Незаконний видобуток бурштину: які шляхи вирішення проблеми?

Не дивлячись на те, що незаконний видобуток бурштину вже давно вийшов за рамки регіональної проблематики і піднімається на державному рівні, у вирішенні цього питання, яка кажуть, ще навіть «кінь не валявся».

Поговорили, пообіцяли навести порядок, а далі - як завжди. Видобуток продовжується, «бурштинова мафія» набиває кармани, бюджет не отримує нічого, окрім знищених лісів та назріваючої екологічної катастрофи, а чиновники, як місцеві, так і у вищих ешелонах влади «кришують» усе це свавілля. Ну що ж, картина, як кажуть «маслом». Оце так зміни на краще.

На передовій видобутку ситуація вже починає нагадувати лихі 90-ті. Не так давно у селі Обище Олевського району Житомирської області сутичка між місцевими та «заїзжими» старателями закінчилась стріляниною та понівеченими автомобілями.

Сам видобуток ведеться досить відкрито: цілі екскаватори, вантажівки, моторизовані помпи, озброєна охорона і купа старателів. Це вже не простий поодинокий нелегальний видобуток вночі. Це вже справжній промисловий розмах.

Те, що на рівні центральної влади не було прийнято ніяких рішень і не було здійснено активних дій з метою врегулювання ситуації, лишній раз підтверджує їх власний інтерес та зацікавленість у залишенні «status quo».

Якщо так продовжиться і далі, то зовсім скоро жителі Рівненщини та Житомирщини зіткнуться з екологічною катастрофою. Так, до речі, було на Закарпатті, де люди масово вибирали каміння з берегів річок, а вже наступної весни з відлигою почались страшні повені. Як будуть жити наступні покоління зазначених регіонів? Невже усі елементи даної схеми думають лише про отримання прибутку сьогодні, абсолютно не задумуючись про майбутнє цих територій?

Та перейдемо краще від констатації фактів до міркувань про те, як бути з цією проблемою. Якщо на мить не брати до уваги вже згаданий факт «кришування», то теоретично проблему несанкціонованого видобутку бурштину можна вирішити двома шляхами: силовим затриманням груп старателів та встановленням контролю в районах видобутку, або ж легалізацією видобутку.

Перший варіант не є актуальним, адже вагома частина безпосередніх видобувачів є звичайними мешканцями цих територій, для яких бурштин є єдиним засобом заробітку. Саме тому бурштиновий промисел має досить високий рівень підтримки серед місцевого населення і громадський опір при такому сценарії подій є неминучим.

Другий сценарій є більш цивілізованим та прийнятним. От тільки підійти до його практичної імплементації потрібно з розумом, щоб:

- по-перше, створити умови для заробітку для звичайних громадян;

- по-друге, звести до мінімуму негативний вплив на екологію, зобов’язати видобувачів займатись відновленням територій після видобутку ;

- по-третє, забезпечити не просто видобуток та продаж сировини, а створити повний цикл виробництва готового продукту з бурштину, що має в рази вищу ціну;

- по-четверте, обмежити можливість незаконного видобутку цього ресурсу.

Якщо цілеспрямовано на всіх рівнях легалізувати дану сферу, заохотити створення відповідних ювелірних заводів, налагодити повний цикл виробництва готового продукту, то цілком можливо створити з депресивних процвітаючі регіони, забезпечити наповнення бюджету та достойні доходи зайнятим у цій сфері працівникам та підприємствам.

Чи це так важко зробити - питання, на яке повинні дати відповідь представники влади. Маю надію, що найближчим часом знайдеться сила з політичною волею, яка наведе у цій галузі порядок і регіони з великими покладами бурштину отримають репутацію виробників готової бурштинової продукції європейського зразка, а не будуть просто постачальниками контрабанди.

На завершення, варто зазначити, що вирішення питання видобутку бурштину є лише однією із наявних проблем. В кінці кінців, люди йдуть на порушення закону та знищення природи не через гарне життя, а через відсутність адекватних альтернатив заробітку. Відродженням села держава вже давно не займається, безробіття зростає майже у геометричній прогресії. Саме тому на національному рівні необхідно прийняти за пріоритетний такий механізм, як кооперація. Розвиток виробничої кооперації, яка б ставила за мету залучення до роботи якомога більше жителів окремо взятого населеного пункту, може стати інструментом економічного відродження сільської місцевості. Але, це вже дещо інша тема.