Обращение к народным депутатам

Шановні народні депутати! 

Голова Комітету депутат Лілія Гриневич запевняє нас, що новий закон про вищу освіту знімає бюрократичні бар'єри і підвищує гарантії якості підготовки фахівців. На жаль, це не так.Винесений на затвердження Закон про вищу освіту не може бути прийнятий Вами з наступних причин: 

1. Змінився соціально - економічний устрій країни, зникло планове господарство, зникли галузі виробництва, з'явилися монополії, олігархи, країна тотально корумпована, а ми все намагаємося модернізувати стару совкову систему освіти. А вона повністю зруйнована, багато в чому завдяки "реформам" ваших попередників, густо замішаних на корупційних підвалинах. 

2. Новий Закон багато в чому суперечить наказу Президенту від НАРОДНОГО ВІЧЕ та МАЙДАНУ від 8 червня 2014 р., Зокрема, в частині реалізації НОВОЇ НАЦІОНАЛЬНОЇ ІДЕЇ створеня КРАЇНИ РІВНИХ можливостей та забезпечення СТІЙКОГО РОЗВИТКУ КРАЇНИ І ЕКОНОМІКИ ТА СПРАВЕДЛИВОГО РОЗПОДІЛУ РЕЗУЛЬТАТІВ ПРАЦІ І ДІЯЛЬНОСТІ. 

3. Сьогодні вища школа не виконує свої основні завдання, що навіть не визначені в новому Законі:

• Забезпечення країни кадрами високої кваліфікації, здатними вирішити завдання виходу України з глибокої системної кризи, підйому економіки та подальшого її сталого розвитку, кадрів нового типу - пасіонарних, системно - орієнтованих, креативних, для підготовки яких потрібна зовсім інша (НЕ Болонська!) система освіти . А поки вища школа взагалі припинила підготовку інженерів, підготовкою яких прославилася радянська вища школа, які й зараз у всьому світі вирішують питання технологічного перетворення економіки.

• Відродження науки у вищій школі з тим, щоб на її основі забезпечити високу якість випущених фахівців і технологічне перетворення економіки країни.

• Технологічне перетворення економіки України вимагає від вищої школи не тільки підготовки кадрів відповідної високої кваліфікації, а й безпосередню участь у процесі реформування своїм інтелектуальним потенціалом як продуктивної сили. 

4. Основною причиною трагедії нашої вищої школи є те, що, перш за все, практично знищений найтісніший зв'язок вищої освіти з роботодавцями, з виробництвом, що існував до розпаду Радянського Союзу: ліквідовано інститути виробничої та переддипломної практики на кращих успішно працюючих підприємствах - сьогодні ця система повністю зруйнована (або підприємства зникли, або власники ще працюючих підприємств - олігархи знати не хочуть наших студентів і, на жаль, випускників теж), повністю зруйнована система замовлення фахівців підприємствами, а потім розподілу молодих спеціалістів, ліквідовані галузеві науково - дослідні лабораторії галузевих міністерств і відомств при вузах , зникла чудова знахідка радянської вищої школи - так звані заводи - втузи. У них студенти навчалися, поєднуючи повністю або частково навчання з роботою за фахом на підприємстві. Між іншим, саме такий завод - ВТУЗ закінчив нинішній Президент Казахстану Нурсултан Назарбаєв, а він і зараз - далеко не найгірший Президент держав з колишнього СРСР, наша Національна Академія повністю усунулася від єднання галузевої та академічної науки з університетською наукою, що практично призвело до повної деградації науки в усіх суб'єктів. Це, в свою, чергу, зробило вищу освіту в нашій країні схоластичною, приземленою, формальною, в повній відповідності з Болонською системою. Все це у нас було в активі. Замість того, щоб негайно відновити те прогресивне, що у нас вже було, нам в новоспеченому Законі про вищу школу пропонують і далі розвивати порочну Болонську систему, від якої давно відмовилися в багатьох країнах світу, і навіть у самій Італії. Крім того, пропонуються нові «напрацювання" у стилі сумнозвісної регуляторної політики, що успішно знищила наш середній і малий бізнес. 

5. Закон в редакції Згуровського не змінює систему. Він залишає її непорушною. Змінився соціальний лад, економіка країни зруйнована, йде війна, а що пропонує Закон? Нострифікація дипломів, стеження за воровітими чиновниками за допомогою сучасних засобів зв'язку, контроль якості освіти та створення нової, звичайно ж дуже дорогої НАЦІОНАЛЬНОЇ структури - Національного агентства забезпечення якості вищої освіти, що повністю суперечить декларованим в Законї положенням про автономію, децентралізацію та підвищення самостійності Університетів. Якість фахівців повинні оцінювати РОБОТОДАВЦІ, а не армія нероб - непрофесійних чиновників за народні гроші. Контроль якості підготовки фахівців набагато легше і простіше організувати за допомогою сучасних інформаційних технологій, використавши вже наявну базу даних по ідентифікаційним кодам всіх громадян країни. 

6. Якість освіти підвищать не чиновники, а безпосередньо працівники вищої школи, спільно з роботодавцями, якщо останні будуть не тільки "мати доступ до контролю якості", але будуть безпосередньо включені в єдиний цикл "освіта - наука - бізнес", відродження якого і повинно стати сенсом "докорінної зміни системи вищої української освіти". А саме про створення системи взаємодії "освіти - науки - бізнесу", до якої прийшли вже у всьому світі, в продавлюваємому законі немає ні звуку. Таке трепетне ставлення до замшілій СИСТЕМИ вищої освіти можна пояснити лише тим, що у керівництва  Комітету ВР, і МОНУ стоять фахівці, може бути, навіть і найвищої кваліфікації, але які не мають ніякого досвіду і, головне, відношення до підготовки фахівців для технологічного перетворення економіки, для вдосконалення промислового виробництва. У новому законі, навіть не згадуються такі прийняті в Університетах усього світу форми бізнес - освіти, як технологічні бізнес - інкубатори (теплиці), кластерні об'єднання вузів, наукових установ і промислових підприємств, створення мереж, так званих, "бізнес - ангелів" і їх ролі у вдосконаленні освіти, заходи щодо забезпечення участі викладачів, вчених, аспірантів, студентів у технологічному перетворенні економіки країни і т.д.). Але, адже, все це стало загальновідомим, є безліч вже всесвітніх мереж і бізнес - ангелів, і технологічних бізнес - інкубаторів, та інноваційних центрів технологічного розвитку економіки. Україна, якщо прийняти новий Закон, залишиться осторонь від усього цього ще на довгі роки. 

7. Сьогодні роботодавців не влаштовують запрограмовані Законом так звані "універсальні" фахівці, не прив'язані до галузей виробництва. Давно вже не секрет, що просто економісти і навіть проектні менеджери не цікавлять ринок праці, оскільки вони довго пристосовуються до особливостей тієї чи іншої галузі виробництва. Набагато більш успішними на ринку праці виявляються інженери (навіть незрозуміло, як їх тепер за новим законом назвати - "бакалаврята" або "магістрята"), яких в Університеті вже підготовили до роботи в умовах ринкової економіки і навчили теорії технічних систем, системному аналізу, синергетиці , теорії та практиці сталого розвитку, інженерно - технологічному бізнесу та іншим наукам, пов'язаним з технологічним розвитком економіки в ринкових умовах. Користуючись непрофесіоналізмом чиновників від освіти, наші Університети наплодили незліченну кількість юристів, економістів, філософів та інших гуманітаріїв, а роботодавці просто стогнуть від того, що у них на підприємствах (тих, які ще залишилися) працювати нема кому. Благають: підготуйте нам звичайних інженерів - механіків, технологів, квпівців. Руками і ногами отбриківаються від бакалаврів і магістрів. Але, вони, роботодавці – лише замовники, а плануванням підготовки займаються у нас чиновники, які далекі від усіх цих проблем. Складається враження, що все це невідомо ні чиновникам, ні експертам групи Згуровського, які складали новий закон. Та, без всього цього просто неможливо витягнути з глибокої кризової ями і нашу вищу школу, і, що найстрашніше, країну, а далі забезпечити їх сталий розвиток. 

8. Від нового Закону густо пахне корупційним душком. Справа не в спробах боротьби з легендарним, нібито, масовим вилученням грошей з кишень нещасних студентів злобливими університетськими старцями за здачу іспитів і заліків. Маячня все це! Втім, комусь ці легенди теж потрібні, знати б кому і для чого. Але, є більш серйозні речі: цікаво, хто придумав залишити в новому законі звеличення і фінансове “облагодетельствование” так званих "національних" університетів, яких у нас правдами і неправдами розплодилося неосяжна кількість (неясно, як це позначилося на добробуті освітніх чиновників). Це вже явно попахує не тільки корупційним, а й націоналістичним душком.  Неясно, національні вузи – це що,  переважно для навчання молоді однієї національності? Або бренд елітарності і найвищої якості освіти? А, що, в ненаціональних університетах якісної освіти і бути не може? А що, у східних національних вишах потрібно тепер всі лекції читати тільки державною мовою? І це сьогодні, коли вже який місяць тривають в нашій країні трагічні події, викликані, в тому числі, роздмуханням подібних ідей. Однак, передбачених законом фінансових вливань в національні ВНЗ авторам закону здалося недостатньо. Тепер уже й бюджетні місця для студентів будуть давати їм в першу чергу і переважно. А решта ВНЗ буде задовольнятися контрактниками ... Що ж це виходить? Національні вузи за новим законом визнаються кращими. А в кращі традиційно йдуть вчитися діти сильних світу цього. Грошей у них тепер, якщо боротьба з корупцією буде раптом успішною, стане менше. Треба проявити турботу - на бюджет їх. А дітей з вкінець зубожілих сімей - на контракт! І з фінансуванням дослідних вузів теж не все прозоро. Явно стирчать чиїсь корупційні вуха. Ну, якщо ви вже претендуєте на таке високе звання, то доведіть ваші успіхи не злощасними індексами цитування, наукометричними показниками Хірша, IQ і тому подібною нісенітницею, якою полюбляють займатися в нашій НАНУ, де і займатися більше, начебто, нічим. Чи не технологічним ж розвитком економіки країни займатися їм, довічно осіненим славою ... 

9. У політичних баталіях і в турботах про "правильне" розпилюванні бюджету країни ми геть забули про необхідність зміни сучасного змістовного наповнення вищої освіти, виходячи з абсолютно нових завдань, які повинні будуть вирішувати фахівці. Але є ще одна сторона якості підготовки випускників нинішньої вищої школи - виховання спеціаліста - громадянина, про що йдеться і в НАКАЗІ ПРЕЗИДЕНТУ від НАРОДНОГО ВІЧЕ и МАЙДАНУ від 8 червня2014 р. Можна скільки завгодно лаяти комуністів, але патріотичною підготовкою молоді займалися в СРСР всерйоз. Згадайте неформальні інститути кураторства, комсомол, будзагони, роботи студентів на цілинних землях і сільгоспроботах (на збиранні знаменитої картоплі, наприклад) і т.інш. Тоді вища школа була воістину кузнею патріотів - фахівців. Тоді принципово не могли з'явитися діти віпів - мажори, які зараз на шалених грошах корупціонерів - батьків і при загальному потуранні розплодилися в небаченій кількості. Ось чому, все більше ми чуємо на ток-шоу стогони політиків - люстрацію провели б, так ніким замінити корупціонерів. Голод у нас кадровий... Дожилися! 

То чи потрібно приймати в другому читанні і остатньо  такий закон про Вищу освіту в нашій країні? Адже, кадри вирішують все, і не так важливо, чий цей вислів. Він вірний. Із кризової прірви наша країна вийде тільки за допомогою нового покоління професійних, креативних, пасіонарних, патріотичних фахівців, яких повинна, зобов'язана підготувати наша вища школа, але не спираючись на пропонований Закон.