Хто справжній "іноземний агент"?

На початку січня було прийнято ряд законів, які отримали назву «диктаторські». Ухвалені нашвидкоруч закони могли фактично призвести до запровадження адміністративної та кримінальної відповідальності за будь-яку громадську активність та введення російської практики «іноземних агентів».

Серед них був і такий, що безпосередньо зачіпає інтереси багатьох груп суспільства - Закон № 721-VII «Про внесення змін до Закону України «Про судоустрій і статус суддів» та процесуальних законів щодо додаткових заходів захисту безпеки громадян». У запропонованих змінах внесено пропозицію обмежити дільність організацій, які отримують фінансову підтримку з-за кордону та збільшити контроль за ними.

Пропонуючи цей закон представники влади вважали, що шляхом обмеження діяльності «прискіпливих» організацій вони зможуть ефективніше працювати та виконувати свою діяльність. Однак саме через таке обмеження може постраждати велика кількість зацікавлених груп суспільства, у тому числі і сама держава.

Мова йде про проекти, що підтримуються у рамках договорів міжнародної технічної допомоги урядами інших країн. Така допомога є безповоротною та на безоплатній основі, тобто не підлягає повернення і спрямовується державі-реципієнту на необхідні суспільні потреби.

Проекти міжнародної технічної допомоги стосуються надання Україні різноманітної та різносторонньої підтримки. До таких проектів відносяться: підтримка малого та середнього бізнесу, спільних наукових проектів, доступу до правосуддя та правової обізнаності в Україні, різноманітні навчальні стипендії (Фулбрайта, Маскі, Гамфрі, Боша, тощо), а також інституційна підтримка міністерств та інших органів влади.

Завдяки таким проектам здійснюється підтримка програм: боротьби із наслідками чорнобильської катастрофи, шахтної безпеки, запобігання незаконного розповсюження ядерних матеріалів, посилення контролю за туберкульозом, вдосконалення послуг у сфері ВІЛ/СНІД серед представників груп найвищого ризику.

Детальний список міжнародної технічної допомоги можна знайти на сайті Міністерства Фінансів України.

Слід відмітити, що прийняття цих законодавчих змін суперечить загальній логіці реформ Президента. Зокрема ще на початку 2012 року Розпорядженням Президента України №1/2012-рп було утворено робочу групу з «опрацювання пропозицій щодо вдосконалення залучення, використання та моніторингу міжнародної технічної допомоги» на чолі з Першим віце-прем'єр міністром України А.П.Клюєвим. А вже в грудні 2013 року законопроект «Про міжнародну технічну допомогу» був зареєстрований від імені Кабміну у Верховній Раді України.

Особливістю цього законопроекту є те, що крім ризиків, які він несе для діяльності донорських організацій та потенційних виконавців, запроваджується важлива новація - можливість надання Україною міжнародної технічної допомоги іншим країнам. По-суті, це означає, що український уряд перетворюється із реципієнта допомоги на донора, що надає допомогу іншим урядам та організаціям.

Зважаючи на ці факти можна стверджувати, що держава зацікавлена в збереженні та вдосконаленні механізму міжнародної технічної допомоги, а відповідні законодавчі зміни щодо посилення контролю за діяльністю громадських організацій є проявом реакції представників влади на останні події в країні довкола ЄвроМайдану.