Бардак – наша стратегія. Кабінет Міністрів України

Замість того, щоб вносити ясність у господарське життя українських підприємств у цей складний час, сприяти своєю нормотворчою діяльністю відновленню господарської активності в Україні, врешті-решт просто виконувати покладені на нього законом обов’язки, Кабінет Міністрів України, схоже, дотримується цілком протилежних стратегій, і у деяких сферах бачить своє завдання навпаки – ускладнити життя суб’єктам господарювання.

Ще 24 лютого 2022 року, розпочалося повномасштабне вторгнення збройних сил Російської Федерації на територію України.

Повномасштабне вторгнення мало катастрофічні наслідки для суб’єктів господарювання, перш за все на територіях, на які збройні формування Російської Федерації увійшли у перші години вторгнення (хоча ще за кілька днів до цього, як ми пам’ятаємо, політичне керівництво держави переконувало українців зі всіх «прасок», що будь-яких підстав для хвилювання немає). Найгірший наслідок такої злочинної бездіяльності та халатності – це смерті невинних людей, яких влада завчасно не попередила про вторгнення, а більш закономірний – руйнування майна і згортання господарської активності, що мало своїм наслідком руйнування господарського життя в Україні, особливо у перші місяці після вторгнення.

Того ж дня Законом України №2102-IX від 24 лютого 2022 року було затверджено Указ Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 "Про введення воєнного стану в Україні". У подальшому воєнний стан в Україні неодноразово продовжувався шляхом затвердження Верховною Радою України відповідних Указів Президента України.

Влада, яка не мала будь-якої осмисленої стратегії на випадок повномасштабного вторгнення (як, нагадаємо, і у ситуації із пандемією вірусу ковіду), бо не готувалася до нього завчасно, за обставин руйнівних наслідків вторгнення для економіки держави, почала плодити хаотичні несистемні кроки, які імітували підтримку бізнесу.

Деякі із цих кроків справді могли б зменшити фінансове навантаження на підприємства у зоні бойових дій.

Зокрема, відповідно до пп.69.14. підрозділу 10 розділу XX Податкового кодексу України, яким Кодекс було доповнено Законом України Законом № 2120-IX від 15.03.2022, тимчасово, на період з 1 березня 2022 року по 31 грудня року, наступного за роком, у якому припинено або скасовано воєнний, надзвичайний стан, не нараховується та не сплачується плата за землю (земельний податок та орендна плата за земельні ділянки державної та комунальної власності) за земельні ділянки (земельні частки (паї), що розташовані на територіях, на яких ведуться (велися) бойові дії, або на територіях, тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, та перебувають у власності або користуванні, у тому числі на умовах оренди, фізичних або юридичних осіб, а також за земельні ділянки (земельні частки (паї), визначені обласними військовими адміністраціями як засмічені вибухонебезпечними предметами та/або на яких наявні фортифікаційні споруди.

Перелік територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих збройними формуваннями Російської Федерації, визначається Кабінетом Міністрів України.

Як бачимо, права делегувати повноваження із визначення відповідного Переліку іншим суб’єктам законодавець Кабінетові Міністрів України також не надає. З огляду на значення цього нормативно-правового акта для подальшого періоду життя держави, імовірно, такий крок законодавця був розумним та обґрунтованим.

Адже згідно із ст.1 Закону України «Про Кабінет Міністрів України» від 27 лютого 2014 року, №794-VII, Кабінет Міністрів України (Уряд України) є вищим органом у системі органів виконавчої влади. Відповідно до ч.2 ат ч.3 ст.3 цього Закону, Кабінет Міністрів України здійснює виконавчу владу на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Кабінет Міністрів України є колегіальним органом. Кабінет Міністрів України приймає рішення після обговорення питань на його засіданнях.

Але влада слуг народу не була б владою слуг народу, якщо б вона не створила проблему на пустому місці, замість того, щоб діяти послідовно та розумно.

Впродовж тривалого часу (аж до грудня 2022-го!!) відповідний перелік, на порушення встановленого законом обов’язку, Кабінетом Міністрів України затверджений не був.

У грудні 2022 року, не зважаючи на відсутність права делегувати свій обов’язок іншим суб’єктам, та на порушення ст. 19 Конституції України, Кабінет Міністрів України п.1 Постанови КМУ №1364 від 06.12.2022р. «Деякі питання формування переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією», передоручив затвердження визначення переліку територій на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією, Міністерству з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України.

На виконання цього неконституційного доручення Кабінету Міністрів України, відповідний перелік було затверджено Міністерством з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України згідно наказу №309 від 22.12.2022 р. «Про затвердження Переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією».

Цікаво, що у цьому Переліку відсутні деякі територіальні громади на північному сході країни, куди точно заходили збройні формування Російської Федерації, а у деяких навіть велися активні бойові дії. Зрозуміти логіку київських чиновників, які формували Перелік за таких умов не уявляється можливим.

Але з огляду на неналежного суб’єкта, який видав відповідний нормативно-правовий акт, ми можемо зробити висновок, що відповідний Перелік не може вважатися конституційним та законним нормативним актом, джерелом відомостей про території, на яких ведуться (велися) бойові дії, або про території, тимчасово окуповані збройними формуваннями Російської Федерації, тому ним не слід керуватися у питанні регулювання відповідних правовідносин.

Та що ми можемо констатувати точно, що Кабінет Міністрів України на пустому місці створив проблему, яка зачепить дуже багатьох. Адже відповідно до ч.1 ст. 2 Закону України «Про плату за землю» №2535-XII від 03.07.1992р. (з наступними змінами та доповненнями), використання землі в Україні є платним. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель. Тому згадана проблема стосується десятків тисяч суб’єктів господарювання у сотнях (якщо не тисячах) територіальних громадах України.

Отже, як наслідок, маємо правову колізію, свідомо створену Кабінетом Міністрів України на пустому місці, яку зможе вирішити лише український суд – єдина гілка влади не узурпована партією Слуга народу, яка, як виглядає, після 24.02.22 злилися у фактичній коаліції чомусь із ОПЗЖ, а не з партіями із патріотичного табору..