Профспілкові самозванці

Про те, як людям, далеким від профспілкового руху, дуже хочеться розвалити найбільшу громадську організацію країни та розпоряджатися її долею самостійно.

30 листопада в агенції «Інтерфакс-Україна» мала відбутися прес-конференція з амбітною назвою: «Профспілковий майдан» за відставку корупційних керівників Федерації профспілок України - голови Григорія Осового та його заступника Володимира Саєнка». На ній мали виступати люди, котрі вважають себе профспілковими активістами, хоча насправді такими не є. В результаті за півгодини до події спікерів було замінено, змінилася і риторика брифінгу. 

Те, що сталося – просто продовження давньої історії, як людям, далеким від профспілкового руху, дуже хочеться розвалити найбільшу громадську організацію країни та розпоряджатися її долею самостійно. Ці люди не є і ніколи не були членами ФПУ. Вони просто створили кишенькові організації з гучними назвами та намагаються привласнити собі право визначати долю справжніх профспілок. 
Серед них - екс-директор Міжнародного центру культури і мистецтв «Жовтневий палац» Борис Холоденко; голова Київської міської організації «Народний Рух України» Петро Гудим, голова ГО «Захист простих людей» Дмитро Павліченко та голова ГО «Справедлива Україна» Тарас Сеньків. Саме вони планували виступити на скандальній прес-конференції з гучними «викриттями» керівництва Федерації.

Відверто кажучи, у співробітників ФПУ просто немає часу реагувати на кожен ворожий випад. Наразі Федерація, яка стоїть на захисті інтересів трудового народу, активно готується до пікетування органів влади, відстоює пропозиції та зауваження до ключових законів, вимагає від держави підвищення мінімальної зарплати та прожиткового мінімуму, виплати заборгованості по зарплаті до кінця року тощо. 

Але, оскільки зацікавлені особи намагаються опорочити честь керівництва Федерації та дестабілізувати її роботу, залишити це без уваги не можна. Саме тому представники Федерації, зокрема, юридичний відділ, замість того, щоб займатися серйозною рутинною роботою (а не гучним піаром, як деякі), змушені були ретельно підготуватися до контрнаступу на опонентів. 

Вони досить швидко з’ясували, що жоден із заявлених учасників прес-конференції – ані «Профспілковий майдан», ані ГО «Захист простих людей», ані Київська міська організація «Народний Рух України» у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань не зазначені. І це можна легко перевірити (скріни відповідних сторінок реєстру додаються). 

По-друге, Борис Холоденко, який мав виступати на прес-конференції, проходить за кримінальним провадженням – ч. 2 ст. 191 «Привласнення, розтрата майна або заволодіння ним шляхом зловживання службовим становищем». Можливо, саме тому йому й довелося попрощатися з посадою: занадто дбав про свій гаманець, а не трудовий колектив, який цей гаманець наповнює.

Невігластво зазначених осіб підтверджує також тема прес-конференції, яка так і не відбулася: «за відставку керівників ФПУ». Відправити у відставку можна когось, кого раніше на цю посаду призначали. Але зазначені добродії навіть не в курсі, що згідно зі статутом Федерації профспілок України, голову ФПУ та його заступників обирають на з’їзді Федерації. Самі члени профспілок, більшістю голосів. Обирають лідера, якому довіряють, за ким підуть, який, - вони знають, - захищатиме їхні інтереси. І цей лідер знає: якщо його люди зневіряться в ньому, то на наступному з’їзді його переоберуть. Але право обирати та знімати мають справжні члени федерації, а не купка шахраїв, котрі перефарбувалися у профспілкові кольори.

Ці «активісти» намагаються будь-якими способами розхитати ситуацію всередині Федерації профспілок України. Деякі з них підключають пресу, розповідаючи журналістам про критичну ситуацію у деяких галузях. В якості прикладу можна назвати профспілку працівників культури: кілька добродіїв, ображених на цю профспілку, почали розповсюджувати інформацію, як важко живеться працівникам культури. Так, складнощі є в усіх сферах, і ніхто цього не заперечує. Але для ефективного вирішення проблем потрібно не вести підкилимні розмови, а заявляти про негаразди на рівні місцевої профспілки, якщо вона не здатна розв’язати питання – йти вище, аж до керівництва ФПУ.

Але, схоже, у ініціаторів прес-конференції зовсім інша мета. Не вирішення нагальних питань. Не спільна робота, спрямована на захист прав працівників та поліпшення ситуації у різних сферах. А лише дискредитація керівників Федерації профспілок України та спроби зайняти їхнє місце.

Вочевидь, організатори зазначеного брифінгу в останній момент схаменулися і збагнули, наскільки смішно виглядали б їхні доводи, якби вони таки почали вимагати відставки голови та заступника ФПУ і наразилися на аргументований спротив профспілкових юристів. Більше того: пан Гудим після півгодинної розмови з профспілковими активістами – Марією Гриценко, та Наталією Безсмертною, - схоже, визнав свою неправоту та погодився з аргументами працівників Федерації. Але ж проблема в тому, що шкода гаяти безцінний час на боротьбу з такими «горе-активістами». Час, який можна використати на щоденну, кропітку, для когось непомітну, але дуже важливу роботу. Про зміст якої зазначені «активісти» не мають жодного уявлення.