Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
30.07.2018 13:07

Брак кваліфікованих спеціалістів як причина національної катастрофи

Гражданский активист

Які наслідки це має для країни та чи лишилися перспективи розвитку?

Про це майже ніхто не говорить, а коли й починають розмову – значно пом’якшують як реальну ситуацію, так і прогнозовані наслідки. Між тим, відсутність кваліфікованих спеціалістів майже в кожній галузі – майже гарантовано матиме наслідком або перетворення нашої країни остаточно на сировинний придаток ( в тому числі – і в якості постачальника дешевої робочої сили), або – зникнення України як самостійного державного утворення.

Що відбувається?

Для прикладу, наведу ситуацію, яка в останні роки трапилася в одній потужній корпорації: після поглинання її одним з українських олігархів, в нову компанію перейшов і повний штат працівників першої кампанії. Один з провідних інженерів її посів в новій структурі посаду головного інженера з питань транспортного будівництва і десь за місяць йому в наполегливій формі запропонували поставити свій підпис під проектом будівництва нової залізничної колії (компанія олігарха почала будувати нові колії до своїх виробничих потужностей). Він відмовився, оскільки в проекті передбачалося використання щебню не тих параметрів, що за 5-10 років може мати наслідком руйнування колій та аварії. Інженер виявився принциповим і його не змусили поставити підпис ані погрози звільнення, ані пропозиції дуже великих «премій» (в цій ситуації – схожих на хабар). Зрештою, після місячного конфлікту та купи доповідних записок він звільнився і, схоже, колії побудували так, як того хотів пан олігарх (або його топ-менеджмент), оскільки основна причина, чому вони хотіли використовувати «не той» щебінь – економія майже в 100% ціни.

Брак кваліфікованих лікарів – це проблема, з якою стикається кожен. І якщо в 90-ті відбувався відтік кваліфікованих спеціалістів цієї галузі з безкоштовних лікарень у платні клініки та за кордон, то на сьогодні в країні просто бракує якісних лікарів, навіть у платних клініках. При цьому в рази зросла кількість аптек, а здоров’я населення стрімко погіршується.

Ситуація на дорогах, особливо в останній час, - це ознака відсутності не тільки якісних водіїв, але й в цілому системи, за якої до керування транспортними засобами, які здійснюють перевезення вантажів чи, тим більше, людей, допускалися б виключно підготовлені кадри, які виходили б на рейс без ознак вживання алкоголю напередодні чи інших проблем зі здоров’ям, а транспортні засоби – в нормальному робочому стані.

Спостерігаючи за ремонтом доріг в Києві, наприклад, можна дійти висновку, що якісний ремонт доріг можливий лише за умови, якщо інженерами та прорабами будуть працювати іноземці. Принаймні, ті якісні дороги, які я бачив, збудували саме в такий спосіб.

Чому так?

На 1991 рік ми отримали у спадок певну систему підготовки кадрів, освіту, науку та масив спеціалістів різних галузей. Для нових умов господарювання нам дійсно бракувало багато інших спеціалістів, деякі професії були не потрібні – але, українська держава від 1991 року і по сьогодні займалася фактично виключно руйнуванням того, що мали. Через те, що ми масово почали випускати юристів, менеджерів, бухгалтерів, нехтуючи основними спеціальностями, на сьогодні ми маємо повний зворотній дисбаланс від ситуації 1991 року, тому що менеджери потрібні, щоб керувати підприємством, яке випускає якусь продукцію, юристи – щоб здійснювати юридичний супровід працюючого підприємства, а бухгалтера – рахувати його прибутки і податки. Якщо ж нічого не працює – то і ці спеціалісти не потрібні, а у сировинній моделі економіки їх просто потрібно в рази менше.

Для прикладу, наведу ситуацію з суднобудуванням (яку добре знаю особисто), де на 1991 рік ми мали найкращі виробничі потужності та найкращих спеціалістів на усьому пострадянському просторі – а сьогодні закладка одного танкера і першого великотоннажного судна за останні кілька років – це вже подія! Відповідний виш у Миколаєві випускав довший час якісних спеціалістів, яких одразу, прямо на отриманні диплому, забирали на контракт провідні світові компанії рівня Боїнгу чи корейських суднобудівників, зараз ми маємо лише залишки бувших можливостей.

За майже 27 років поступово знизився рівень викладачів, якісні – або виїхали за кордон, або – пішли на пенсію. І виходить так, що посередності вчать посередностей. При цьому у держави немає стратегії розвитку та не розставлені пріоритети.

Загрози

Досить випадково я років десять тому займався виготовленням специфічних виробів зі склобетону, коли в цементний розчин в якості армування використовувалося скловолокно. Довго описувати ту технологію не буду, це згадав для того, що в той час довелося досить предметно вивчити особливості цементних розчинів та хімічних реакцій там. І з побутових уявлень про те, що цемент «застигає», завдяки консультаціям хороших спеціалістів та вивченню спеціальної літератури, отримав розуміння процесів, які відбуваються там.

Якщо коротко – процес відбувається в чотири стадії, перша триває кілька годин, друга, коли розчин саме «застигає» - до доби, третя, коли набуває до 90% міцності – приблизно місяць, четверта, коли завершується 99% хімічних реакцій – приблизно рік. Все це досить коротко і умовно описано, насправді нюансів значно більше, головна суть – процес триває рік!

Інша важлива деталь – науковці досі не мають єдиного погляду на процеси, що відбувається під час «отвердження» цементного розчину і навіть є дискусії щодо того, яку роль виконує один з інгредієнтів цементної суміші: фактично встановлено, що він потрібен, але для чого – точно не відомо!

А тепер давайте згадаємо, що ми бачимо навколо себе, що відбувається на більшості будівельних майданчиках країни? Скільки триває проміжок часу між тим, як залили фундамент та почали будувати стіни? Майже ніколи не витримується технологічно необхідна пауза в рік! А це – ризик руйнації будинку в майбутньому, тому що під час остаточного завершення хімічних процесів у бетоні відбувається його усадка, зміна форми, розмірів. Так, за рахунок арматури це мінімізується, проте для будинку в 20 поверхів навіть кілька сантиметрів усадки можуть бути критичними!

Тобто – всі побудовані в останній час будинки мають проблеми з надійністю конструкції!

Чому це відбувається і як це пояснюють? Дуже просто: в розчин додають різні «добавки», які за твердженням «винахідників», пришвидшують хімічні процеси і роблять зайвим очікування в один рік. Можливо на ці добавки навіть і патенти якісь є, припускаю, що і в ДБН могли дозволити їх використання. Але, повертаючись до початку теми з бетоном, - наука поки що не встановила достеменно, що саме відбувається в бетоні протягом року, які хімічні реакції і т.д. І всі ці добавки – це, по суті, шарлатанство. Або лотерея, в результаті якої невідомо, впаде чи ні будинок, побудований на такому фундаменті.

Невже я один такий розумний? Наскільки я знаю, в елітних котеджних містечках, при будівництві будинків для наших багатіїв, термін в один рік майже завжди витримується. Думаю, що є багато людей, які знають про цю загрозу. Але я, наприклад, дізнався про це цілком випадково і, повертаючись до теми блогу, кількість реальних спеціалісті в цій країні стрімко зменшується. В реальності вже звичайну дорогу українські спеціалісти не здатні нормально побудувати, щоб наступного року, зі снігом, не зійшов і асфальт. То чого вимагати при більш складних роботах? Як можна очікувати розвитку машинобудування чи інших складних технологічно галузей, якщо проблема з інженерами майже в усіх галузях?

За великим рахунком, ми маємо ситуацію, коли допрацьовується останній ресурс, що ми отримали у спадок в УРСР, у вигляді кількох дійсно потужних технологічно заводів, де дивом зберегли кадри – на кшталт заводу ім. Антонова, але в цілому по країні ситуація – геть погана! І коли почнуть падати будинки, побудовані всупереч технологічним нормам – ми остаточно перетворимось у бананову республіку, де аборигенам нічого складнішого за лопату давати не можна.

Висновки

Я практично не бачу підстав для оптимізму в цій ситуації, оскільки і на рівні держави, і на рівні власників української промисловості немає розуміння і бажання змінювати цю ситуацію. А без попиту на якісних українських спеціалістів не виникне пропозиція. Всі, хто матиме рівень вище середнього – тікатимуть в країни, де їх розум та знання будуть нормально оплачуватися, інші – просто де більше платять, в ту ж Польщу, збирати городину. Що залишиться Україні?...

Вихід з цієї ситуації, звісно, є – на державному рівні впровадити відповідні стратегічні програми, які поступово повертатимуть ситуацію на 180 градусів. Замість дотування шахт та інших сировинних підприємств підтримувати високотехнологічні підприємства. Банально: змусити всіх в країні дотримуватися технологій та суворо карати за їх порушення.

Час на це ще є. Але – не так вже і багато…

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net