Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
15.04.2015 23:11

Від перевороту до революції

Координатор Національно-консервативного руху

...після революції законодавче поле країни, за необхідності, має ставати чистим аркушем, на якому повстала нація пише саме те, заради чого власне все і починалося. У сучасної України є два шляхи, яким можуть відбуватися зміни: або ті, хто став владою, здій

     Революція має хоча б якийсь сенс лише тоді, коли за її наслідками відбуваються зміни, що відновлюють справедливість та усувають причини повстання. В Україні, наразі, те, що відбулося, можна поки що назвати лише переворотом, тому що політики, які внаслідок першого етапу революції прийшли до влади, усіляко зупиняють саме революційні зміни.


     Наприклад, останнім часом розгортається дискусія щодо деолігархізації. Не може бути жодних сумнівів в тому, що олігархія – це наслідок панування в Україні антинародного режиму, яке почалося задовго до приходу до влади Януковича, і ліквідація цього явища має бути одним з головних завдань. Проте наразі цей процес (деолігархізацію) свідомо персоналізують та примітивізують, вдаючи, що розкуркулення Коломойського чи Ахметова має замінити системну державницьку роботу. З іншого боку, в питанні деолігархізації постійно лунає посилання на законність, яким певні високопосадовці намагаються прикрити власні домовленості з певними багатіями.

Хоча вирішення цього питання має починатися з відповіді на інше: в 2014 році в Україні відбулася революція чи стався переворот?

Нажаль, дуже багато з тих, хто брав безпосередню активну участь в подіях на Майдані, наразі самі не мають відповіді на це питання або взагалі не розуміють в чому полягає проблема.

Я вже зазначав (https://www.facebook.com/drug.potter/posts/930950636915066) , що «нас дуже демократично знищать і не менш демократично і конституційно поховають», якщо ми нарешті не усвідомимо, а за що саме ми на Майдані йшли під кулі та кийки «Беркуту»? Банальне питання, але все ж таки: ми бажали зміни системи чи обличь при владі?

В цьому дискурсі справді дуже дивними виглядають сумніви – а чи законно відібрати власність, наприклад, у Ахметова? Чи є для цього підстави? Як «Захід» на це подивиться? Чи є за що посадити Єфремова та інших відвертих ворогів?

     В березні 2014 року більшість українців переконали, що для нас вкрай важлива легітимність «нової» влади, а тому дуже потрібні вибори і т.д. Саме тоді і було призупинено розвиток революції, чому посприяло те, що Путін розпочав агресію проти нашої країни. Але згадаємо, як все починалося…

Майдан 2013, перший, який необґрунтовано називають Євромайданом, починався як протест людей, не пов’язаний з партіями, що вважалися опозиційними на той момент. Називати гаслом того Майдану «аполітичність протесту» – це доволі брудна технологія, оскільки протестуючі не сприймали саме представників цих трьох партій, які весь 2013 рік робили шоу під назвою «Вставай, Україна», та які, окрім «Свободи», зганьбилися до найманців-прапороносців… Деякі керманичи «аполітичної» сцени дійсно гралися в «дискотеку» і дійсно ставили майже як єдину ціль – підписання Угоди про асоціацію з ЄС. Проте слід зазначити, що саме ці люди в переддень початку Майдану публічно заявляли про неможливість та нереальність масового протесту в Україні в тих умовах. Примха долі, що саме вони на початку намагалися керувати процесом.

Але не варто вважати, що під час Майдану  2013-2014 були керманичі і масовка. Ні! Феномен того, що відбулося, полягає в тому, що революційний процес з листопада по лютий розвивався всупереч волі будь-кого з тих, хто вважав чи оголошував себе «лідером», «координатором» тощо.

Восени 2013 розпочався феномен, коли загальновідомі та відпрацьовані технології, які працювали на загальну більшість населення України, проте ніяк не впливали на революційну меншість, яка і рухала процес. Тому і відбувся перший, успішний етап революції – повалення режиму Януковича, але не сталося дійсно революційних змін, коли процес перейшов у парадигму виборів, голосувань тощо.

Саме в цьому полягає відповідь на питання чому влада Януковича припустилася фатальних для себе помилок, і саме в цьому є відповідь на болюче для революціонерів питання – чому наразі в країні не відбуваються зміни, за які вмирали на Майдані люди.

Зараз можна тільки припускати, в який бік би рухалася країна, якби не розпочата Путіним війна проти України. Чи вистачило б сил у Майдану зламати хребет саме системі, а не змінити одні обличчя біля корита на інші? Чи стала б революція націоналістичною?

Проте, в будь-якому випадку, варто зауважити, що після революції законодавче поле країни, за необхідності, має ставати чистим аркушем, на якому повстала нація пише саме те, заради чого власне все і починалося. У сучасної України є два шляхи, яким можуть відбуватися зміни: або ті, хто став владою, здійснять революційні прагнення українців – або очільники перевороту стають ворогами революційної нації з усіма можливими для себе наслідками.

Особиста роль кожного в цьому процесі надважлива, і, зрештою, саме в цьому особиста відповідальність кожного, хто був активістом Майдану 2013-2014. Зрештою, ми самі обираємо відповідь на питання: переворот чи революція, і саме від кожного з нас особисто залежить, як швидко цей шлях буде подолано.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net