Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
13.04.2017 16:07

ЗУ «Про фінансову реструктуризацію»: як це повинно бути в ідеалі?

Тема здійснення фінансової реструктуризації доволі популярна серед правників та банкірів після прийняття Верховною Радою України профільного законодавчого акта, про який ітиме мова далі.

Тема здійснення фінансової реструктуризації доволі популярна серед правників та банкірів після прийняття Верховною Радою України профільного законодавчого акта, про який ітиме мова далі. Ще більш цікаві варіанти його практичного виконання та чи буде у цьому зацікавленість бізнесу. Не буду наголошувати на позитивних чи негативних моментах даного акта через відсутність на теперішній час правових особливостей його практичного застосування. На мою думку, саме відсутність досвіду застосування цього закону (читайте – відсутні заангажовані стереотипи та обмеженість українськими реаліями) дає змогу зробити висновок про те, як це повинно працювати, як ця процедура повинна втілюватись у життя у сучасних економічних умовах та як повинні працювати норми закону в цілому, що, можливо, потрібно змінити чи удосконалити. Найважливішою ознакою хорошого законодавчого акту є апріорі те, як його застосовують і скільки виникає спірних ситуацій та яким чином вони вирішуються.

Думка описана, можливо не зовсім з юридичного погляду, швидше щось на кшталт «хотілось щоб було отак». Зустрівся із проблемами тлумачення окремих положень цього закону (в Україні юристи найкращі J), з проблемами, які на мій погляд виникають з нічого та створюються штучно. Питання озвучуються різні: хто такі арбітри, які у них повноваження, хто визначає коло пов’язаних осіб, фінансова установа чи ні, які права банків, залучених кредиторів і так далі.

Варто розібратись і максимально уявити у який спосіб повинен працювати такий закон у правовій державі в ідеальних умовах та правовій культурі (якщо говорити в загальному, без заглиблень у потрібні тільки юристам деталі). Визначення пов’язаних осіб закріплено в законі, дефініція фінансових установ також, для прав банків стільки профільного законодавства, що інколи банки самі не знають що з цим усім робити. Поняття та функції арбітрів визначені доволі чітко та зрозуміло, потрібно лише правильно сформувати виконання. Такі запитання взагалі не повинні виникати.

Попробую без юридичних тонкощів, нюансів, максимально простими словами: фінансова реструктуризація – добровільний процес, який безспірно відбувається тільки за згодою кредитора та боржника, які визначають усі необхідні та прийнятні для усіх сторін умови. Ці умови визначаються у плані реструктуризації (це у першу чергу договір, взаємне волевиявлення усіх зацікавлених сторін). Про реструктуризацію податкових та зобов’язань на користь держави в даній думці мова не йде, оскільки в даному процесі є специфічний суб’єкт – держава. Процедура можлива лише при наявності обопільної згоди, в українських реаліях – більшість боржників, на мою думку, оберуть процедуру банкрутства.  Існує плутанина з поняттям арбітражу із міжнародного права, де цей інститут є суб’єктом вирішення спорів. Наголошую, що сама процедура реструктуризації це не спір, це добровільна домовленість усіх зацікавлених осіб, арбітри при визначенні усіх умов реструктуризації не потрібні, сторони повністю здатні визначити це самостійно. Спори виникатимуть уже під час процедури реструктуризації, тобто при виконанні договору. От в цей момент важливим буде питання арбітражу. На мою суб’єктивну думку, основними повноваженнями арбітра повинні бути: вирішення спірних моментів при виконанні сторонами плану реструктуризації, передбачених сторонами в плані реструктуризації (договорі), тобто виконання сторонами умов договору. Визначати умови реструктуризації, розміри чи речі на кшталт цього апріорі не у компетенції арбітра. На мою думку, наявність у даному законі рішення арбітра із спірних питань непогано було б прирівняти до рішення суду, оскільки це і є основним принципом арбітражу в його прямому розумінні, а також захистить саму процедуру реструктуризації, оскільки у учасників реструктуризації  не буде спокуси звернутися у майбутньому до судових органів України, що дає змогу із максимальною користю для сторін застосовувати цю процедуру. Від цього, на мою думку, необхідно відштовхуватися, будувати практику та удосконалювати законодавство потрібно саме у цьому напрямку.

Проблемні питання, спірні ситуації чи колізії існують та існуватимуть завжди і їх можна знайти у будь-якому нормативному акті. Рішення цього негативного моменту тільки одне – наявність та удосконалення правової культури у державі.

Як висновок, можу подякувати людям, які розробляли та працювали над даним законом та закликати усіх не викривляти окремі його положення чи шукати недоліки, а будувати практику з цього питання таким чином, щоб процедура фінансової реструктуризації стала бажаною альтернативою банкрутству та судовим спорам у бізнес-середовищі, а також рушієм економічного зростання нашої держави.

От така от коротка думка, на більше немає часу, ще потрібно швидко розібратись з корпоративними договорами J

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net