Бурштинова лихоманка: чи існує універсальний рецепт вирішення проблеми

Незаконний видобуток бурштину у трьох північно-західних областях України вже близько 2-х останніх років є найбільшою проблемою для влади всіх рівнів. Виклики більш ніж зрозумілі: видобуток серйозно вплинув на екологічний стан регіонів, на криміногенну ситуацію, актуалізував соціально-економічний блок проблем, які потрібно негайно вирішувати.

За даними екологів, природі завдано значної шкоди. Пошкоджено близько 2 тисяч гектарів лісу (найбільше – у Рівненській області), ще важче передбачити наслідки для флори та фауни. Однак зрозуміло одне – навіть після врегулювання проблеми знадобиться не один десяток років, щоб відновити природний та екологічний потенціал Полісся.

До того ж, ледь не щодня тема незаконного видобутку бурштину опиняється у кримінальних блоках новин. «Більше п'яти кілограмів бурштину виявили в автобусі на кордоні з Польщею», «Чоловік намагався вивезти з України 11 кг бурштину», «Підпільний цех з обробки бурштину виявили в приміщенні заводу на Київщині» - ось такі заголовки в стрічці новин з’являлися за останній тиждень.

За інформацією правоохоронців, у незаконному видобутку бурштину регулярно зайнято близько 25 тисяч осіб. Для інших такий «бізнес» є сезонним заробітком, щоб бодай якось спробувати прогодувати свої сім’ї. Для спритних ділків видобуток бурштину – це спосіб отримання надприбутків, частина яких, безумовно, потрапляє до найвпливовіших осіб у державі. Таке припущення ще треба довести, однак давайте поміркуємо: щорічний загальний обсяг нелегального видобутку бурштину може сягати до 300 тонн, що в грошовому еквіваленті на «чорному» ринку становить близько 200-300 мільйонів доларів. Якщо ж говорити ще й про прибуток перекупників, які збувають товар вже кінцевому споживачу по всьому світі, то об’єми продажів досягають космічних цифр, які вимірюються у мільярдах доларів. Ціна за 1 кг бурштину в Україні коливається в межах 2-4 тисяч доларів, тоді як за кордоном може сягати і 8 тисяч. «Копачі» ж за свою роботу за добу можуть отримати від 20 до 100 доларів в залежності від «статусу» та кількості знайденого мінералу.

Ще більше за голову хапаєшся, коли розумієш, скільки ж прибутків втрачає державний бюджет. Чи не легше було б легалізувати та впорядкувати питання видобутку бурштину? Щоб люди мали роботу, держава – прибутки, а сам процес видобутку відбувався у цивілізований спосіб, без завдання невиправної шкоди чарівним лісам Волині, Рівненщини та Житомирщини? Поки що державне підприємство «Укрбурштин» за увесь 2015 рік видобуло трохи більше 2 тонн бурштину.

Про необхідність легалізації «бурштинового бізнесу» говорили ледь не усі найвпливовіші особи у державі, починаючи з Президента. У квітні 2015-го Верховна Рада навіть спробувала зробити перший крок у цьому напрямку, проголосувавши за проект закону №1351-1 «Про особливості видобутку бурштину-сирцю на родовищах і проявах, які не мають промислового значення». Втім, далі цього кроку справа не пішла, й політики продовжують піаритися на закликах про необхідність легалізувати видобуток бурштину. За розрахунками експертів, врегулювавши цю сферу, державний бюджет може отримати до 1 мільярду доларів прибутків щорічно протягом 10-15 років. Як не складно здогадатися, поки що ці гроші «осідають» у чиїхось приватних кишенях.

Держава й надалі закриває очі на наявність незаконного видобутку бурштину, вправно організовуючи лише каральні акції. Нещодавно ГПУ провела масштабну операцію із виявлення та затримання не самих «копачів», а найвищих посадових осіб у правоохоронних органах Рівненщини. Щоправда, розповідаючи про подробиці справи, сам Генпрокурор Юрій Луценко визнав: боротися із злочинністю потрібно, але для вирішення проблеми видобуток бурштину потрібно легалізувати.

Скажу відверто: під час приватних розмов із місцевими жителями на Волині, звідки я сам родом, люди не надто переймаються думками політиків щодо вирішення проблеми «бурштинової лихоманки». Вони визнають, що змушені брати у цьому участь, щоб мати бодай якусь роботу та заробіток. І в то й же час – людям не байдужа доля власного регіону. Волиняни визнають: аби була політична воля, проблему із незаконним видобутком бурштину можна було б вирішити протягом 3-6 місяців. Головне – запропонувати «копачам» гідні умови праці та зарплату, а сам видобуток визнати законним джерелом наповнення державного та місцевих бюджетів.

Чому цього не відбувається й досі – мабуть, питання риторичне…