UA
Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
26.11.2021 13:27

Чи можна врятувати Харківський авіазавод?

Політичний консультант, стратегування кампаній

Чи здатний законопроект 5799 врятувати Харківське державне авіаційне виробниче підприємство?

Багато років поспіль Харківське державне авіаційне виробниче підприємство (ХДАВП) перебуває у стагнуючому стані, знаходячись на межі банкрутства. Весь цей час держава крізь пальці дивилася на проблеми заводу, попри те, що він перебуває у її власності. Якби мова йшла не про перспективне високотехнологічне виробництво з високою доданою вартістю, а щось про застаріле, що має само відмерти, ще була б якась логіка у бездіяльності держави (з точки зору національних інтересів, звісно, а не окремих чиновників).

Але ж тут маємо серійне авіабудування – те, що у всьому світі розвивають, плекають, забезпечуючи різними преференціями з боку держави. Без допомоги держави підприємство продовжувало накопичувати борги і вони сягнули мільярдів гривень (за різними оцінками 3,5-4,5 млрд грн). Особливо болючою темою є заборгованість із виплати заробітної плати, яка, до речі, на підприємстві, у більшості працівників і без того мізерна.

Станом на листопад ці борги по зарплаті вже перевищують 272 млн грн. Завдяки цьому ХДАВП майже постійно перебуває у лідерах по зарплатним боргам не лише регіону, але і всієї країни. Очевидно, що ще багато років назад, проблеми ХДАВП потрібно було вирішувати через створення з ДП «Антонов» спільного холдингу. Зараз, коли ДП «Антонов» і досі не оговтався від поглинання Київського заводу «Авіант», з його чималими боргами, навряд чи воно б витримало ХДАВП. Не ті вже часи – ДП «Антонов» має подбати хоча б про власне виживання.

Катастрофічна помилка, яку окремі експерти називають свідомим антидержавним рішенням, була передача у 2015 році ХДАВП у відання ДК «Укроборонпрому». Той не тільки за майже 7 років не реанімував завод, а навіть ще суттєво, в кілька разів збільшив його боргові зобов’язання. Вже кілька років назад для багатьох авіаційних експертів стало зрозуміло, що в обіймах ДК «Укроборонпром» підприємство просто не виживе.

Саме тому виникла ідея термінової передачі авіаційного «куща» до відання Мінстратегпрому. Ще був шанс врятувати ХДАВП, залишивши його у власності держави. Однак цьому різко спротивився ДК «Укроборонпром», який запустив піар-компанію стосовно того, що він нібито рятує ХДАВП, а йому заважають, до того ж призначив на посаду очільника заводу одіозного Олександра Кривоконя, якій за час свого перебування в авіапромі нічим гарним, крім скандалів, особливо не запам’ятався.

З часу його приходу в керівництво заводу у квітні поточного року лише одні борги по виплаті зарплати зросли на десятки мільйонів. А сам завод, за словами працівників, швидкими темпами розпилюється на металобрухт. Ще трохи – і залишаться одні стіни і земля. Куди тільки не зверталися по допомогу працівники. Зараз після набрання чинності сумнозвісного закону 1630 щодо корпоратизації підприємств ДК «Укроборонпром» є всі підстави сумніватися у тому, що за час корпоратизації з ХДАВП не буде виведено більшу частину активів, а при цьому гарантій, що з боргами по зарплаті розрахуються, ніхто не дає, адже корпоратизований ХДАВП то вже буде інше підприємство. Про проблеми заводчан знають добре і харківська влада, і харківські депутати.

Проте їхні можливості щодо допомоги, на жаль обмежені. Саме тому на вимогу громадськості група депутатів розробила відповідний законопроект 5799 «Про особливості приватизації єдиного майнового комплексу Харківського державного авіаційного виробничого підприємства», оскільки після ретельного аналізу соціально-економічного стану підприємства дійшли висновків, що альтернатива приватизації підприємства – його повне знищення.

За інформацією з відкритих джерел, кілька українських авіапромислових підприємств готові брати участь у приватизації ХДАВП, брати на себе зобов’язання по збереженню його профільності, і поступово відроджувати. Такі приклади в авіабудуванні є. Вінницький авіаційний та Лубенський верстатобудівний заводи були врятовані завдяки втручанню “Мотор Січі”, яка вклала в них свої кошти.

Зараз ці заводи працюють. А якби вони залишилися у держави, вже б і персонал звільнили, і «заводи порізали», як це, власне кажучи, і відбувається зараз на ХДАВП. Звісно, при цьому імітується бурхлива виробнича діяльність, роздаються обіцянки, бо головне завдання для нинішнього некомпетентного керівництва ХДАВП - дотягнути до корпоратизації.

На відміну від багатьох подібних законопроектів про приватизації, цей ставить досить амбітну мету: збереження та забезпечення розвитку виробничого потенціалу заводу, як об’єкту, що має стратегічне значення для економіки і оборони України; модернізацію та технічне переоснащення виробничих потужностей; проведення досліджень і розроблення нових конкурентоспроможних авіаційних технологій, матеріалів, виробничих процесів та обладнання, що впроваджуватимуться у виробництві нових або модернізації існуючих літальних апаратів та авіаційних агрегатах; розвиток авіаційної промисловості України за рахунок відновлення в Україні серійного виробництва літаків серії «Антонов», а також виробництва інших повітряних суден та продукції авіаційної промисловості; розвиток інноваційної діяльності в авіаційній галузі України; задоволення потреб держави та інших покупців у придбанні вітчизняних літаків та іншої авіаційної техніки.

Противники законопроекту (з великою ймовірністю це нинішнє керівництво заводу та ДК «Укроборонпром» - хоча деякі заступники Гусєва оff the records підтримують ідею приватизації, і чесно зізнаються – це найкращий вихід) звинувачують авторів у тому, що реалізація законопроекту знищить ХДАВП. Це найкраща тактика – звинувачуй у тому, що ти сам робиш, інших, і є шанс, що тобі повірять. Найголовніше, що законопроект попри огульну критику опонентів, передбачає збереження як основних видів діяльності ХДАВП в авіапромі, так і робочих місць за працівниками заводу після проведення приватизації.

Ще одною лякалочкою, яку ж самі і хочуть реалізувати, є твердження про те, що законопроект дозволить продати землю ХДАВП та побудувати там елітне житло. Однак ця інформація не відповідає дійсності. Адже законопроект передбачає приватизацію лиже єдиного майнового комплексу ХДАВП, при цьому земельні ділянки, якими володіє та користується завод на праві постійного користування, приватизації не підлягають.

Звісно, що взяти участь у приватизації заводу захочуть не тільки ті, хто планує його відроджувати, але й ті, хто захоче побудувати на його місці елітне житло чи торговельний центр. Щоб запобігти такому, законопроектом передбачено запобіжник – участь у приватизації зможуть взяти лише зареєстровані на території України покупці, які протягом останніх 5 років здійснюють економічну діяльність з виробництва повітряних і космічних літальних апаратів, супутнього устаткування та деталей для них, і дохід яких від здійснення цієї економічної діяльності є не менше 75% від загального доходу за ці останні 5 років.

Тобто той, хто пов’язаний з авіабудуванням, а не житловим будівництвом, сільським господарством, туризмом, торгівлею зможе приватизувати ХДАВП. І це логічно, бо віддавати унікальне високотехнологічне підприємство в руки тих, хто не має жодної уяви про авіабудування було б дуже дивним. Проте ХДАВП – це не маленьке підприємство. І щоб зберегти його профільність, необхідно відроджувати серійне виробництво літаків.

Саме тому законопроект має ще один запобіжник – покупець повинен мати на праві власності чи оренди виробничі площі для здійснення повного виробничого циклу виготовлення продукції авіаційно-космічної промисловості. А що ж буде з тим майном, яке не буде приватизоване? Може його відчужать у якийсь інший спосіб і так потроху ХДАВП общипають наче курку? Відповідно до законопроекту, майно, яке не підлягає приватизації та виключається зі складу єдиного майнового комплексу ХДАВП, передається покупцю об’єкта приватизації в оренду без права викупу орендарем та передачі в суборенду.

Тобто держава зберігає всі права на це майно. Ще й додаткові кошти до бюджету отримуватиме замість збитків. Що не менш важливо – законопроект відтерміновує можливе банкрутство підприємства з часу його приватизації на 5 років! Покупець ХДАВП стає правонаступником не тільки усіх активів і прав підприємства, але і зобов’язань ХДАВП. Крім тих, звісно, розв’язання яких держава як власник, бере на себе. І звісно, найголовніше запитання, а що з боргами по виплаті зарплати? Законопроект передбачає в якості обов’язкової умови продажу підприємства - погашення кредиторської заборгованості з оплати праці перед працівниками ХДАВП впродовж 12 місяців з дати завершення приватизації! В проекті закону передбачено кілька запобіжників щодо скорочення працівників підприємства.

Зокрема, стаття 10 передбачає, що з моменту прийняття рішення про приватизацію ХДАВП до переходу права власності покупцю підприємство не має права скорочувати чисельність працівників. В умовах продажу підприємства (стаття 11) закріплено недопущення звільнення працівників ХДАВП з ініціативи нового власника чи уповноваженого ним органу впродовж 6 (шести) місяців з дати завершення приватизації.

Також закон визначає механізм, за яким може бути розв'язана багаторічна проблема страхового стажу. Так, стаття 21 проекту передбачає списання не сплачених платежів до Пенсійного Фонду, Фондів соцстраху, а також зарахування відповідних періодів до страхового стажу працівників. Підсумовуючи, можна сказати, що законопроект, у разі його успішної реалізації, дасть змогу нарешті розв’язати гордіїв вузол ХДАВП, а Україні отримати ще одне підприємство, яке буде мати сталий розвиток, забезпечуючи створення нових робочих місць (як на самому підприємстві, так і через мультиплікаційний ефект) і доходи до бюджету, а з ганебною практикою утворення боргів із виплати зарплати буде покінчено.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: [email protected]