Перемога над ілюзіями – наш головний здобуток

24 серпня 2016-го ми відзначатимемо перший «дорослий» ювілей нашої спільної відповідальності за розбудову держави у демократичних традиціях. 25 років – це лише початок процесу становлення, однак вже достатній період для перших ґрунтовних висновків.

 Мусимо визнати: усі 25 років нам доводиться переживати не найкращі часи. Політичний процес, який супроводжується ланцюгом перманентних криз, пов'язаний з постійним пошуком формату співжиття у новій державі. Це ті «правила гри», які ми наче й прописали у Конституції та законах, але весь час не дотримуємося. До того ж, наша байдужість і є тим джерелом свавілля, яке підживлює еліти у постійному процесі переписування нашого ж Основного закону.

 Події останніх років підвели риску під певним етапом становлення нашої держави. Вже ні у кого не виникає сумнівів: ми як нація, як спільнота вже склали усі можливі історичні іспити, аби більше ніколи не втрачати нашої держави!

 Але головний урок, який ми всі маємо засвоїти, полягає у тезі про перемоги над нашими власними ілюзіями. А їх – безліч! Наприклад, як довели події останніх років, Росія – не наш друг і стратегічний партнер. Ми маємо придумати, як виграти справжню війну за незалежність, повернути окуповані території, відновити суверенітет та зробити Україну успішною. І лише після цього, без жодних ілюзій, налагодити прагматичні відносини із нашим північним сусідом.

 Євроінтеграція та безвізовий режим, як ми бачимо, не є головним чинником для того, аби стати успішними. Нам потрібно працювати і самим створювати свою власну цінність. Самим дотримуватися законів, не сприяти корупції на всіх рівнях, доводити початі реформи до кінця, визнавати свої помилки та вчитись тому, як успішні країни виходили з кризи. Потрібно робити висновки, працювати і не ходити колами та ставати на одні й ті самі граблі десятки років підряд.

 Чверть століття ми шукали нашу національну ідею. За останні 2 роки ми маємо безліч джерел для оновлення бачення розвитку України. Життя нам самим дає красномовні підказки. Ми відмовилися від поставок газу з Росії – чудово! Ця подія може стати початком для розвитку нових енергозберігаючих технологій, привести інвестиції, робочі місця багатьом талановитим українським інженерам, та ще й зиск сотням тисячам підприємливих громадян, робітникам.

 Останні 10 років українську армію розвалювали та грабували свідомо, зараз ми почали її створювати з «нуля», і довели нашу міць у реальних боях. Наші Збройні сили нині чи не єдине військо у всьому світі, яке має досвід протистояння у реальному часі загрозам «гібридної війни».

 У нас слабка економіка. І це радше не проблема – це можливість. Значить, можна почати з чистого аркушу й сконцентруватися на справді високорозвинених галузях – наукоємних, які даватимуть найкращий приріст ВВП. Так, з країни третього світу ми можемо увійти до десятка найпотужніших економік всього за 10-20 наступних років. І це не фантастика: за кордоном українці – одна з найуспішніших спільнот. Мабуть, справа таки в створенні відповідних умов розвитку саме на теренах нашої держави.

 На жаль, далеко не всі громадяни ще в повній мірі відчули усю ступінь відповідальності за долю нашої держави. Багато хто не розділяє оптимізму. Ще більше – хоча й роблять все можливе для розбудови держави, часто зневірюються та заводять рефреном тезу про «failed state» по відношенню саме до України. Однак я бачу 3 складові, які є запорукою нашого успіху на шляху до становлення потужної держави із справді інноваційною філософією розвитку.

 Перша – це новий суспільний договір, існування якого більшість українців довели під час подій Революції Гідності.

 Друга – це готовність захищати нашу країну, наші цінності зі зброєю в руках від зазіхань ворогів. Третя – прагнення до взаємодопомоги, самоорганізації та зародження відчуття справжньої єдності між громадянами. Саме горизонтальна інтеграція допомогла нам у протистоянні із надпотужним зовнішнім ворогом. Волонтерство – хоч і не є новим для світу явищем, але вперше саме в українському суспільстві ним вдалося успішно замінити майже усі інститути держави. Це не зовсім позитивний сигнал для державотворення, але це наша конкурентна перевага.

 І найголовніше, що потрібно зробити українцям – здолати недовіру один до одного, зміцнити усі інститути громадянського суспільства. Недовіра та зневіра у можливостях спільно здійснювати ґрунтовні перетворення – головні вороги нашого поступу.

 Впевнений, ці перелічені мною складові стануть тим фундаментом, на якому постануть наші нові цивілізаційні цінності. Аби цього досягти, нам щодня потрібно не покладати рук, не марнувати час на розбрат та суперечки, та поважати працю один одного.

 Перемога буде за нами! Зі святом, друзі! Слава Україні!