Боротьба з корупцією: як не виплеснути дитину разом з водою?

Люди у нас так хочуть показової «крові» за корупцію, що залайкають до дір будь-яке повідомлення про чиновника, якого затримали/засудили/запідозрили.

Гучні заголовки в одну секунду охрещують людину корупціонером, а відхрещувати від цього звання – потім вже не так цікаво.

Давайте проведемо коротке соцдослідження: коли читаєте у заголовках про топ-чиновника, якому шиють корупцію, то чи слідкуєте далі за його справою? Так/Ні? У більшості випадків суспільна свідомість зафіксує біля прізвища того посадовця знак дорівнює напроти слова «корупціонер». А вникати в подробиці, слідкувати за процесом часу нема, та й нецікаво вже.

Це був мій короткий вступ до процесу, який триває і не зупиняється в українській антикорупційній сфері. Я свято переконаний, що одне з найбільших досягнень України за тридцять років Незалежності – це сильна система антикорупційних органів. Питання зараз тільки в тому, куди вони спрямовують свою силу. І чи задіюють при цьому розум?

Із останнього – справа проти уже колишнього заступника міністра оборони В’ячеслава Шаповалова, якого у лютому взяли під варту за клопотанням ДБР. Антикорупціонери дружно поплескали в долоні, бо ж Шаповалова затримали одразу після «яєчного» скандалу. І на цьому розійшлися призначати нових корупціонерів.

Що тим часом у справі Шаповалова? А виявляється, йому взагалі не інкримінується корупційна стаття. Щоб зрозуміти це, варто всього лиш глянути ухвалу суду, яка днями була оприлюднена. 

Сторона обвинувачення та слідчі вказують, що у Шаповалова виник «корисний умисел» здійснити закупівлі бронежилетів для ЗСУ, не включивши в контракти пункту щодо якості товарів. Нагадаю, йдеться про закупівлі, які почалися одразу після 24.02.2022, коли чисельність ЗСУ стрімко зросла у рази і всіх треба було екіпірувати.

(І тут всі такі встають перед монітором і кажуть – ах, він купував для армії неякісні броніки!)

Окей, читаємо ухвалу суду. Там згадуються 9 епізодів закупівель у 9 компаній. Всі ці компанії – іноземні, всі базуються у країнах НАТО. Дві з них на свої сайтах вказали, що є постачальниками НАТО або відповідають стандартам НАТО, це компанії 7,62 s.r.o та ELMON S.A. Усі компанії мали сертифікати НАТО, тому у Шаповалова, як і у МО в цілому, не було підстав сумніватися в якості.

Якісні товари – а це левова частка тодішніх поставок – зараз використовуються ЗСУ. Ті, що були визнані неякісними, не використовувались армією жодної хвилини і зараз повертаються постачальникам.

В принципі вся історія. Але ж кому цікаво вникати в такі деталі, правда?

Проблема лише в тому, що проблема глобальна. Антикорупційні органи завертають кудись не туди і породжують свій диктат. Вимальовується головна ідеологія цього диктату: займаєте високу державну посаду, приймаєте швидкі, нестандартні чи реформаторські рішення – бійтеся бути заарештованими, стаття знайдеться. Особливо це стосується у сфері оборони, коли затримка доставки зброї чи іншого військового обладнання, призводить до додаткових жертв як серед цивільного населення, так і серед військових. А чому так може трапитись? Бо якийсь чиновник не захоче брати на себе відповідальність та підписувати потрібні документи, бо буде згадувати, що сісти може ні за що.

Те, що це є тенденцією говорить і справа ексміністра інфраструктури Андрія Пивоварського, який розпочав реформу Укрзалізниці, сформував для неї Правління та Наглядову раду; розпочав систему фінансування дорожнього господарства. Результат: підозра від НАБУ і САП.

Такі рішення – катастрофа для країни, бо відбивають бажання в талановитих людей працювати на державу. Бо хто розумний піде на державну посаду щось міняти в цій країні, якщо наперед знатиме, що його посадять?