Мільярди у тіні: підакцизний спирт "витікає" через недосконалий контроль

Підпільні виробництва, реалізація через кіоски та крамнички, нелегальне ввезення з-за кордону. Про несплату спиртового акцизу податківці найчастіше звітують саме в розрізі нелегального виробництва алкоголю. За довоєнними даними, через несплачений акциз за менш як три роки – 2019-2021 – держава не отримала близько 9 млрд грн. Але проблема наразі не тільки у цій площині. На жаль, навіть абсолютно легальні підприємства, що сплачують акцизний податок, точніше, якусь його частину, можуть обходити закон і виводити в тінь сотні мільйонів гривень. Як це можливо і якими методами можна зламати цю схему? Давайте розбиратися.

Демонополізація і шлях до вільного ринку

З радянських часів в Україні лишилось 78 спиртзаводів: 37 підприємств донедавна належали концерну «Укрспирт», 41 – ДП «Укрспирт», а по факту всі підпорядковувались державі. 22 з них на момент старту приватизації були в незадовільному стані, 43 – стояли без роботи. Утримання цього баласту обходилось держбюджету 100 млн грн щорічно. Тож рішення про старт приватизації спиртових заводів було економічно доцільним, але це не єдина причина. Частиною репутації  спиртової держмонополії були чутки про корупцію, неефективне управління (що намагались змінити частими кадровими ротаціями керівництва), скорочення легального виробництва спирту.

У 2019 році підписано ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про державне регулювання виробництва та обігу спирту етилового, коньячного та плодового, алкогольних напоїв, тютюнових виробів та пального» щодо лібералізації діяльності у сфері виробництва та обігу спирту етилового». Він фактично скасував державну монополію на виробництво спирту і дав можливість на отримання ліцензії приватним виробникам, а також дозволив експортувати виготовлене закордон. Цей процес стартував з 1 липня 2020 року.

Зараз вже можемо говорити про позитивні результати для галузі в цілому. До прикладу, на Слобожанщині зараз готують до приватизації два заводи, ще два – Артемівський та Караванський – вже викуплені і є виробничими потужностями концерну «Укрспецспирт». За продаж підприємств держава отримала 151 млн грн, і продовжує отримувати прибуток у вигляді акцизного податку. За минулий рік його сума склала 129 млн грн. При цьому за 2022-й концерн виготовив 775 984 дал «люксового» етилового спирту, з яких 5,4% експортував закордон.

Що пішло не так?

Створення умов для вільної торгівлі, прискіпливе податкове регулювання із встановленням акцизних постів на всіх виробництвах (до того ж із ротацією їх співробітників, аби «не засиділись») – але тіньовий спиртообіг досі складає сотні мільйонів гривень. Достатньо порівняти ціни. Ціна 1 л спирту на офіційних майданчиках варіюється в межах 165-190 грн, у той час як «з-під поли» його можна придбати і за 85-90 грн. І масштаби продажу вражають, що дає аргументовані підстави вважати серійним виробництво безакцизного спирту. З такими обсягами впоратись підпільним цехам не під силу, при сплаті акцизу така ціна протирічить всім законам економіки (з 1.01.22 р податок складає 133,31 грн на 1 л 100% спирту). Отже недержавні підприємства уникають сплати податків.

Неможливо, скажуть в ДПС. З початком демонополізації ринку спирту доходи бюджету зростають, на ліцензованих підприємствах 24/7 працюють «акцизні пости», там навіть проводять ротації, аби запобігти «налагодженню комунікацій» між чиновниками і виробниками з однаково збитим моральним компасом. Але хто може це перевірити?

В чому причина?

Як зазначає Закон України про зміни до спиртового закону: «Ліцензія на виробництво спирту видається підприємствам, що мають встановлені цілодобові системи відеоспостереження за виробництвом та відпуском продукції. Відключення цілодобових систем відеоспостереження є підставою для відмови у ліцензії або відкликання ліцензії». Вимога доцільна, але в ній немає жодної згадки про збереження й архівування даних з камер, які могли б бути надалі використаними для аналізу діяльності підприємств. Банально порівняти реальні обсяги випуску товару і дані в документах неможливо. Цю нормативну прогалину детально описав у своєму блозі перший заступник Харківської ОВА Олександр Скакун.

Більшість українців, а підприємці – не виняток, послуговуються правилом: «Що не заборонено, то дозволено». Тож очікувати встановлення серверів збереження відеоданих, якщо того напряму не вимагає закон, було б наївно. І, як показує практика, підприємці цим користуються. Саме такою є ситуація на Харківщині.

На думку Олександра Скакуна, якісний контроль забезпечить створення єдиного ситуаційного центру, віддаленого від підприємств, з рівним доступом до збережених даних декількох уповноважених відомств, до прикладу – Державної податкової служби та Бюро економічної безпеки. Вони перебувають в певній конкуренції, тож взаємний контроль виключить зловживання якоїсь зі сторін. Додатково можна додати ланку контролю з боку Національної поліції, інтегрувавши системи відеоспостереження у міські мережі моніторингу. Такий проєкт нині планують втілити у Мерефі, щоб на прикладі Артемівського спиртзаводу довести, що така система контролю ефективна.

Цілком ймовірно, що подібні рішення викличуть невдоволення і заяви про «тиск на бізнес». Але, якщо підприємство нічого не приховує, то законність діяльності, підтверджена таким ретельним контролем, стане репутаційним бонусом.

Утопічна віра в чесність і справедливість на практиці розбивається об приватні інтереси зацікавлених осіб. Тож, якщо народ і влада України хочуть побудувати ефективну і успішну державу, бути конкурентними на міжнародних ринках та мати ресурси для внутрішнього розвитку, треба зосередитись передусім на законності: однозначності вимог нормативно-правових актів та їхньому чіткому регулюванні на практиці. На прикладі «спиртової мафії» бачимо, що ігнорування цієї проблеми позбавляє державу ресурсів на відбудову і аж ніяк не сприяє інтеграції у спільноту країн, що сповідують верховенство права.

І якщо ми хочемо стати цивілізованою країною, яка хоче бути багатою та заможною, то ми всі повинні дбати про те, щоб тіньових схем в країні було все менше. Бо саме це зменшує прибутки корумпованих чиновників та збільшує добробут громадян.