Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
01.03.2017 15:42

Корпоративне управління в банках: реформи чи фальшива ілюзія успіху?

Останні декілька років були життєво-важливими для майбутнього банківського сектору нашої держави: економічна криза, «банкопад», реформатори та зміни керівництва НБУ, ряд нормативно-правових актів щодо очищення банківської системи, націоналізація системно б

Останні декілька років були життєво-важливими для майбутнього банків у нашій державі: економічна криза, «банкопад», реформатори та зміни керівництва НБУ, ряд нормативно-правових актів щодо очищення банківської системи, націоналізація системного банку і таке інше. Який результат є на сьогодні та що буде завтра? Ось цікаве запитання.

На жаль дати об’єктивну відповідь на це запитання та щось спрогнозувати важко і мені, і банкам, і швидше за все регулятору. Зупинюся наразі коротко на темі, яка є та буде актуальною для банків і їх власників, а для мене є добре знайомою - системі корпоративного управління в банках України.

Побудова ефективної системи корпора­тивного управління - це процес навіть не комплексно складний для будь-якого банку, він не тільки потребує тривалого часу для ефективного налагодження, це процес, у якому досконалості ніколи не було, немає і ніколи не буде.

На державних банках акцент не робимо, це окрема спільнота, діяльність якої контролює не бізнес. Світова банківська практика у сфері корпоративного управління зосереджена на декількох питаннях: принципах ефективної взаємодії та контролю між топ-керівниками банку, обов'язках ключових учасників корпоративних відносин в галузі управління банківськими ризиками, системі стримувань та противаг, а також розмежування повноважень кожного окремого структурного підрозділу в управлінні банком.

Згідно із концепцією Базельського комітету з банківського нагляду, викладеною у документі "Удосконалення корпоративного управління в кредитних організаціях", корпоративне управління в банківських організаціях - це управління їх діяльністю, що здійснюється акціонерами, радами директорів і менеджерами вищої ланки та визначає методи, за допомогою яких банки: розвивають цілі свого бізнесу, серед яких і створення належних активів для власників банків; враховують у своїй роботі позиції зацікавлених сторін (власників, керівників, клієнтів, регулюючих органів і держави); здійснюють корпоративні дії відповідно до правил забезпечення надійності банківського бізнесу і вимог нормативно-правових актів; захищають інтереси вкладників.

У чинному Законі України «Про банки і банківську діяльність» закріплено ряд положень щодо корпоративного управління, в тому числі викладені основні принципи повноважень акціонерів банку, ради директорів, правління, органів внутрішнього та зовнішнього аудиту та взаємодії між ними. Значні зміни у цих питаннях відбуваються саме в період теперішнього очищення банківської системи, зокрема введено інститут незалежних директорів, регламентовано можливість проведення операцій з пов’язаними особами, поглиблено обов’язки розкриття банками інформації, що є важливими питаннями для банківської спільноти та дає змогу робити певні висновки споживачам банківських послуг.

Зазначимо, що вагоме значення для господарської та корпоративної діяльності банку має постанова Правління НБУ № 306 від 08.09.2011, положення якої останнім часом змінюється майже зі швидкістю світла, в тому числі і щодо керівних органів. Цей нормативний акт доволі строго регламентує діяльність саме топ-менеджерів банків, проте жодним чином не впливає на взаємодію між ними. Це доволі хороша характеристика, але водночас проблематична, оскільки відносини між власниками банків та топ-менеджментом у європейських країнах відбуваються у межах правового поля, проте ґрунтуючись на принципах взаємних домовленостей, фідуціарності та ефективності бізнес-процесів. Тобто, простими словами, діяльність керівних органів здійснюється відповідно до закону та таким чином, що це не гальмує господарську діяльність банку як бізнес-суб’єкта. У нашій банківській системі ці процеси, на жаль, занадто формалізовані, мало кому потрібні, здебільшого неконтрольовані та зовсім неефективні.

Доволі цікавим документом у цій галузі є «Методичні рекомендації щодо вдосконалення корпоративного управління в банках України», затверджені Постановою Правління НБУ № 98 від 28.03.2007 (із змінами у 2012 році), якими регулятор у кращих традиціях спромігся наперед спрогнозувати та закріпити основні цінності корпоративного управління, при належному впровадженні яких у банку можна досягти якісно високого рівня корпоративної прозорості. Проте цей правовий акт має вагомий недолік, який помітний навіть з назви – «рекомендації». Хто знає, той знає, а хто не знає, то рекомендації це щось на зразок «буду дотримуватись якщо мені це буде вигідно, все ще мені не подобається – дотримуватись не обов’язково». Проте не можна не зазначити, що інші, вже обов’язкові акти, останнім часом зазнали позитивних змін та будуть вдосконалюватись найближчим часом, що дає змогу прогнозувати ріст корпоративної культури у банках України та підвищення рівня їх взаємодії із зовнішнім середовищем.

Підсумовуючи викладене та проаналізувавши дані нормативні акти, приходимо до висновку, що сприятливе правове поле для впровадження ефективного корпоративного управління у банківській системі присутнє. Щоб запустити належну систему корпоративного управління в банках регуляторами проведено ряд доволі ефективних заходів щодо розкриття інформації, публічності та прозорості діяльності банку та інше вищеописане. Вигідно це для Банків та їх власників? Звичайно ні. Але такі кроки дають змогу акціонерам та бенефіціарним власникам банку зрозуміти, що удосконалюватись необхідно, а суспільству дають змогу отримати належну та чітку інформацію про банківське середовище. Чи потрібно це населенню? Фінансово-грамотному – це просто життєво-необхідно.

Намагаючись відповісти на запитання чи наявні прогресивні реформи у банківському секторі, скажемо, що однозначно наявні, це не ілюзія. Реформи такі, що дають можливості для бізнес-розвитку з дотриманням принципів добросовісності та прозорості. Можливо трохи більше «ефектні» ніж «ефективні». Цитуючи недавно почуті слова публічної особи: «реформи завжди процес болючий». Але! Ключовою характеристикою будь-якої реформи є реакція на неї відповідного бізнес-середовища. Реформування і відновлення довіри населення та споживачів до банківського сектора повинні здійснювати не НБУ, не держава, не чиновники, і навіть не МВФ. Зробити крок вперед повинні самі ж банки та їх власники. Актуальне питання тільки в тому, наскільки зацікавлені вони в цьому. 

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net