Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
20.06.2014 12:44

Ринок оцінки майна перетворюють на приватну монополію

Co-founder агентства по управлению конфликтами "Oreshet & Zimmer"

4 березня 2013 року Кабінет міністрів України прийняв постанову №231, якою затвердив Порядок проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства.

4 березня 2013 року Кабінет міністрів України прийняв постанову №231, якою затвердив Порядок проведення оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства.

Цей порядок встановив механізм проведення оцінки нерухомого та рухомого майна для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства, з метою обчислення доходу платника податку – фізичної особи від продажу (обміну) та іншого доходу такого платника податку у вигляді отриманої ним грошової компенсації від відчуження нерухомого та рухомого майна.

Таким чином був введений новий інститут оціночної діяльності – оцінка для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов’язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства.

Для належного виконання цього Поряду, однією з умов роботи суб’єкта оціночної діяльності за таким напрямком є автоматизована оцінка. Така ж вимога до суб’єкта оціночної діяльності висувається і наказом Фонду державного майна України № 797 від 10.06.2013 «Про затвердження Правил організації системи зовнішнього контролю якості».

У день прийняття такого наказу Фондом держмайна (!), набирає чинності Деклараційний патент на корисну модель № 80526 «Спосіб автоматизованої оцінки для цілей оподаткування та нарахування і сплати інших обов'язкових платежів, які справляються відповідно до законодавства», власником якого є ПІДПРИЄМСТВО ОБ'ЄДНАННЯ ГРОМАДЯН "УКРАЇНСЬКИЙ ІНСТИТУТ УПРАВЛІННЯ ЯКІСТЮ В ОЦІНОЧНІЙ ДІЯЛЬНОСТІ" (далі – Інститут якості).

Наказ №799 від 10.06.2013 ФДМУ, який вносить зміни до Положення про порядок видачі сертифікатів суб’єктів оціночної діяльності, затвердженого наказом Фонду державного майна України від 14 березня 2002 року № 479 встановлює порядок отримання Сертифікату суб’єкта оціночної діяльності (СОД), який передбачає, що разом зі стандартним пакетом документів, СОДи що здійснюють оцінку для цілей оподаткування подають ще додатково затверджену та впроваджену таким суб’єктом оціночної діяльності програму організації системи зовнішнього контролю якості.

Що відбувається насправді. Суб’єкт оціночної діяльності, звернувшись до ФДМУ і подавши комплект документів, у тому числі програму організації системи зовнішнього контролю якості, обов’язково отримає відмову, при чому в обґрунтування своєї відмови ФДМУ зазначає невідповідність саме програми якості вимогам чинного законодавства. А іншого не може бути, так як більшість внутрішніх норм та правил, що може описати СОД у такій програми запатентовано Інститутом якості.

Наприклад, відповідно до п. 2.18 наказу Фонду державного майна України № 797 від 10.06.2013 «Про затвердження Правил організації системи зовнішнього контролю якості», СОД повинен забезпечити можливість клієнта різними способами (не менше ніж двома) замовити послугу. У той самий час Деклараційний патент на корисну модель № 80526 передбачає, що «замовник надає за допомогою технічного засобу через один із видів дистанційного зв'язку: електронною поштою або телефоном, або поштою, через он-лайн систему оформлення замовлень…». Тобто незапатентованим способом замовлення послуги може бути тільки особистий контакт, тож виконати вимогу в забезпечення двома і більше способами виконати не можливо, не уклавши ліцензійну угоду про користування правом інтелектуальної власності з Інститутом якості.

Сам же Інститут якості розробив програму АРМ «Оцінка» і став єдиним постачальником «послуги» автоматизованої оцінки. Тобто будь-який звіт з оцінки майна оформлюється через зазначену програму.

Це відбувається так. Оцінювач заповнює детальну анкету щодо об’єкту оцінки і замовника послуги. Програма в автоматичному режимі встановлює вартість такої роботи. Така вартість коливається приблизно від 1000 грн. до 2500 грн. за квартиру в Києві.  Далі здійснюється оплата такої послуги і вже після цього, працівники Інституту якості проводять оцінку майна. Отримавши готовий звіт, оцінювач роздруковує його та ставить  підписи та печатку. У чому полягає робота оцінювача, як фахівця, залишається під питанням.

Але питання не про це. Тож аби отримати Сертифікат СОД необхідно укласти відповідні договори з Інститутом якості і вже після цього ФДМУ у скорочені строки видає такий Сертифікат. Однією з умов укладання договорів Інститут якості висуває написання заяви до ФДМУ без дати про відмову від кваліфікаційного свідоцтва оцінювача. Плата за користування інтелектуальною власністю Інституту якості складає 80% від кожного зробленого звіту про оцінку.

Екс-міністр юстиції Олена Лукаш 1 серпня 2013 року під час відстрочення введення у дію нових правил оцінки (постанови КМУ №231 від 04.03.2013), зазначила, що на день «затребувані 4 тисячі нотаріальних дій».

Таким чином, на сьогодні (якщо виключити АР Крим, Донецьку та Луганську області, врахувати складну політичну і економічну ситуацію в країні), можемо припустити, що щодня в Україні здійснюється близько 2-х тисяч таких нотаріальних дій. Середня вартість оцінки через програму АРМ «Оцінка» складає приблизно 1500 грн. Отже Інститут якості з кожного звіту про оцінку має прибуток, середній розмір якого становить 1200 грн.

Провівши просту математичну операцію множення приблизної кількості робіт на середній прибуток за звіт, ми отримуємо добуток у розмірі 2 400 000 грн. на день.

Приємний гонорар за сумнівну корисну модель!

Не погоджуючись з вимогою наказу ФДМУ №799 від 10.06.2013 щодо необхідності розробки та впровадження програми якості, Державна служба України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва (Держпідприємництво) своїм рішенням від 21 лютого 2014 року № 22 зобов’язала ФДМУ усунути порушення принципів державної регуляторної політики, а саме визнати таким, що втратив чинність, наказ від 10.06.2013 № 799, та надав строк на усунення такого порушення 2 місяці.

Стаття 28 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» встановлює, що у разі невиконання такого рішення або неоскарження цього рішення протягом встановленого строку дія регуляторного акта або окремих його положень, щодо яких було прийнято відповідне рішення, зупиняється наступного дня з дня закінчення строку для виконання такого рішення.

Таким чином з 22 квітня 2014 року дія наказу ФДМУ від 10.06.2013 № 799 зупинена і СОД, під час подачі документів на отримання Сертифікату, не повинен подавати т.з. програму якості.

В свою чергу редакція газети «Прокурорська честь» звернулась до Держпідприємництва з проханням надати інформацію про виконання зі сторони ФДМУ зазначеного вище рішення. 

17 червня 2014 року ми отримали офіційну відповідь (лист № 4886/0/20-14) за підписом Першого заступника Голови О.Ю. Поміткова, відповідно до якого Держпідприємництво відкликало своє рішення про визнання наказу ФДМУ від 10.06.2013 № 799 втратившим чинність.

Правова природа такого відкликання незрозуміла. Отже варто трохи проаналізувати його.

За наслідком до результату, до якого може призвести відкликання такого рішення, може бути застосований наступний аналог. Уявіть собі, ви звернулися до суду, суд задовольнив ваші вимоги до відповідача, рішення набрало законної сили. Ви задоволені і знову повірили у справедливість. Але ж ні. Відповідач приходить до судді і просить відкликати своє рішення, а з позивачем він планує домовимось про «мирову». А якщо не домовиться, то хай той знову звертається до суду. А суддя вийшовши з нарадчої кімнати вирішує відкликати своє рішення, бо «позиція виявилась неоднозначною, потребує комплексного та всебічного підходу для вирішення». І це навіть не висновок апеляційного органу.

І прошу зауважити, що я навіть не натякнув на можливе матеріальне заохочення такого судді.

А що нам кажуть норми законів? Частина 3 статті 27 Закону України «Про засади державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності» передбачає, що у разі виявлення в регуляторних актах або в діях органів порушень, уповноважений орган приймає рішення про необхідність усунення виявлених порушень принципів державної регуляторної політики органом, що прийняв цей акт.

Стаття 30 зазначеного Закону встановлює окрім інших повноважень уповноваженого органу щодо здійснення державної регуляторної політики (Держпідприємництво), наступні:
- здійснення експертизи регуляторних актів центральних органів виконавчої влади та їх територіальних органів, Ради міністрів Автономної Республіки Крим, місцевих органів виконавчої влади на їх відповідність вимогам статей 4, 5, 8-13 цього Закону, прийняття у разі виявлення порушень цих вимог рішень про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики;
- вжиття у межах, встановлених законами України, заходів щодо захисту прав та законних інтересів суб'єктів господарювання, порушених внаслідок дії регуляторних актів.

Порядок розгляду скарг щодо рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики у сфері господарської діяльності (затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 11.11.2013 № 1321) передбачає лише дві форми висновку за результатом розгляду скарг органів виконавчої влади є задоволення скарги або відмовлено у задоволенні скарги (п. 4 зазначеного Порядку).
Тож не існує такого процесуального інституту, як відкликання рішення уповноваженого органу про необхідність усунення порушень принципів державної регуляторної політики.

Враховуючі ті обставини, які були вибудувані в процесі «співпраці» ФДМУ та Інституту якості, здається не треба окремо уточнювати вигодонабувача від такого процесуального ноу-хау.

Таким чином можемо припустити, що службовцями Державної служби України з питань регуляторної політики та розвитку підприємництва умисно, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використано владу чи службове становище всупереч інтересам служби було допущене зловживання владою або службовим становищем.

А чи була змова між високопосадовцями Фонду держмайна та Держпідприємництва у зловживанні владою мають встановити органи прокуратури.

ЗАМІСТЬ ВИСНОВКУ...

Стаття 364 Кримінального кодексу України. Зловживання владою або службовим становищем

1. Зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з корисливих мотивів чи в інших особистих інтересах або в інтересах третіх осіб, використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно заподіяло істотну шкоду охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб, -
карається виправними роботами на строк до двох років або арештом на строк до шести місяців, або обмеженням волі на строк до трьох років, із позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

2. Те саме діяння, якщо воно спричинило тяжкі наслідки, -
карається позбавленням волі на строк від п'яти до восьми років з позбавленням права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю на строк до трьох років.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net