відповідні функції поза межами системи органів виконавчоївлади.

Стаття11 Закону визначає порядок призначення Директора ДБР та його заступників напосади шляхом проведення конкурсу Конкурсною комісією передбачено, що Директор Державного бюро розслідувань призначається на посаду Президентом Україниза поданням Прем’єр-міністра України відповідно до подання комісії з проведенняконкурсу (далі - Конкурсна комісія) на зайняття посади Директора Державногобюро розслідувань. 
Одночасночастиною третьою цієї статті передбачено, що до складу Конкурсної комісіївходять особи, визначені Президентом України, Кабінетом Міністрів України таВерховною Радою України за поданням комітету Верховної Ради України, допредмету відання якого належать організація та діяльність органів досудовогорозслідування.

ЗакономУкраїни «Про запобігання корупції» передбачено створення нового органу –Національного агентства з питань протидії корупції, що також суперечитьКонституції  України, адже участь уформуванні конкурсної комісії, що формує НАЗК, приймає Президент України, що непередбачено ст. 106 Конституції УКраїни.

Частиною 3 статті 5 Законупередбачено, що  Члени Національного агентства призначаютьсяна посаду Кабінетом Міністрів України строком на чотири роки за результатами конкурсу. Одна іта сама особа не може обіймати цю посаду понад два строки підряд.

Частиною 4 статті 5 Законупередбачено, що д о складу конкурсної комісіївходять:

1) особа, визначена Верховною РадоюУкраїни за поданням комітету Верховної Ради України, до предмету відання якогоналежать питання боротьби з організованою злочинністю і корупцією;

2)особа, визначена Президентом України;

3) особа, визначена Кабінетом МіністрівУкраїни;

4) керівник спеціально уповноваженогоцентрального органу виконавчої влади з питань державної служби;

5) чотири особи, запропонованігромадськими об’єднаннями, що мають досвід роботи у сфері запобігання корупції,які відбираються в порядку, визначеному Положенням про конкурс.

Таким чином, на Президента України та Верховну Раду України  покладаються повноваження, що не передбаченіст.ст. 85, 106 Конституції України.

12 травня 2016 року на пленарному засіданні Верховної Ради України був поставлений на голосування проект Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Генеральної прокуратури України» (реєстраційний номер 4645 від 11.05.2016), яким скасували вимогу до кандидата на посаду Генерального прокурора України мати вищу освіту та стаж роботи в галузі права або досвід роботи у законодавчому та/або правоохоронному органі не менше п'яти років.

Розгляд даного законопроекту відбувся із грубим порушенням вимог Регламенту Верховної Ради України, зокрема, статті 107.

Згідно частини 2 статті 107 Регламенту відхилений Верховною Радою законопроект або законопроект, що повторює його за суттю, не може бути внесений на поточній та наступній за нею позачерговій сесіях Верховної Ради відповідного скликання. Відхилений законопроект знімається з розгляду із відповідним зазначенням про це в базі даних законопроектів електронної комп'ютерної мережі веб-сайту Верховної Ради.

Такзаконопроект № 4469 від 19.04.2016 «Провнесення змін до деяких законодавчих актів України щодо діяльності Генеральноїпрокуратури України та Державного бюро розслідувань», що є аналогічним до №4645 від 11.05.2016 був відхилений, оскільки не набрав більшості голосів від складу Верховної Ради України.

У порушеннявимог статті 107 Регламенту, в електронному протоколі пленарного засідання від10 травня 2016 року зазначено, що «рішення не прийнято». Запис про відхиленняпроекту закону реєстраційний номер 4469 відсутній.

Фактично ж за результатами голосування за законопроект № 4469 він є відхиленим, тому законопроект № 4645, що повторює його за суттю, не може бути розглянутим на поточній та наступній за нею позачерговій сесіях Верховної Ради відповідного скликання.

Таким чином, вказаний Закон за рішенням Конституційного Суду України може бути визнаний неконституційними повністю чи в окремій частині, внаслідок порушення процедури його розгляду, ухвалення або набрання ними чинності в порядку статті 152 Конституції України.

Експерти Інституту вважають, що проведення досудового розслідування неповноважними органами в резонансних справах таких як наприклад  справа Януковича В.Ф. загрожують в подальшому негативними висновкам щодо України через визнання порушень у процедурі збору доказів через їх недопустимість внаслідок того, що розслідування проводилось неповноважними  органами.

Позиція Конституційного Суду України однозначна ( Рішення у справі №1-31/2011 від 20.10.2011) : аналіз положення частини третьої статті 62 Конституції України "обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом", дає підстави для висновку, що обвинувачення у вчиненні злочину не може бути обґрунтоване фактичними даними, одержаними в незаконний спосіб, зокрема, з порушенням встановлених законом порядку, засобів, джерел отримання фактичних даних; не уповноваженою на те особою тощо.
 
7 грудня 2017 року Верховна Рада України,внісши зміни до ЗаконуУкраїни "Про Національну комісію, що здійснює державне регулювання усферах енергетики та комунальних послуг" щодо надання повноваженьПрезиденту України для забезпечення сталої діяльності Національної комісії, щоздійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг внеконституційний спосіб наділила Президента України повноваженнями, які непередбачені Конституцією України.

ВказанимЗаконом надано Президенту України повноваження поза конкурсом призначитидекількох членів Регулятора на короткий період до моменту призначення нових членів Регулятора за результатами відкритогоконкурсного відбору, що не відповідає статті 106 Конституції України та низцірішень Конституційного Суду України.

Фахівці Інституту права ісуспільства з метою усуненнязагроз національній безпеці, забезпечення реалізації встановленого ОсновнимЗаконом конституційного порядку у сфері забезпечення принципу верховенстваправа та юридичної визначеності, згідно якого Конституція має найвищу юридичнусилу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основіКонституції України і повинні відповідати прийшли до висновків про:

1. Невідповідність Конституції України (неконституційності)окремих положень Закону України «Про Національне антикорупційне бюро України» № 1698-VII, Закону України «Про Державне бюророзслідувань» № 794-VIII,  Закону України «Про запобігання корупції» № 1700-VII, Закону України «Про внесення зміндо деяких законодавчих актів України щодо діяльності Генеральної прокуратуриУкраїни» (реєстраційний номер 4645 від11.05.2016), Закону України "Про Національну комісію, що здійснюєдержавне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг"  № 2237-VIII.
 
Наші висновки та пропозиції ґрунтуються не лише на наших  поглядах та розумінні проблеми, а й навивченні та врахуванні думок широкої української громадськості.

Ми готові до співпраці і сподіваємося навідповідне реагування на звернення.
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net