Конституційне подання з вимогою визнати неконституційною Постанову КМУ

Партія захисників Вітчизни, як і Увесь Український Народ, звертається до Президента України Порошенка П.О., народних депутатів України, Кабінету Міністрів України з вимогою звернутися до Конституційного Суду України щодо визнання неконституційною Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року, якою підвищено ціни на газ.

Як громадяни України, кожен з нас відповідно до ст. 13 Конституції України є співвласником національних багатств, і тому зацікавлені в додержанні посадовими особами держави (відповідачами) Конституції України, законності всіх рішень, дій та бездіяльності таких посадових осіб, оскільки це безпосередньо впливає на ефективність управління національною економікою, національними багатствами, впливає на наявність достатніх економічних засад для реалізації прав людини, що передбачені 2-м розділом Конституції України і гарантовані державою.

Однією із засад конституційного ладу в Україні є те, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ч.2 ст.5 Конституції України).

В ефірі загальноукраїнського каналу 112 Україна Голова Партії захисників Вітчизни надав конституційне подання з вимогою визнати неконституційною Постанову КМУ, якою підвищено ціни на газ.

Надаю суспільству для ознайомлення конституційне подання та сподіваюся, що в Українському Парламенті залишились представники Українського Народу та нагадую, що потрібно лише 45 підписів народних депутатів України.

Текст подання:

До Конституційного Суду України

(вул. Жилянська, 14, Київ-33, 01033)

Суб’єкта права на конституційне подання:

Народних депутатів України

Уповноважені за дорученням:

Кармазін Юрій Анатолійович

01030, м. Київ, вул. Хрещатик, 10-б, оф. 10

Тел. (044) 251 11 71

pzv @ ukr . net

Народні депутати України

________________________

________________________

________________________

КОНСТИТУЦІЙНЕ ПОДАННЯ

щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року № 758»

З метою забезпечення реалізації встановленого Основним Законом конституційного порядку у сфері соціального захисту громадян, згідно якого Конституція має найвищу юридичну силу, а закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй (частина друга статті 8), а також з метою гарантування правових умов для захисту прав і свобод громадян, відповідно до статей 147, 150, 152 Конституції України, статей 13, 39, 40 Закону України «Про Конституційний Суд України» ми, народні депутати України, звертаємося до Конституційного Суду України з конституційним поданням про визнання неконституційним Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року №315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року № 758».

Відповідно до частини першої статті 152 Конституції України закони та інші правові акти за рішенням Конституційного Суду України визнаються неконституційними повністю чи в окремій частині, якщо вони не відповідають Конституції України або якщо була порушена встановлена Конституцією України процедура їх розгляду, прийняття або набрання ними чинності. Закони, інші правові акти, або їх окремі положення, що визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України рішення про їх неконституційність на підставі частини другої цієї статті.

Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року № 315 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року № 758» встановлено:

1. Пункт 2 постанови викласти в такій редакції:

“2. Установити, що в разі зміни факторів, які суттєво впливають на рівень регульованих роздрібних цін на природний газ, визначених Положенням про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженим пунктом 1 цієї постанови, зазначені роздрібні ціни можуть переглядатися щокварталу.”.

2. У Положенні про покладення спеціальних обов’язків на суб’єктів ринку природного газу для забезпечення загальносуспільних інтересів у процесі функціонування ринку природного газу (відносини у перехідний період), затвердженому зазначеною постановою:

1) пункт 6 викласти в такій редакції:

“6. НАК “Нафтогаз України” з 1 травня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) придбаває природний газ відповідно до абзаців першого та третього пункту 5 цього Положення за ціною, визначеною на рівні 4849 гривень за 1000 куб. метрів (без урахування податку на додану вартість), що у відповідному випадку збільшується на тариф на послуги з транспортування природного газу в точці входу до газотранспортної системи.”;

2) у пункті 12:

абзац третій замінити абзацами такого змісту:

“Ц_опт — регульована оптова ціна на природний газ для постачальника природного газу на території ліцензованої діяльності з розподілу природного газу, що розраховується за такою формулою:

Ц_опт = {(Ц_NCG x K_GCV x К_{євро/дол.США}) + (С_ф x K_GCV x К_{євро/дол.США}) +
+ (ТВ_імп х K_GCV х К_{євро/дол.США}) + Т_вхГТС} х К_{дол.США}
(гривень за 1000 куб. метрів),

де Ц_NCG — ціна імпортованого природного газу на німецькому газовому хабі (NCG), визначена згідно з даними агентства “Platts European Gas Daily”, розділ “Platts European assessments, NetConnect Germany”, яку надає суб’єкт ринку природного газу, на якого покладені спеціальні обов’язки;

K_GCV — коефіцієнт, який відображає значення співвідношень одиниць енергії (МВт•г) та об’єму (1000 куб. метрів) і визначається відповідно до інформації, наведеної на офіційному веб-сайті оператора газотранспортної системи Словаччини компанії “Eustream, a. s.”, який надає суб’єкт ринку природного газу, на якого покладені спеціальні обов’язки;

К_{євро/дол.США} — крос-курс євро до долара США, за даними агентства “Bloomberg”;

С_ф— прогнозна вартість транспортування природного газу від німецького газового хабу (NCG) до віртуальної торгової точки на території Словаччини, що визначається як найменша з двох величин: діючих тарифів європейських операторів газотранспортних систем або різниці в цінах на природний газ на віртуальній торговій точці на території Словаччини та на німецькому газовому хабі (NCG), яку надає суб’єкт ринку природного газу, на якого покладені спеціальні обов’язки;

ТВ_імп — вартість транспортування природного газу від віртуальної торгової точки до західного кордону України (вартість “виходу” з газотранспортної системи Словаччини), яку надає суб’єкт ринку природного газу, на якого покладені спеціальні обов’язки;

Т_вхГТС — тариф на послуги з транспортування природного газу транскордонними газопроводами для точок входу в газотранспортну систему України, установлений НКРЕКП (без урахування податку на додану вартість);

К_{дол.США} — прогнозний обмінний курс гривні до долара США.”.

У зв’язку з цим абзаци четвертий — восьмий вважати відповідно абзацами одинадцятим — п’ятнадцятим;

абзац п’ятнадцятий виключити;

3) пункти 13 і 13¹ викласти в такій редакції:

“13. З 1 травня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) діє гранична роздрібна ціна на природний газ для побутових споживачів у розмірі 6,879 гривні за 1 куб. метр.

13¹. З 1 травня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) діють граничні роздрібні ціни на природний газ для релігійних організацій (крім обсягів, що використовуються для провадження виробничо-комерційної діяльності) у розмірі 3,913 гривні за 1 куб. метр.”;

4) пункт 16 викласти в такій редакції:

“16. НАК “Нафтогаз України” у період з 1 травня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) постачає природний газ виробникам теплової енергії за регульованою ціною (без урахування тарифів на послуги з транспортування та розподілу природного газу, а також податків та зборів, що включаються до вартості природного газу, відповідно до Податкового кодексу України) з метою надання послуг з опалення та постачання гарячої води населенню в розмірі 4942 гривні за 1000 куб. метрів, а для виробництва теплової енергії для релігійних організацій — в розмірі 2471 гривня за 1000 куб. метрів.”

Зазначена Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року №315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року № 758» суперечить положенням Конституції України, Законам України та іншим нормативно-правовим актам, а саме :

Статтею 6 Основного Закону держави встановлено, що державна влада в Україні здійснюється на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша). Водночас Конституція України зобов'язує органи законодавчої, виконавчої та судової влади здійснювати свої повноваження у встановлених Конституцією України межах і відповідно до законів України та діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 6, частина друга статті 19).

Ст. 3 Конституції України встановлено, що держава відповідає перед людиною за свою діяльність. Ст. 68 Конституції України встановлює, що кожен зобов'язаний неухильно додержуватися Конституції України та законів України, не посягати на права і свободи, честь і гідність інших людей.

Відповідно до положень Конституції такий обов’язок покладений на кожну людину в нашій державі, зокрема й на посадових осіб нашої держави, якими є й Президент, й Кабінет Міністрів України. Відносини між громадянами та державою (в особі її органів та посадових осіб) будуються на засадах взаємовідповідальності. Життя громадян, реалізація їх прав та свобод у державі безпосередньо залежить від дій посадових осіб держави та її органів влади. При цьому органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Громадяни України відповідно до ст. 13 Конституції України є співвласником національних багатств, і тому зацікавлені в додержанні посадовими особами держави (відповідачами) Конституції України, законності всіх рішень, дій та бездіяльності таких посадових осіб, оскільки це безпосередньо впливає на ефективність управління національною економікою, національними багатствами, впливає на наявність достатніх економічних засад для реалізації прав людини, що передбачені 2-м розділом Конституції України і гарантовані державою.

Однією із засад конституційного ладу в Україні є те, що носієм суверенітету і єдиним джерелом влади в Україні є народ, який здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування (ч.2 ст.5 Конституції України).

Статтею 116 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України:

1) забезпечує державний суверенітет і економічну самостійність України, здійснення внутрішньої і зовнішньої політики держави, виконання Конституції і законів України, актів Президента України;

2) вживає заходів щодо забезпечення прав і свобод людини і громадянина;

3) забезпечує проведення фінансової, цінової, інвестиційної та податкової політики; політики у сферах праці й зайнятості населення, соціального захисту, освіти, науки і культури, охорони природи, екологічної безпеки і природокористування;

4) розробляє і здійснює загальнодержавні програми економічного, науково-технічного, соціального і культурного розвитку України;

5) забезпечує рівні умови розвитку всіх форм власності; здійснює управління об'єктами державної власності відповідно до закону;

6) розробляє проект закону про Державний бюджет України і забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання;

7) здійснює заходи щодо забезпечення обороноздатності і національної безпеки України, громадського порядку, боротьби зі злочинністю;

8) організовує і забезпечує здійснення зовнішньоекономічної діяльності України, митної справи;

9) спрямовує і координує роботу міністерств, інших органів виконавчої влади;

9--1) утворює, реорганізовує та ліквідовує відповідно до закону міністерства та інші центральні органи виконавчої влади, діючи в межах коштів, передбачених на утримання органів виконавчої влади;

9--2) призначає на посади та звільняє з посад за поданням Прем’єр-міністра України керівників центральних органів виконавчої влади, які не входять до складу Кабінету Міністрів України;

10) здійснює інші повноваження, визначені Конституцією та законами України.

Відповідно до статті 20 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» до основних повноважень Кабінету Міністрів України належить:

1) у сфері економіки та фінансів:

забезпечує проведення державної економічної політики, здійснює прогнозування та державне регулювання національної економіки; забезпечує розроблення і виконання загальнодержавних програм економічного та соціального розвитку;

визначає доцільність розроблення державних цільових програм з урахуванням загальнодержавних пріоритетів та забезпечує їх виконання;

дійснює відповідно до закону управління об’єктами державної власності, у тому числі корпоративними правами, делегує в установленому законом порядку окремі повноваження щодо управління зазначеними об’єктами міністерствам, іншим центральним органам виконавчої влади, місцевим державним адміністраціям та відповідним суб’єктам господарювання; забезпечує розроблення і виконання державних програм приватизації; подає Верховній Раді України пропозиції стосовно визначення переліку об’єктів права державної власності, що не підлягають приватизації;

приймає рішення про залучення радників для підготовки до приватизації та продажу об’єктів;

сприяє розвитку підприємництва на засадах рівності перед законом усіх форм власності та соціальній спрямованості національної економіки, здійснює заходи щодо демонополізації та антимонопольного регулювання економіки, розвитку конкуренції та ринкової інфраструктури;

забезпечує здійснення державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності;

забезпечує розроблення і виконання програм структурної перебудови галузей національної економіки та інноваційного розвитку, здійснює заходи, пов’язані з реструктуризацією та санацією підприємств і організацій, забезпечує проведення державної промислової політики, визначає пріоритетні галузі промисловості, які потребують прискореного розвитку;

забезпечує захист та підтримку національного товаровиробника;

забезпечує захист прав споживачів та підвищення якості їх життя;

визначає обсяги продукції (робіт, послуг) для державних потреб, порядок формування та розміщення державного замовлення на її виробництво, вирішує відповідно до законодавства інші питання щодо задоволення державних потреб у продукції (роботах, послугах); утворює згідно із законом державні резервні фонди фінансових і матеріально-технічних ресурсів та приймає рішення про їх використання;

забезпечує проведення державної аграрної політики та продовольчу безпеку держави;

забезпечує проведення державної фінансової та податкової політики, сприяє стабільності грошової одиниці України;

розробляє проекти законів про Державний бюджет України та про внесення змін до Державного бюджету України, забезпечує виконання затвердженого Верховною Радою України Державного бюджету України, подає Верховній Раді України звіт про його виконання; приймає рішення про використання коштів резервного фонду Державного бюджету України;

обслуговує державний борг України, приймає рішення про випуск облігацій державних внутрішніх та зовнішніх позик;

організовує державне страхування;

забезпечує проведення державної політики цін та здійснює державне регулювання ціноутворення;

забезпечує проведення зовнішньоекономічної політики України, здійснює в межах, визначених законом, регулювання зовнішньоекономічної діяльності;

організовує та забезпечує здійснення митної справи;

бере участь у складанні платіжного балансу та організовує роботу із складання зовнішньоторговельного балансу України, забезпечує раціональне використання державних валютних коштів;

виступає гарантом щодо позик, які у визначених законом про Державний бюджет України межах надаються іноземними державами, банками, міжнародними фінансовими організаціями, а в інших випадках - відповідно до міжнародних договорів України, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України;

2) у сферах соціальної політики, охорони здоров’я, освіти, науки, культури, спорту, туризму, охорони навколишнього природного середовища та ліквідації наслідків надзвичайних ситуацій:

забезпечує проведення державної соціальної політики, вживає заходів щодо підвищення реальних доходів населення та забезпечує соціальний захист громадян;

виступає стороною соціального діалогу на національному рівні, сприяє його розвитку, відповідно до закону проводить консультації з іншими сторонами соціального діалогу щодо проектів законів, інших нормативно-правових актів з питань формування і реалізації державної соціальної та економічної політики, регулювання трудових, соціальних, економічних відносин;

забезпечує підготовку проектів законів щодо державних соціальних стандартів і соціальних гарантій;

забезпечує розроблення та виконання державних програм соціальної допомоги, вживає заходів щодо зміцнення матеріально-технічної бази закладів соціального захисту інвалідів, пенсіонерів та інших непрацездатних і малозабезпечених верств населення;

забезпечує проведення державної політики зайнятості населення, розроблення та виконання відповідних державних програм, вирішує питання профорієнтації, підготовки та перепідготовки кадрів, регулює міграційні процеси, забезпечує виконання положень Генеральної угоди у межах взятих на себе зобов’язань;

забезпечує проведення державної політики у сферах охорони здоров’я, санітарно-епідемічного благополуччя, охорони материнства та дитинства, освіти, фізичної культури і доступність для громадян послуг медичних, освітніх та фізкультурно-оздоровчих закладів;

забезпечує проведення державної політики у сферах культури, етнонаціонального розвитку України і міжнаціональних відносин, охорони історичної та культурної спадщини, всебічного розвитку і функціонування державної мови в усіх сферах суспільного життя на всій території України; створює умови для вільного розвитку мов корінних народів і національних меншин України, сприяє задоволенню національно-культурних потреб українців, які проживають за межами України;

забезпечує розроблення і здійснення заходів щодо створення матеріально-технічної бази та інших умов, необхідних для розвитку охорони здоров’я, освіти, культури і спорту, туристичного та рекреаційного господарства;

проводить державну політику у сфері інформатизації, сприяє становленню єдиного інформаційного простору на території України;

забезпечує проведення науково-технічної політики, розвиток і зміцнення науково-технічного потенціалу України, розроблення і виконання загальнодержавних науково-технічних програм;

вживає заходів щодо вдосконалення державного регулювання у науково-технічній сфері, стимулювання інноваційної діяльності підприємств, установ та організацій;

визначає порядок формування та використання фондів для науково-технічної діяльності;

забезпечує проведення державної політики у сфері охорони природи, екологічної безпеки та природокористування;

забезпечує розроблення та виконання державних і міждержавних екологічних програм;

здійснює в межах своїх повноважень державне управління у сфері охорони та раціонального використання землі, її надр, водних ресурсів, рослинного і тваринного світу, інших природних ресурсів;

приймає рішення про обмеження, тимчасову заборону (зупинення) або припинення діяльності підприємств, установ та організацій незалежно від форми власності у разі порушення ними законодавства про охорону праці та навколишнього природного середовища;

координує діяльність органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ та організацій, пов’язану з охороною навколишнього природного середовища, виконанням державних, регіональних і міждержавних екологічних програм;

забезпечує здійснення заходів, передбачених державними програмами ліквідації наслідків Чорнобильської катастрофи, приймає рішення з питань ліквідації наслідків інших аварій, а також пожеж, катастроф, стихійного лиха;

засновує премії та стипендії Кабінету Міністрів України за особливі досягнення в різних сферах суспільного життя, визначає їх розмір та порядок призначення;

…

Зазначене свідчить, що Кабінет Міністрів України не наділений повноваженнями щодо встановлення та коригування ціни на природній газ.

Також варто звернути увагу на те, що частиною першою статті 4 Закону України "Про природні монополії", дія якого поширюється на відносини, що виникають на товарних ринках України, які перебувають у стані природної монополії, та на суміжних ринках (далі-Закон №1682), встановлено, що державне регулювання діяльності суб'єктів природних монополій у сферах, визначених у статті 5 цього Закону, здійснюється національними комісіями регулювання природних монополій, які утворюються і функціонують відповідно до цього Закону.

В свою чергу, згідно частини першої статті 11 Закону №1682 (з роз'ясненнями Рішення Конституційного Суду України від 08.07.2008 р. N 14-рп/2008, у редакції Закону України від 07.10.2010 р. N 2592-VI), національні комісії регулювання природних монополій (далі - комісії) є державними колегіальними органами, які утворюються та ліквідуються Президентом України.

Відповідно до статті 13 Закону України "Про природні монополії" Комісії відповідно до покладених на них завдань:

розробляють та затверджують спеціальні умови і правила здійснення підприємницької діяльності суб'єктами природних монополій та суб'єктами господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, контролюють їх дотримання, вживають у встановленому порядку заходів щодо запобігання порушенням цих умов і правил;

видають у встановленому порядку суб'єктам природних монополій та суб'єктам господарювання, що здійснюють діяльність на суміжних ринках, ліцензії на здійснення відповідних видів підприємницької діяльності;

розробляють та затверджують порядок визначення регуляторної бази активів;

встановлюють регуляторну норму (регуляторні норми) доходу та параметри регулювання, що мають довгостроковий строк дії, для цілей стимулюючого регулювання;

формують у відповідних сферах природних монополій цінову політику, визначають умови доступу споживачів до товарів, що виробляються суб'єктами природних монополій;

подають відповідним державним органам пропозиції щодо укладання державних контрактів, розробки стандартів і показників якості товарів і послуг та пропозиції щодо регулювання інвестиційних процесів у сферах природних монополій;

визначають суб’єктів природних монополій, діяльність яких регулюється відповідно до цього Закону, та складають і ведуть реєстри таких суб’єктів природних монополій у відповідній сфері;

беруть участь у розробці та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства про природні монополії;

інформують громадськість через засоби масової інформації про свою діяльність і діяльність суб'єктів природних монополій, оприлюднюють і надають інформацію за запитами відповідно до Закону України "Про доступ до публічної інформації";

публікують щорічні доповіді про результати своєї діяльності та діяльності суб'єктів природних монополій;

передають до відповідних державних органів матеріали про порушення чинного законодавства;

здійснюють інші функції, що випливають з покладених на них завдань.

Відповідно до Положення про Національну комісію, що здійснює регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, затвердженого Указом Президента від 10 вересня 2014 року Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (НКРЕКП), є державним колегіальним органом, підпорядкованим Президентові України і підзвітним Верховній Раді України.

НКРЕКП є органом державного регулювання діяльності у сферах енергетики та комунальних послуг.

НКРЕКП у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, актами Президента України, актами Кабінету Міністрів України, іншими нормативно-правовими актами, а також цим Положенням.

НКРЕКП відповідно до покладених на неї завдань:

1) бере участь у формуванні та забезпеченні реалізації єдиної державної політики у сферах функціонування ринків електричної енергії, природного газу, нафти та нафтопродуктів, у сферах теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів;

2) узагальнює практику застосування законодавства з питань, що належать до її компетенції, розробляє та вносить у встановленому порядку пропозиції щодо вдосконалення законодавства;

3) подає Президентові України, Верховній Раді України щорічний звіт про результати своєї діяльності та оприлюднює його на своєму веб-сайті;

4) здійснює ліцензування господарської діяльності у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення та у нафтогазовому комплексі відповідно до вимог чинного законодавства;

5) розробляє і затверджує:

інструкцію про порядок видачі ліцензій на право провадження господарської діяльності у сферах електроенергетики та теплопостачання;

умови та правила провадження ліцензованої діяльності (далі - ліцензійні умови);

порядки контролю за дотриманням ліцензійних умов;

порядки (методики) формування цін і тарифів на товари (послуги), що виробляються (надаються) суб'єктами природних монополій та суб'єктами, що провадять діяльність на суміжних ринках у сферах електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, на ринках природного газу, нафти та нафтопродуктів;

правила користування електричною енергією;

правила користування природним газом для юридичних осіб;

правила користування тепловою енергією;

порядок відшкодування збитків внаслідок порушення Правил надання населенню послуг із газопостачання;

порядок формування інвестиційних програм;

правила приєднання до теплових та водопровідних мереж і типові договори, передбачені такими правилами;

правила приєднання електроустановок до електричних мереж;

методику розрахунку плати за приєднання електроустановок до електричних мереж;

порядок фінансування послуг з приєднання електроустановок до електричних мереж;

порядок проведення аукціону щодо доступу до пропускної спроможності міждержавних електричних мереж України;

правила надання і погодження технічних умов на підключення до мереж (споруд) електро- та теплоенергетики;

порядок доступу до Єдиної газотранспортної системи України;

алгоритми розподілу коштів;

типові форми господарських договорів, у тому числі на:

- купівлю-продаж природного газу (між власниками та постачальниками природного газу);

- транспортування природного газу магістральними трубопроводами;

- зберігання (закачування, зберігання, відбір) природного газу;

- приєднання до газових мереж;

- розподіл природного газу;

- постачання природного газу за регульованим тарифом;

- приєднання електроустановок до електричних мереж;

показники надійності та комерційної якості надання послуг суб'єктами природних монополій;

економічні коефіцієнти нормативних технологічних витрат електроенергії, а також критерії визначення класів споживачів електричної енергії, диференційованих за ступенями напруги;

інші нормативно-правові акти, передбачені законодавством;

6) бере участь у регулюванні платіжно-розрахункових операцій у сферах

електроенергетики, теплопостачання, централізованого водопостачання і водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, на ринку природного газу відповідно до законодавства;

7) установлює:

ціни (тарифи) на електричну енергію, тарифи на її передачу та постачання;

ціни на товарний природний газ власного видобутку для суб'єктів,

визначених законом;

роздрібні ціни на природний газ, що використовується для потреб населення;

граничні рівні цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання;

граничні рівні цін на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню і релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води);

тарифи на транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ магістральними та розподільними трубопроводами;

тарифи на постачання природного газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом;

тарифи на закачування, зберігання та відбір природного газу, газу (метану) вугільних родовищ;

…

Таким чином саме до повноважень Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики та комунальних послуг належить встановлення цін на товарний природний газ власного видобутку для суб'єктів, визначених законом; роздрібних цін на природний газ, що використовується для потреб населення; граничних цін на природний газ для установ та організацій, що фінансуються з державного і місцевих бюджетів, для промислових споживачів та інших суб'єктів господарювання; граничнихрівні на природний газ для суб'єктів господарювання, які виробляють теплову енергію, у тому числі блочних (модульних) котелень, установлених на дахові та прибудованих (виходячи з обсягу природного газу, що використовується для виробництва та надання населенню і релігійним організаціям послуг з опалення та гарячого водопостачання, за умови ведення такими суб'єктами окремого приладового та бухгалтерського обліку тепла і гарячої води); тарифів на транспортування природного, нафтового газу і газу (метану) вугільних родовищ магістральними та розподільними трубопроводами; тарифів на постачання природного газу та газу (метану) вугільних родовищ за регульованим тарифом; тарифів на закачування, зберігання та відбір природного газу, газу (метану) вугільних родовищ.

Враховуючи наведене, Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року №315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року № 758» не відповідає Конституції України, Законам України та іншим нормативно-правовим актам .

Щодо відсутності обґрунтування прийняття Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року №315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року № 758» :

Згідно з ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Ст. 113 Конституції України передбачено, що Кабінет Міністрів України є вищим органом у системі органів виконавчої влади.

Кабінет Міністрів України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, а також указами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України.

Основоположними принципами діяльності Кабінету Міністрів України є дотримання верховенства права, законності, поділу державної влади, безперервності, колегіальності, солідарної відповідальності, відкритості та прозорості відповідно до ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Кабінет Міністрів України».

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 4 ст. 49 вказаного закону Кабінет Міністрів України на основі та на виконання Конституції і законів України, актів Президента України, постанов Верховної Ради України, прийнятих відповідно до Конституції та законів України, видає обов'язкові для виконання акти - постанови і розпорядження.

Акти Кабінету Міністрів України нормативного характеру видаються у формі постанов Кабінету Міністрів України.

Акти Кабінету Міністрів України, які відповідно до закону є регуляторними актами, розробляються, розглядаються, приймаються та оприлюднюються з урахуванням вимог Закону України "Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності".

З урахуванням визначення терміну регуляторний акт, наведеному в ст. 1 зазначеного закону, Постанова Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року №315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року № 758» є регуляторним актом, відтак її розроблення, розгляд, прийняття та оприлюднення повинно відбуватись за процедурою визначеною Законом України «Про Кабінет Міністрів України» та з урахуванням вимог Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Ч. 1 ст. 5 вказаного закону передбачено принцип планування діяльності з підготовки проектів регуляторних актів, тобто передбачуваності, згідно з яким регуляторні органи затверджують плани діяльності з підготовки ними проектів регуляторних актів на наступний календарний рік не пізніше 15 грудня поточного року, якщо інше не встановлено законом (ч. 1 ст. 7 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»).

Згідно з ч. 1 ст. 19 зазначеного закону планування діяльності з підготовки Кабінетом Міністрів України проектів регуляторних актів здійснюється в порядку, встановленому Регламентом Кабінету Міністрів України, з урахуванням вимог частин третьої та четвертої статті 7 цього Закону.

При прийнятті постанови Кабінетом Міністрів України не дотримано принципу передбачуваності, що означає послідовність регуляторної діяльності, відповідність її цілям державної політики, а також планам з підготовки проектів регуляторних актів, що в свою чергу дозволяє суб'єктам господарювання здійснювати планування їхньої діяльності. Зокрема, проект постанови не було включено до плану підготовки проектів регуляторних актів Кабінету Міністрів на 2015 рік, що є порушенням норм ст.ст. 5, 7, 19 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності».

Також одним з основоположних принципів забезпечення здійснення державної регуляторної політики є принцип оприлюднення проектів регуляторних актів з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань, що одночасно є одним із етапів, що передує прийняттю регуляторного акту.

Згідно з ч. 1 ст. 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» кожен проект регуляторного акта оприлюднюється з метою одержання зауважень і пропозицій від фізичних та юридичних осіб, їх об'єднань.

Вказана норма кореспондує з правом громадян, суб'єктів господарювання, їх об'єднань та наукових установ, а також консультативно-дорадчих органів, що створені при органах державної влади та органах місцевого самоврядування і представляють інтереси громадян та суб'єктів господарювання подавати зауваження та пропозиції щодо оприлюднених проектів регуляторних актів, брати участь у відкритих обговореннях питань, пов'язаних з регуляторною діяльністю (ст. 6 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності»).

Постанова не була опублікована, або в будь-який інший спосіб оприлюднена до моменту її прийняття. Відтак, народні депутати України, інші заінтересовані особи були позбавлені можливості надати свої пропозиції та зауваження до проекту спірної постанови, що свідчить про порушення відповідачем ст.ст. 6, 9 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності», в частині обов'язку забезпечити обов'язкове оприлюднення проекту регуляторного акту.

Ч. 1 ст. 25 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» імперативно визначено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений; проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом; щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.

З огляду на те, що проект регуляторного акта не був у жодний спосіб оприлюднений, за умови відсутності аналізу регуляторного впливу акту та погодження з центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну регуляторну політику, а також зважаючи на порушення КМУ принципу передбачуваності під час прийняття спірної постанови №315, у сукупності є достатньою підставою для визнання її такою, що не відповідає Конституції України.

Щодо економічної необґрунтованості Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року №315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року № 758»:

Ч. 1 ст. 25 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» імперативно визначено, що регуляторний акт не може бути прийнятий або схвалений уповноваженим на це органом виконавчої влади або його посадовою особою, якщо наявна хоча б одна з таких обставин: відсутній аналіз регуляторного впливу; проект регуляторного акта не був оприлюднений; проект регуляторного акта не був поданий на погодження із уповноваженим органом; щодо проекту регуляторного акта уповноваженим органом було прийнято рішення про відмову в його погодженні.

Так, Постановою Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року №315 «Про внесення змін до Постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року № 758» встановлено, що з 1 травня 2016 р. по 31 березня 2017 р. (включно) діє гранична роздрібна ціна на природний газ для побутових споживачів у розмірі 6,879 гривні за 1 куб. метр.

Однак, всупереч Конституції України, чинному законодавству не було наведено жодного економічного обґрунтування для встановлення зазначених цін.

Хочемо зазначити, що за даними компанії "Нафтогазбудінформатика", зазначається, що спотові ціни на європейських хабах станом на 30 квітня 2016 року, тобто вже після прийняття Постанови КМУ № 315, становили: CTGH (Австрія) - 163 дол.Сша, NCG (Німеччина) - 163 дол. США, Gaspool (Німеччина) - 165 дол. США, TTF (Нідерланди) - 156 дол. США.

Окремо зазначаємо, що за даними Державного комітету статистики України обсяг видобутку українського газу за 2015 рік становив 19,9 млрд. куб.м., ( газ для потреб населення - 14,5 млрд.куб.м.) , тоді як об'єм споживання газу населення за 2015 рік становив - 12, 178 млрд. куб.м.

За даними деяких експертів, вартість видобутку українського газу становить 1590 грн. за тис. куб.м.

За словами Володимира Саприкінаа,директора енергетичних програм Центру Разумкова: "Ціну на газ для населення повинен встановлювати незалежний регулятор. У нас НКРЕКП повністю виконує волю керівництва країни і апріорі не може бути незалежним, бо немає ані відповідного закону, ані професіоналів - особистостей, здатних протистояти тиску перших осіб України. Прозорість формування тарифів і підзвітність «Нафтогазу» незалежному регулятору могли б покласти край беззаконню, яке продовжується нині. Оскільки фантазія, особливо у співробітників «Нафтогазу», безмежна. І вони включають у собівартість все що завгодно. Звідси й величезні тарифи.

Я не побачив у формуванні нової ціни на газ від уряду ані системності, ані відкритості, ані прозорості. Її прийняли, навіть не намагаючись обґрунтувати. Відсутність системності проявляється і в тому, що при формуванні ціни не врахували газ власного видобування, якого майже повністю вистачає для потреб населення. Вартість його видобутку значно нижча, ніж імпортного. Виходить, що населення страждає..." (http://gazetavv.com/news/ukraine/1462346702-uryad-lyudozheriv-natisnuv-na-gaz.html)

За даними Юрія Гаврилечка, експерта Фонду суспільної безпеки: "... газ внутрішнього видобування буде реалізовуватися для населення за ціною у 6800 грн. При цьому його собівартість із закладеним прибутком становить близько 60 доларів за тисячу кубометрів. Якщо додати до цієї вартості ще й інвестиційну складову, він коштуватиме 100 доларів. Сьогодні максимально можлива ціна газу внутрішнього видобування - 2500 грн без ПДВ. Із податками - 3000 грн".

Таким чином, під час прийняття Постанови КМУ №315 не було проведено економічного аналізу, структури ринку, монопольного становища в газовидобувній сфері, конкуренції на ринку газу та ін.

Конституція України має найвищу юридичну силу. Закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Норми Конституції України є нормами прямої дії.

Конституцією України закріплено принцип здійснення державної влади на засадах її поділу на законодавчу, виконавчу та судову (частина перша статті 6), а також вимогу, згідно з якою органи державної влади зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (частина друга статті 19 Конституції України).

Конституційний принцип поділу державної влади обумовлює наявність чітко визначеної системи взаємостримувань і противаг. Конституційний Суд України, перевіряючи чинні закони та їх окремі положення на відповідність Конституції України, здійснює охорону Основного Закону України, виступає гарантом стабільності конституційності ладу в Україні, запобігає узурпації державної влади, чим забезпечує наступний конституційний контроль та конституційний порядок, згідно якого закони та інші нормативно-правові акти приймаються на основі Конституції України і повинні відповідати їй.

Брутальне порушення Кабінетом Міністрів України вимог Конституції України та чинного законодавства викликало неабияку негативну реакцію в Державі, несе загрози громадянському миру та спокою, виникнення соціального конфлікту в суспільстві, подальше зневірення Українського Народу до влади.

Виходячи з викладеного вище та керуючись статтями 147, 150, 152 Конституції України, статтями 13, 39, 40 Закону України "Про Конституційний Суд України"

ПРОСИМО:

1. Відкрити провадження за даним конституційним поданням народних депутатів України щодо відповідності Конституції України (конституційності) Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року №315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року № 758».

2. Визнати такою, що не відповідає вимогам 1, 3, 6, частині другій статті 19, статтям 8, 13, 21, 22, 46, 48, 64, 75, 116, 117, а також іншим положенням Конституції України (неконституційною) Постанову Кабінету Міністрів України від 27 квітня 2016 року №315 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 1 жовтня 2015 року № 758».

3. Визнати дане Конституційне подання як невідкладне.

Додатки:

Для участі у конституційному провадженні за цим поданням уповноважуються:

1. Кармазін Юрій Анатолійович.