блоги

Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
12.01.2013 14:26

Негласність суду: інстинкт самозбереження беззаконня

Юрій Шеляженко Редактор газети «Правдошукач»

На тих, хто ховає інформацію про свої правопорушення під вивіскою «таємниця слідства», все одно рано чи пізно чекатиме притягнення до встановленої законом відповідальності. І тоді вони самі проситимуть, щоб їх не судили жорстоко та свавільно за зачиненими

Корольовський районний суд міста Житомира 28 грудня відмовив Ользі Кравченко, провідному юрисконсульту БТІ Києво-Святошинського району Київської області, у задоволенні скарги на постанову слідчого Житомирської обласної прокуратури про порушення кримінальної справи проти неї та ще однієї працівниці БТІ. Пані Кравченко звинувачують в «незаконній» реєстрації прав власності на приміщення консервного цеху, який не поділили між собою агрофірми «Рубежівська» і «Прогрес». У 2006 році Київський міжобласний апеляційний господарський суд вирішив суперечку на користь «Рубежівської», касація залишила рішення в силі. БТІ діяло відповідно до закону та відомчих інструкцій, що пізніше підтвердило службове розслідування. Але власник «Прогресу» ще в «лихі 90-ті» заручився підтримкою «прокурорських». З того часу органи прокуратури старанно порушують кримінальні справи на захист інтересів «Прогресу», щоб відібрати нещасний цех у «Рубежівської» в обхід судового рішення. Це звичайна рейдерська схема, якій власники «Рубежівської» успішно протистоять: в 2012 році, наприклад, через суд було скасовано скандальну постанову слідчого прокуратури про визнання злочинцем вбитого директора «Рубежівської» Сергія Помазана. Детальніше про цю справу можна прочитати у випусках газети «Правдошукач» № 6 (44), № 8 (46) та № 11 (49). Київський апеляційний господарський суд 18.10.2012 р. відмовив «Прогресу» у перегляді рішення від 2006 р. за «нововиявленими обставинами».

Пані Кравченко було відмовлено у задоволенні її скарги на закритому судовому засіданні. Адже прокуратура вважає, що кримінальну справу було порушено на підставі матеріалів, що становлять таємницю слідства. За словами слідчого Григоришина, цими матеріалами є протоколи допиту свідків.

– Я знайома з цими протоколами і не бачу в них нічого, що б не озвучувалося досі на відкритих судових засіданнях. Твердження співробітників прокуратури, ніби там є щось важливе або таємне, явно притягнуте за вуха. Весь спектакль із «закритим судовим засіданням», на мою думку, затіяний лише для того, щоб приховати від громадськості скандальну безпідставність порушення кримінальної справи проти працівників БТІ за дії, законність яких вже неодноразово підтверджувалася вищими інстанціями. Те, що прокуратура будує обвинувачення на пустих словах та ігнорує офіційні документи, судові рішення, висновки службового розслідування, лист Міністерства юстиції України, хай залишиться на совісті слідчого Григоришина,– каже Ольга Кравченко.

За словами адвоката І. Татієва, відмовляючи у задоволенні скарги пані Кравченко, суд послався на те, що скарга являє собою детальний аналіз доказів у справі; дійсно, суд не може досліджувати докази і перевіряє лише наявність приводів та підстав для порушення кримінальної справи, проте захистом в судовому засіданні було доведено, що приводи та підстави для порушення справи були незаконними та суперечливими, а суд на користь сторони обвинувачення знехтував доводами захисту. Деталей захисник розкривати не може, оскільки суд «на дуже сумнівних підставах» вирішив засідати в закритому режимі.

Окремої уваги потребує скандальне перетворення відкритого судового засідання у закрите. Я вже писав, що вимога засекретити цей процес виходила від прокуратури, наводив докладний юридичний аналіз цього відвертого беззаконня, цинічного зловживання поняттям таємниці слідства з метою перешкодити розголосу рейдерського характеру дій працівників прокуратури.

Іменем рейдерів...

13 листопада суддя Віта Маслак намагалася виставити з залу судових засідань журналіста, мотивуючи це закритістю судового засідання. Ніяких письмових рішень про закрите судове засідання на той час судом не було ухвалено, що зайвий раз доказує незаконність дій судді. Незалежна медіа-профспілка України звернулася до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України із заявою про притягнення судді Маслак до дисциплінарної відповідальності. ВККС почала перевірку цієї заяви. Водночас з’ясовуються дуже цікаві деталі.

Журналістів дуже здивувало, чому на засідання у цій кримінальній справі з 13 листопада приходять аж троє співробітників спецпідрозділу «Грифон». Як стало відомо, підставою для цього стала постанова судді Віти Маслак. Відповідно до цієї постанови, «приймаючи до уваги складність справи, суд вважає необхідним прийняти міри для забезпечення порядку в судовому засіданні шляхом присутності співробітників спеціального підрозділу МВС України в Житомирській області «Грифон».

Виготовляючи цю постанову, суддя Маслак послалася на статті 20 та 22 Закону України «Про забезпечення безпеки осіб, які беруть участь у кримінальному судочинстві». Ми не полінувалися відкрити цей закон і з’ясували дивовижну річ: він взагалі ніяк не стосується забезпечення порядку в судовому засіданні. Відповідно до цього Закону, заходи безпеки можуть застосовуватись лише у разі реальної загрози життю, здоров'ю, житлу або майну учасників кримінального судочинства (йдеться навіть не про суддю чи прокурора, а про свідків, потерпілих, обвинувачених, їх родичів, тощо). Оскільки у постанові судді Маслак наведено причину застосування заходів безпеки, яка не має не те що прямої вказівки, але й найменшого натяку на реальні загрози життю, здоров'ю, житлу або майну учасників процесу, ця постанова є завідомо неправосудною. Можна лише здогадуватися, навіщо суддя Маслак її постановила. Прослуховуючи диктофонний запис цього засідання, я знайшов момент в самому кінці, де співробітник «Грифону» стверджує, що, за словами судді, журналіст «становить загрозу». Очевидно, після свавільного рішення вигнати журналіста і поставити на вході трьох міліціонерів, аби ніяка преса більше не проникла до залу судових засідань, цією постановою суддя Маслак намагалася створити видимість законності своїх дій. Але завершити таємний розгляд справи вона не встигла, оскільки 7 грудня взяла самовідвід. Цікаво, що перед цим на засіданні 21 листопада адвокат І. Татієв заявив про намір оголосити заяву про відвід судді. Суддя Маслак відмахнулася: мовляв, заявите на наступному засіданні. Але пізніше взяла самовідвід, тим самим обманувши адвоката і намагаючись замаскувати незаконість своїх дій. Очевидно, передчувала, що заяву доведеться задовольнити: пан Татієв на прохання журналістів після засідання озвучив його основні тези, і у мене склалося враження, що аргументи стосовно необ’єктивності судді просто вбивчі.

Після судді Маслак естафету розгляду скарги Ольги Кравченко прийняв суддя В’ячеслав Бондарчук. І одразу втратив шанс показати свою об’єктивність скасуванням незаконної постанови судді Маслак. Більше того, засідання 28 грудня він почав із розгляду питання про розгляд справи у закритому режимі. Це питання поставив «на обговорення» він сам. Обвинуваченням навіть не заявлялося відповідних клопотань, хоча суддя прозоро натякав працівникам прокуратури, що ініціатива має виходити від них, бо це їх позиція. Те, що суддя Бондарчук з самого початку, «без запрошення» став на бік прокуратури, свідчить про порушення права на захист і взагалі принципу змагальності судового процесу, про необ’єктивність судді Бондарчука, яку я не побоюся назвати злочинною. Вийшло так, що самовідвід судді Маслак не сприяв передачі справи чесному судді, якому нічого боятися гласного розгляду справи. Просто шило поміняли на мило.

Після оголошення постанови судді Бондарчука про слухання справи у закритому судовому засіданні пресі довелося підкоритися цьому кричуще незаконному рішенню, бо на відміну від судді Маслак суддя Бондарчук формально зберіг видимість дотримання встановленої законом процедури. До речі, навіть у цьому рішенні він зазначив, що спочатку судовий розгляд таки був відкритим, тобто – підтвердив незаконність дій судді Маслак. На жаль, діючим законодавством не передбачено можливість оскарження представниками преси абсурдних рішень про негласний розгляд кримінальних справ. Залишається тільки скаржитись на неправомірну поведінку судді.

Ми не будемо знову переказувати раніше опубліковані доводи на захист гласності судочинства. Але заявляємо, що редакція газети «Правдошукач» завжди ставила конституційне право збирати та поширювати відкриту за режимом доступу інформацію та конституційний принцип гласності судочинства вище за будь-яке антиконституційне суддівське і прокурорське крючкотворство, ледь-ледь приховане за шорами кримінального процесу, у межах якого вони не бачать і не хочуть бачити нікого й нічого, а особливо – громадського контролю, зокрема, в особі журналіста. Хай вони намагаються незграбно притягнути за вуха процесуальні норми, де чітко не врегульовані гарантії гласності судочинства, протиставляючи їх букву – букві та духу Конституції України. А ми, журналісти, в усіх правовідносинах (в тому числі, кримінально-процесуальних) перш за все керуємося статтями 34 та 129 Конституції України про свободу слова та гласність судочинства як нормами прямої дії, а також статтею 21 Закону України «Про інформацію», де ясно і недвозначно сказано, що інформацію про факти порушення прав і свобод людини і громадянина не можна засекречувати ні за яких обставин. На тих, хто ховає інформацію про свої правопорушення під вивіскою «таємниця слідства», все одно рано чи пізно чекатиме притягнення до встановленої законом відповідальності. І тоді вони самі проситимуть, щоб їх не судили жорстоко та свавільно за зачиненими дверима.

P. S. Користуючись нагодою, хочу від всього серця подякувати голові Незалежної медіа-профспілки України Юрію Луканову, житомирській газеті «Наше місто» та журналісту Антону Булгакову за моральну підтримку та журналістську солідарність.


P. P. S. 11 січня до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України подано заяву щодо неправомірної поведінки судді Бондарчука В. В.

P. P. P. S. Матеріали, пов’язані із безпідставним проведенням судових засідань в закритому режимі, надалі планується включити до книги, присвяченої проблемам гласності судочинства в Україні. Якщо ви знаєте про кричущі випадки порушення конституційного принципу гласності судочинства або маєте пропозиції, як подолати системні перешкоди для забезпечення відкритого публічного розгляду справ у всіх судах України - будь ласка, напишіть про це мені в коментарях, в Facebook або на електронну адресу yuriy.sheliazhenko@gmail.com
Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.