Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
20.10.2017 18:22

Правовий висновок щодо реінтеграції Донбасу

Український політичний діяч, суддя, доктор наук у області філософії, академік. Народний депутат України 2-го, 3-го, 4-го, 6-го скликання

Правовий висновок відповідності Конституції України законопроектів щодо реінтеграції Донбасу.

 Інститут права і суспільства  як і увесь Український Народ глибоко обуреніфактами неадекватної реакції  керівництваДержави: Верховної Ради України, Президента, Уряду, РНБОУ щодо збройної агресіїРосійської Федерації шляхом внесення проектів Законів України «Про особливостідержавної політики із забезпечення державного суверенітету України надтимчасово окупованими територіями в Донецькій та Луганської областей» та «Простворення необхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районахДонецької та Луганської областей». 

Вказанапроблема вже детально вивчалася експертами Інституту і висвітлювалась напрес-конференції 5 травня 2017 року, а висновки у формі Відкритого листа разоміз пропозиціями направлялися Президенту України.

Вказаніпроекти Законів грубо суперечать вимогам Конституції України, міжнародних нормта чинному законодавству України.

Результатом помилок, які вже були допущеніполітичним військовим керівництвом країни, в зв’язку з порушенням при виконаннівимог п.п. 19, 20 статті 106 Конституції України, Законів України «Прооборону», «Про правовий режим воєнного стану»  стали тисячі людських життів і покаліченихдоль. Довіра Народу до керівництва країни й армії є вкрай низькою.

Стало зрозумілим, що Українастала заручником так званих «Мінських домовленостей», які є суто формальнимидокументами і не можуть навіть називатися «угодами», в порядку Закону «Проміжнародні договори» та Конституції України, якою чітко передбачено, що згодана обов'язковість міжнародних договорів надається Верховною Радою Україною (стаття 9).

Відсутністьреакції держави на цілком справедливі вимоги суспільства призвели дорадикалізації протестних настроїв, пошкодження опор лінії електропередач,блокаду лінії межі з тимчасово окупованою територією Автономної РеспублікиКрим, залізничних шляхів, блокування громадськістю залізничних шляхів таокремих доріг до окупованої території окремих районів, міст, селищ та сілДонецької та Луганської області.

Вказанізакони України суперечать суспільній та експертній думці   щодо цих питань, що веде до втрати народомдовіри, як до державної влади загалом, так і до інституту Парламенту, якоргану, що є стрижнем представницької демократії.

Запроваджений в умовахзбройної агресії Російської Федерації проти України вказаними Законамитак званий «особливий статус Донбасу» – це фактичналегітимація створених і контрольованих Росією терористичних формувань,федералізація країни, що загрожує подальшому існуванню незалежної, суверенної,унітарної держави.

Вже прийнятий Верховною Радою України та підписанийЗакон України «Про створення необхідних умов для мирного врегулювання ситуаціїв окремих районах Донецької та Луганської областей» продовжується на один рікдія прийнятого в 2014 році Закону "Про особливий порядок місцевогосамоврядування в окремих районах Донецької та Луганської областей"

Пунктом 2 статті 10 Закону «Про особливий порядокмісцевого самоврядування…» було призначено позачергові вибори депутатіврайонних, міських, районних у містах, селищних, сільських рад, сільських,селищних, міських голів в окремих районах Донецької та Луганської областей на неділю, 7 грудня 2014 року.Прийнятими змінами вказана норма набирає чинності після виведенняусіх незаконних збройних формувань, їх військової техніки, а також бойовиків танайманців з території України, однак дата 7 грудня 2014 року не змінюється, атому вказана норма є мертвонародженою.

Статті 2-9 Закону «Про особливий порядок місцевогосамоврядування…» діють з дня набуттяповноважень органами місцевого самоврядування в окремих районах Донецької іЛуганської областей, обраними на позачергових виборах, проведенихвідповідно до  КонституціїУкраїни , якими передбачено, зокрема:

-         «недопущеннякримінального переслідування, притягнення до кримінальної, адміністративноївідповідальності та покарання осіб учасників подійна території Донецької, Луганської областей» (стаття 3 Закону). Таке положеннясуперечить положенню частини 1 статті 24 Конституції України про рівність всіхперед законом.

-         «створення такзваних «загонів народної міліції» ( стаття 9 Закону). Таке положення суперечитьположенню частини 1 статті 24 Конституції України оскільки передбачає привілеїза ознакою місця проживання – «народна міліція утворюється із числа громадян,«які постійно проживають у відповідних населених пунктах ОРДЛО». Слова «народнаміліція» суперечить Закону України «Про національну поліцію».;

-         «посилення тапоглиблення добросусідських відносин між територіальними громадами, органамимісцевого самоврядування окремих районів з адміністративно-територіальнимиодиницями Російської Федерації на основі угод про прикордонне співробітництво»( стаття 9 Закону).  Фактично, Українамає забезпечити прямі зовнішні відносини Донбасу з регіонами Росії, по суті,визнається сам факт відсутності фактичного кордону з Росією;

-         «сприяння вокремих районах Донецької та Луганської областей використанню російської таінших мов в усній і письмовій формі у сфері освіти, в засобах масовоїінформації і створюють можливості для їх використання у діяльності органівдержавної влади і органів місцевого самоврядування, в судочинстві, векономічній і соціальній діяльності, при проведенні культурних заходів та вінших сферах суспільного життя» ( частина 2 статті 4 Закону).Положення в частині про судочинство суперечить статті 13 Закону України «Просудоустрій і статус суддів» згідно якої судочинство провадиться державноюмовою, а державною мовою в Україні є українська мова ( стаття 10 Конституції);

-         «повноваження депутатів місцевих рад іпосадових осіб, обраних на позачергових виборах, призначених Верховною РадоюУкраїни цим Законом, не можуть бути достроково припинені» (частина 2 статті 5Закону). Цим положенням надається імунітет, що суперечить конституційномупринципу, закладеному в статті 81 Конституції України;

-         «в окремих районах Донецької таЛуганської областей законами України запроваджується особливий порядокпризначення керівників органів прокуратури і судів, який передбачає участьорганів місцевого самоврядування у вирішенні цих питань» (частина 3 статті 5Закону). Зазначені положення суперечать положенням статей 128 ( призначеннясуддів Президентом), статті 131-1 Конституції ( існування органів суддівськогосамоврядування для вирішення питань внутрішньої діяльності судів, статті 20Закону України «Про судоустрій і статус суддів», про обрання судів зборамисуддів, статті39  Закону України «Про прокуратуру» пропризначення керівників місцевих прокуратур Генеральним прокурором.   В зазначених законах не передбаченопогодження таких призначень з органами місцевого самоврядування.

 

                      Слід також зазначити, щочастина 2 статті 140 Конституції дозволяє законодавцю шляхом ухвалення окремихзаконів  визначати ОСОБЛИВОСТІ  здійснення місцевого самоврядування  тільки для міст Києва та Севастополя. Наданняособливих повноважень іншим окремим органам місцевого самоврядування суперечитьяк зазначеній нормі Конституції, так і положенням статей 8 та 19 Конституції

Проект Закону «Про особливостідержавної політики із забезпечення державного суверенітету України над тимчасово окупованимитериторіями в Донецькій та Луганській областях»  є таким, що не відповідає міжнародним нормам,Конституції України та діючому законодавству України.

Спірним питанням на засіданніВерховної Ради став зміст статті 7 проекту, якими забезпечуваласьпріоритетність Мінських угод  міжнароднимдомовленостям. Ця норма є фактично заваульованим ратфікуванням Мінських домовленостей.Однак, ми не маємо інформації щодо остаточної редакції проекту, прийнятого впершому читанні.  В той же час, вилученнятільки цієї норма тягне за собою суперечність змісту іншої частини  закону, оскільки  про мінські угоди згадується Преамбуліпроекту.

Експерти Інституту констатують, щоу проекті закону немає жодної згадки про Автономну Республіку Крим та містаСевастополя.

Однак, окрім преамбули, яка носить декларативненавантаження, в змістовній частині проекту тільки згадується  прозбройну агресію Росії проти України (статті 6,8, 9), однак окрема, чіткосформульована  норма про законодавчевизнання Росії збройним агресором відсутня. Відсутня також дата початку агресії,що може в майбутньому створити значні проблеми під час визначення правовоївідповідальності РФ перед державою України, громадянами та юридичними особами.

Женевською конвенцією прозахист жертв війни, підписаної 12 липня 1949 року, встановлюєтьсявідповідальність агресора за дії на окупованій території, що в разі визнанняРосійської Федерації агресором, вимагатиме дотримання правил ведення війни:поводження із заручниками, неприпустимість тортур тощо. Однак, статтею 6проекту передбачено, що Україна знімає з себе відповідальність за протиправнідії Російської Федерації як держави-агресора, її збройних сил, інших військовихформувань та окупаційної адміністрації на тимчасово окупованих територіях уДонецькій та Луганській областях Фактично, Україна нівелювала права своїхгромадян, які живуть під окупацією, бо тепер ніхто не відповідає там задотримання прав людини.

Відповідно до міжнародногоправа, будь-які матеріальні відшкодування потерпілій країні (репарації) можливілише за умови введення воєнного стану внаслідок агресії іншої країни. Це єдинийправовий механізм, який дозволяє звертатися до міжнародних судових інстанційщодо відшкодування збитків Росією після завершення війни. За таких підставМіжнародний військовий трибунал розглядатиме злочини фізичних осіб, аМіжнародний суд ООН визначає розміри відшкодувань, що має сплатитикраїна-агресор.

Окрім того, введення правовогорежиму воєнного стану на територіях не підконтрольних Українській владі надастьможливість участі у наданні допомоги міжнародною організацією Червоного Хреста.

Відповіднодо статті 51 Статуту ООН, у випадку введення правового режиму воєнного стануУкраїна матиме право на оборону, в тому числі колективну. Таким чином,прийняття вказаного закону перешкоджає можливому наданню Україні збройноїдопомоги, бо якщо на її території не встановлено воєнного конфлікту ізсусідньою державою, тоді має місце громадянська війна (чи громадянськийконфлікт), в який ніхто не має права втручатися ззовні.

Статтею2 проекту передбачено, що незалежно від набуття статусу внутрішньо переміщенихосіб чи іншого спеціального правового статусу зберігається право власності та інші речові права на майно.

Однак,як підтверджують наявні обставини, значнакількість житла є зруйнованою, а вимушено переміщені особи позбавлені свогоправа.

Разомз тим, певні національні судизастосовують практику Європейського суду. Так, 15 березня 2016 року Апеляційнимсудом Донецької області було винесено рішення про відшкодуванні 80-річнійгромадянки України матеріальної шкоди за зруйноване житло у м. Слов’янську урозмірі 363 789 грн.. Більше 2000 тисяч справ про відшкодування завданихзбитків подано до Європейського суду з прав людини.

Зазначаємотакож, що в преамбулі проекту констатуєтьсяфакт запровадження обігу російського рубля як єдиної валюти в окремихрайонах Донецької та Луганської областей, однак жодних превентивних мір тазаборон проектом не передбачено.

Внаслідок не введенняПрезидентом України режиму воєнного стану на територіях проведення так званоїАТО та АР Крим не дає можливості відійти від згубних для України Мінськихдомовленостей та повернутися до Будапештського меморандуму.

В історії міжнародних відносинуже був факт здійснення непрямої агресії – конфлікт США-Нікарагуа. СамеМіжнародний суд ООН став арбітром у справі «Нікарагуа проти США» і визнав, щоСША несуть відповідальність «за планування, керівництво і підтримку»нікарагуанських бойовиків (контрас).

Рішення МС ООН в справі«Нікарагуа проти США» може слугувати базою для міжнародно-правової оцінки дійРосії на сході України. Адже рішення МС ООН визнаються джерелом міжнародногоправа відповідно до пункту «d» статті 38 Статуту МС ООН. І Україна, і Росіявизнає практику МС ООН як джерело міжнародного права як на доктринальному, такі на політичному рівнях.

Таким чином, введенняправового режиму воєнного стану на територіях Автономної Республіки Крим,Донецької та Луганської областей надало б можливість Україні розпочатиміжнародні механізми відновлення територіальної цілісності, суверенності,незалежності України, повернення окупованих, анексованих територій,відшкодування збитків державою-агресором, покарання винних, відновленняконституційних прав громадян України та Українських військовослужбовців,залучення міжнародної допомоги, в тому числі збройної, унеможливило б внесеннязмін до Конституції України та проведення виборів на непідконтрольнихтериторіях, створило б можливість заміни Мінського формату переговорів наБудапештський.

Зазначене вище дає підставидля наступних

 

                                           ВИСНОВКІВ

 

1.Закони «Про особливийпорядок місцевого самоврядування  в окремихрайонах Донецької та Луганської областей ( № 1680),  »Про створеннянеобхідних умов для мирного врегулювання ситуації в окремих районах Донецької та Луганської областей» (№ 2167),яким на один рік продовжено дію закону №1680 та законопроект №7163 «Проособливості державної політики  іззабезпечення  державного суверенітетуУкраїни  над тимчасово окупованими  територіями  в Донецькій та Луганській областях» невідповідають зазначеним вище нормам Конституції, а також   частині 2 статті 8, частині 2 статті 19Конституції України та відповідному чинному законодавству.

2. Зазначенізакони   №№ 1680 та 2167 в цілому можнавизначити як  нікчемні правові акти ітакі, що не можуть бути ніким, в тому числі і органами влади України,реалізовані, оскільки початок їх дії пов’язується  з набуттямповноважень органами місцевого самоврядування в ОРДЛО  обраними на позачергових виборах призначених на 7 грудня 2014 року !!!! (див.пункти 2 та 4 Закону № 1680.)

3.Законопроект № 7163 у варіанті, що ухвалений Верховною Радою в першомучитанні  6 жовтня 2017 року   в значній частині  своїх положень є декларативним, таким щосуперечить нормам Конституції та чинних законів України, не відповідає техніцізаконотворення, а тому буде недієздатним, тобто не знайде своєї реалізації.

4.Надіслати цей правовий висновок Президенту України та Голові Верховної РадиУкраїни для врахування при доопрацюванні законопроекту № 7163 та в подальшій законотворчій діяльності іззазначеної проблеми.

 

Наші висновки та пропозиції ґрунтуються не лише на наших  поглядах та розумінні проблеми, а й навивченні та врахуванні думок широкої української громадськості, що  поширені у засобах масової інформації.

 

Ми готові до співпраці і сподіваємосяна відповідне реагування на звернення.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net