Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
05.06.2017 13:15

Стратегія і тактика Росії щодо загострення україно-польських стосунків

Координатор Національно-консервативного руху

Розширений текст доповіді для круглого столу «Польсько-українська конфронтація чи співпраця?», який відбувся 25 травня 2017 р. у клубі «Наш Формат». Організатор – Інформаційний центр «Міжмор’я», за сприяння ГО ЄСПУ

Ю. Гончаренко - експерт Інформаційного центру «Міжмор’я», громадський та медіа активіст, блоггер Розширений текст доповіді для круглого столу «Польсько-українська конфронтація чи співпраця?», який відбувся 25 травня 2017 р. у клубі «Наш Формат». Організатор – Інформаційний центр «Міжмор’я», за сприяння ГО ЄСПУ 
 

Польща і Україна – сусіди з історією стосунків,багатою як на позитивний, так і негативний досвід. Україна і Польща тіснопов’язані – національно, історично, культурно, соціально і політично. Ці країниналежать до одного регіону східної Європи та були раніше частиною ВеликогоКнязівства Литовського. В нашому спільному минулому були різні сторінки, якіможна розглядати і як приклад дружби та добросусідства, і як «чорні» сторінкивзаємної ненависті та ворожнечі.

Після розпадуСРСР і приблизно до 2014 року мейнстрімом стосунків був позитивний сценарій: підписувалисяперші офіційні документи, відбувалися взаємні офіційні візити, створювалисядвосторонні органи та інше. Одним з найбільш пікових досягнень цього періодуможна назвати ухвалену в 1997 році спільну Заяву Президентів України та Польщі«До порозуміння та єднання».

«Шлях до щирої дружби таєднання пролягає, насамперед, через правду і взаєморозуміння... Пам'ятаємо, щоіноді витоки цихконфліктів знаходилися за межами України і Польщіі... нав'язані нашим народам поза їх волею недемократичними політичнимисистемами. Складаємо шану безвинно закатованим, полеглим і примусовопереселеним українцям та полякам. Засуджуємо винуватців їхніх страждань. Длякращого взаєморозуміння між українським і польським народами слід стимулюватидіалог між тими, хто впливає на формування громадської думки в нашихсуспільствах ... Обидві держави мають опікуватися й всіляко підтримуватирозвиток української громади в Республіці Польща і польської — в Україні.»

В 2003 році, у 60-ту річницю Волинськоїтрагедії, Президенти України та Польщі Кучма та Квасьневський, виступили зіспільною заявою щодо тих подій, яка закликала до примирення:

“Ми не можемо ні змінити цієїісторії, ні відкидати її, не можемо її ні замовчати, ні виправдати, навпаки, миповинні знайти в собі відвагу сприйняти правду, щоб злочин назвати злочином,оскільки лише на повазі до правди можна будувати майбутнє”.

Також відповідну заяву про примирення ухвалили парламенти двох країн. Треба зазначити, щопогодження та ухвалення тексту цих заяв потребувало значних дипломатичнихзусиль. Окремі групи політиків в обох країнах вважали, що їх держава йде набільші поступки ніж протилежна, проте – заяви було ухвалено. Бажанняпорозуміння перемогло.

Зрештою, целогічно призвело до того, що в 2005 році у Львові було відкрито Меморіал львівських орлят. Без сумніву,цей крок української сторони, коли було надано дозвіл на відкриття меморіалувоякам, які загинули в боях в тому числі і проти українців – був дужесимволічним та доводив прагнення української сторони до примирення.

Під час і одразупісля Революції Гідності, з початком російської агресії в Україні польсько-українськістосунки набули максимально позитивного наповнення, з боку Польщі – здійснюваласямасштабна матеріально-технічна, фінансова допомога, також Польща максимальноактивно лобіювала інтереси України в Європейському Союзі. Це мало наслідком, щов певний момент Польщу почали називати «адвокатом України в Європі».

Треба зазначити,що паралельно з цими проявами дружби відбувалися і певні акти ворожнечі, середяких можна відзначити як дії маргіналів з обох сторін, так і прояви «політичноїдоцільності», коли політики, відповідно до свого позиціонування, робили певнізаяви чи кроки.

Зміна тренду вукраїно-польських стосунках

Приблизно в 2012-2014роках почав змінюватися тренд у польсько-українських стосунках , що на сьогодніпризвело до певних проявів напруженості навіть на рівні офіційних осіб обохдержав. Проте поки що ці стосунки не можна називати конфліктом, попри набуттяними певних ознак цього стану.

Я вважаю, що сьогоднішній стан в польсько-українськихстосунках  можна назвати передконфліктним.Особливістю цього стану є те, що наразі не спостерігається ознак конфлікту наміждержавному, офіційному рівні. Його також немає і на побутовому рівні.  Конфлікт також не має очевидних мотивів тазацікавленості (для кожної зі сторін). Проте відбуваються певні події(наруга над державними символами, обстріл консульства, т.зв. «війнапам’ятників» тощо), які в будь-який момент можуть каталізувати небезпечні конфліктніявища і розвиток ситуації вийде з-під будь-якого контролю.

Поки що обидвісторони, офіційні особи та установи, публічні особи та політики, переважноутримуються від агресивної реакції та риторики, не ухвалюються рішення, якімогли б слугувати реагентом для подальшого загострення (наприклад, не відбулосяруйнації польських пам’ятників в Україні, не відбулося нападів на дипустанови вПольщі тощо), проте існує небезпека, що, наприклад, політична доцільністьзмусить когось з політиків ухвалити рішення чи зробити заяву, яка спровокуєзагострення. Також існує небезпека, що подібний розвиток простимулює третясторона, під якою слід розуміти Російську Федерацію.

Конфлікт міжПольщею та Україною відповідає стратегічним інтересам Росії, можна навітьсказати, що через нього вона втілює свої геополітичні прагнення (чи фантазії).

Стратегія РосійськоїФедерації в Східній Європі та щодо польсько-українських стосунків

Якщо узагальнитистратегічні інтереси Росії в Східній Європі (судячи як з практичних дій, так із заяв та документів), вони будуть виглядати наступним чином:

  •  поверненнявпливу на країни Східної Європи і колишнього СРСР;
  • руйнуванняєвроатлантичної спільноти та Європейського Союзу шляхом стимулювання чипідтримки націоналістичних, дезінтеграційних настроїв в країнах ЗахідноїЄвропи.

Практично це здійснюється (та буде здійснюватися)через:

  • підтримкув різних формах ультраправих та інших маргінальних сил в країнах ЄС;
  • створеннязовнішніх та внутрішніх кризових умов для впливу на суспільну думку в країнахЄС (наприклад, міграційна криза);
  • провокуваннярізних міжетнічних та міждержавних конфліктів.

Росія, з приходом до влади Володимира Путіна,поступово перетворилася на тоталітарну державу, в якій популяризуютьсяреваншистські та експансіоністські настрої. Економічним підґрунтям такоїполітики став приблизно десятирічний період високих цін на енергоносії, щодозволили збудувати ресурсний базис для такої політики.

Першим практичнимкроком реалізації цієї політики стала війна в Грузії в 2008 році, головним жена цей момент – агресія проти України в 2014 р.

Геополітичні концепції Кремля та потуги Росії по їх втіленню

На початку 2000-х років більшість експертівставилося скептично до «геополітиків» на кшталт Дугіна чи Кургіняна, якіпропагували ідеї, які мало чим по суті відрізнялися від нацистських, протерозвиток подальших подій показав, що цей скепсис був передчасним.

Наприклад,  декілька цитат з книжки О. Дугіна «Основи геополітики»,яка на сьогодні є підручником чи «рекомендованою для вивчення», зокрема, вГенштабі РФ та Адміністрації Президента Росії:

  •  Возз'єднанняєвразійських територій під проводом Росії як "осі історії" сьогодніпов'язане з певними труднощами, але вони незначні порівнюючи з тимикатастрофами, які з неминучістю настають в тому випадку, якщо це "збиранняІмперії" не почнеться негайно.
  • Отже,теоретично немає на планеті такого народу, такої культури або такої території,чия доля і чий шлях були б байдужі російській свідомості. Росіянам є справа довсього і до всіх, і тому в остаточному підсумку інтереси російського народу необмежуються ні російським етносом, ні Російської Імперією, ні навіть всією Євразією.
  • Воснові геополітичної конструкції цієї Імперії має бути покладенийфундаментальний принцип "спільного ворогу". Заперечення атлантизму,відкидання стратегічного контролю США і відмова від верховенства економічних,ринково-ліберальних цінностей - ось та загальна цивілізаційна база, тойзагальний імпульс, що відкриє шлях міцного політичного і стратегічного союзу,створить осьовий кістяк майбутньої Імперії.
  • Дотого ж,  дипломатичний потенціалатлантистів в будь-який спосіб прагнув зміцнити русофобські настрої в Німеччиніі германофобські в Росії, щоб втягнути обидві ці держави в локальний конфліктпо розділу сфер впливу на проміжних просторах в Польщі, Румунії, Сербії, Угорщини,Чехословаччини, Прибалтиці, на Західній Україніі т.д. Тієї ж лінії дотримуються і нинішні стратегиНАТО, висуваючи ідею створення "чорноморсько -балтійскої федерації",держави, яка була б безпосередньо пов'язана з атлантизмом і потенційно ворожаяк Росії, так і Німеччині.
  • Прицьому головне, чого треба прагнути, це категоричне усунення всякої подоби"санітарного кордону", заздалегідь розвіювати ілюзії проміжних держав щодо їх потенційноїнезалежностівід геополітичномогутніх сусідів.
  • Уцій перспективі доцільно повернути Калінінградську область (Східна Пруссія)Німеччині, щоб відмовитися від останнього територіального символу страшноїбратовбивчої війни. Для того, щоб ця дія не стала б сприйматися російськимигромадянами як черговий крок у геополітичній капітуляції, Європа маєзапропонувати Росії інші територіальні анексії чи інших форми розширеннястратегічної зони впливу, особливо з числа тих держав, які вперто прагнутьувійти в «чорноморсько-балтійську федерацію ».... Країни Прибалтики, Польща,Молдова і Україна як потенційний "санітарний кордон " повинні бутигеополітично трансформовані  НЕ післяреституції Пруссії, а одночасно з нею, як елементи одного і того самого процесуостаточного фіксування кордонів між дружньою Росією і Середньою Європою.
  • СуверенітетУкраїни є настільки негативним для російської геополітики явищем, що, впринципі, легко може спровокувати збройний конфлікт ... Україна як самостійнадержава з якимись територіальними амбіціями є величезною небезпекою для всієїЄвразії, і без вирішення української проблеми взагалі говорити проконтинентальну геополітику безглуздо.
  • Томуу Росії є два варіанти: або військова окупація Європи,або така переорганізація європейського простору, яка зробить цей геополітичнийсектор надійним стратегічним союзником Москви
  • Отже,в Польщі і Литві головним геополітичним партнером Євразії повинні стати сили,які наполягають на некатолицькій орієнтації політики цих країн,  прихильники світської «соціал-демократії»,«неоязичники», «етноцентрісти», протестантські, православні релігійні кола,етнічні меншини. Крім того, етнічна напруженість в польсько-литовськихвідносинах є надзвичайно цінним елементом, який слід використовувати і, поможливості, посилювати.

Неважко помітити,що багато що з цього вже реалізується на практиці. Як в Польщі, так і вУкраїні.

Практична реалізаціяросійської політики для роздмухування польсько-українського конфлікту

Росія в своїйпідривній діяльності задіює різні групи впливу та різну агентуру. Наприклад,певною точкою біфуркації в офіційному трактуванні трагічних подій на Волині в1943 році можна вважати офіційне звернення, що підписали в 2013 році 148депутатів Верховної Ради України, які офіційно назвали ці події «геноцидом» ізвернулися до своїх польських колег з «проханням» зробити те саме. Показово, щоце звернення ініціювали та підписали депутати вже заборонених в Україні партій(Партія Регіонів та КПУ), яких можна віднести до прямої агентури РосійськоїФедерації.

Іншою важливою точкою в розгортанні польсько-українськогоконфлікту можна вважати випадок в Грушовицях, коли пам’ятник воякам УПА бувдемонтований за участі офіційної особи з польської сторони. Прямим наслідкомцієї події є початок конфлікту між польськими та українськими історичнимиустановами (який вдалося призупинити) та тимчасове призупинення легалізаціїпольських меморіалів в Україні. Найбільш вірогідним продовженням цього тренду єсиметрична руйнація польських пам’ятників у Україні, здійснене або спровокованеагентурою Росії. Мета цієї провокації – спровокувати реальне розгортанняконфлікту, включення в процес на початку – націоналістичних та радикальних силз обох сторін з потенційним переведенням конфлікту на побутовий рівень(наприклад, щоб масово почали відбуватися подібні події –«УПольщі в селищі Хващино під Гданськом група п'яних поляків увірвалася в будинокдо українських робітників і з криками: "Польща для поляків","Їдьте в Україну", побила мешканців будинку»).

При досягненніцього етапу конфлікту жодне примирення чи союз між Україною та Польщею вдосяжній перспективі будуть неможливі.

Висновки та практичні порадищодо унеможливлення розвитку польсько-українського конфлікту

В стратегічному вимірі головним запобіжником, якиймає стримувати агресивне просування Росії на Захід, в Східну Європу, єстворення та наповнення реальним змістом Балто-Чорноморського союзу («Міжмор’я»,«Інтермаріуму»). Це міждержавне утворення, яке може мати різну форму, правовийта інші статуси, фактично самим фактом свого існування буде стримувати просуванняросійської експансії на Захід.

В практичнійплощині щодо протидії російському сценарію «розвитку» польсько-українськихстосунків, наприклад, в Україні, може стати завчасне виведення його потенційнихгравців на маргінес і ототожнення з впливом Росії. Зрозуміло, що неможливоповністю запобігти ситуації, коли якась псевдонаціоналістична організація вУкраїні здійснить провокаційний акт руйнації польського пам’ятника і це будеподано як відплатна акція на попередні дії поляків.

Проте можна запобігти тому, щоб подібна діяагентури трактувалася в вигідному для Росії ключі. Для цього системніукраїнські гравці на патріотичному та націоналістичному полі мають виступити зупереджувальною спільною заявою, в якій чітко буде сказано про відмову відвідплатних акцій в будь-якій формі.

Також логічним єподальше звернення до польських колег з пропозицією зробити аналогічну заяву.Цим кроком польські та українські праві партії та рухи показали б своєдержавницьке мислення і небажання грати за чужим, ворожим сценарієм.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net