Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
17.11.2015 13:07

Українська націоналістична платформа

Координатор Національно-консервативного руху

Чітко розроблена концепція націоналістичної платформи може задати таку схему, в якій несуттєве буде виокремлено від суттєвого, де кожному патріоту знайдеться своє місце в спільній справі, в незалежності від того, як він бачить шлях досягнення головної мети

Ще до цих буремних подій в Правому Секторі хотів написати, що зараз дуже актуально виробити якусь концепцію та, можливо, платформу для гуртування правих, націоналістичних сил. Всіх, не тільки дотичних до ПС. Зараз, як на мене,  актуальність цього тільки підвищилася.

1.       Об’єднання чи роз’єднання: за і проти.

Існує кілька поглядів на це, часто – повністю протилежних. Проте в будь-якій ситуації важливо оцінювати доцільність тих чи інших кроків в залежності від того, яку користь від цього отримає держава та нація. І при цьому корисно враховувати як об'єктивні, так і суб'єктивні фактори.

Зрозуміло, що націоналісти можуть і мають діяти в кількох площинах: в правовому, законному полі - як політичні партії та організації; на межі та за межею закону, як "невідомі патріоти"; та в революційному, повстанському ключі.

Мета у всіх одна - побудова сильної, заможної української України . Проте цілком очевидно, що повне об'єднання, злиття націоналістичних організацій в єдине ціле неможливе, це треба визнавати. Якщо говорити відверто, то причин цьому кілька, в тому числі треба враховувати і особисті амбіції членства та лідерів.

Це реальність. Також з цього іноді починаються внутрішні конфлікти в організаціях.

Тому є актуальним існування якогось рівновіддаленого націоналістичного майданчику (платформи), що не матиме жодних нездорових  амбіцій та виключно творитиме УССД. Всіма можливими шляхами та засобами. Події 31 серпня та подальше розгортання репресій проти патріотів показують, що без об’єднання чи хоча б координації дій, справжній патріотичний, націоналістичний рух в Україні буде знищено, а його нішу займуть псевдорадикальні партії та організації, що використовують аналогічні гасла, проте є або провладними, або належать чи підконтрольні олігархічним групам.

Зрозуміло, що між різними організаціями можуть бути ідеологічні, світоглядні, а також – стратегічні і тактичні розбіжності. Тому треба чітко розділяти – де ці розбіжності є такими, що унеможливлюють спільну працю по здобуттю УССД, а де – це або амбіції, або випадкові люди, що впливають на рішення, або – розбіжності не суттєві та можуть бути подолані шляхом компромісів.

Чітко розроблена концепція націоналістичної платформи може задати таку схему, в якій несуттєве буде виокремлено від суттєвого, де кожному патріоту знайдеться своє місце в спільній справі, в незалежності від того, як він бачить шлях досягнення головної мети – здобуття української України.

2.       Правий Сектор – як можлива платформа для об’єднання націоналістів України.

Творцем цього (об’єднавчого) майданчику може і має стати саме Правий Сектор, оскільки навіть поява Руху - це об'єднання різних організацій.

В ідеальному варіанті:

A.      Партія Правий Сектор продовжує свою діяльність як потужна права, націоналістична партія, яка використовує всі доступні політичні інструменти. Продукує законопроекти та пропозиції, бере участь у виборах та наочно демонструє іншу кадрову якість (приклад ВО Свобода не має слугувати аргументом проти участі у виборах, необхідно лише дуже ретельно ставитись до кадрів, які партія висуває).

Партія має активно працювати в інформаційному просторі: популяризувати державницькі ідеї українського націоналізму, взагалі - вона має бути духовним та ідеологічним лікарем українського суспільства, особливо в наш час тотального розчарування та зневіри.

Також важливо, на майбутнє, навертати в прихильність, різні силові структури, окремі підрозділи та людей, оскільки про революційний шлях також не варто забувати.

B.      "Невідомі патріоти" мають діяти в повній координації с партією, проте ніяк не шкодити її легальності та не давати владі можливості для репресій. Приклад 31 серпня має навчити, що силові дії, на межі та за межею закону мають, по-перше мати чітку мету (насильство заради насильства безглузде та працює проти націоналістів), по-друге, не шкодити легальним структурам. Тому кожна акція має бути прорахована та забезпечено максимальне прикриття її учасників від репресій влади та, одночасно, від шкоди для легальних партійних структур.

C.      Революційний шлях здобуття УССД не можна відкидати, він є крайнім варіантом, проте, можливо, єдино можливим. На сьогодні він є непідготовленим, тому діяльність націоналістичної платформи має також забезпечувати підготовку можливої революції.

Зрозуміло, що наше життя далеке від ідеалу. І реалізувати все одразу не вдасться.

3.       Конфлікт як засіб очищення, оновлення та прогресу.

Будь-яка конфліктна ситуація може мати кілька наслідків (розвитку ситуації), серед яких головні – або знищення, розпад організації, або, навпаки, очищення, оздоровлення та швидкий прогрес. Розвиток конфліктної ситуації залежить як від дій сторін конфлікту, так і від впливу чи його відсутності зовнішніх гравців.

В цій конкретній ситуації найкращим варіантом розвитку я бачу утворення на базі ПС націоналістичної платформи, про яку сказано вище, в якій знайдеться місце і тим, хто бачить себе революціонером, і тим, хто прагне займатися політичною роботою. Визначення стратегічних напрямків дій (політичний, напівлегальний та революційний) як одночасно допустимих та корисних, з чітким концептуальним та тактичним опрацюванням не тільки знімає внутрішню напругу та конфліктність, а й дає потужний поштовх для діяльності.

Зрозуміло, що при цьому треба позбутися тих, хто в процесі конфлікту порушив етичні норми, вийшов за межі моральності, а також чия діяльність до і під час конфлікту мала ознаки задоволення власних амбіцій та особистих інтересів.

4.       Чому націоналістичні партії не працюють в політичному полі?

Якщо проаналізувати діяльність правих, націоналістичних партій та організацій саме в політичній площині, то можна зробити невтішний висновок: саме в цьому націоналісти програють всім іншим партіям. Якщо всі інші партії та структури мають приблизно одне й те саме спрямування та відрізняються фактично передвиборчими гаслами (тому що є по суті кишеньковими олігархічними проектами), то націоналісти мають суттєві світоглядні відмінності. Які мають відображатися в тому числі і в стратегічних пропозиціях для суспільства.

Але українські праві в кращому випадку мають політичну програму (партії чи організації) та пропозиції сегментарного характеру. Комплексної та стратегічної роботи, нажаль, не відбувається. Хоча саме праві в умовах військової агресії, незавершеності революції та тотального розчарування серед українців мали б працювати над цим постійно та ретельно.

Я розумію, що моє твердження досить дискусійне, і прихильники різних партій можуть навести мені приклади діяльності, які начебто заперечуватимуть мої твердження, проте є прості факти: в Україні досі не реалізовано нічого, щоб могло продемонструвати суспільству якісну відмінність націоналістів від інших на наочних, політичних прикладах (в силовому, неполітичному спектрі таких прикладів достатньо, і саме на цьому базується підтримка націоналістів на виборах). На жаль, тезу, що націоналісти корисні на революціях, проте не здатні займати державні посади, досі переконливо не спростовано (для суспільства).

Я розумію, що цим твердженням викликаю шквал критики та звинувачень на себе, проте для того, щоб зрозуміти, чому на виборах українці масово голосують за покидьків (не всі ж українці ж ідіоти?), недостатньо твердження, що всі ЗМІ в олігархів, що вибори купують тощо. Підтримка правих низька також і тому, що в правому середовищі не відбувається розвитку, який би відповідав викликам часу.

Я розумію, що в багатьох є втома і бажання зробити революцію вже і зараз, користуючись моментом. Але це самий простий і водночас небезпечний шлях (ризик втратити хай і недосконалу, проте існуючу державу). І поки є можливість спробувати здобути УССД іншим, політичним шляхом – від цього не можна відмовлятися.

А внутрішні кризи треба використовувати для розвитку та оздоровлення, а не для руйнації.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net