UA
Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
21.01.2023 17:09

Якщо б Конфуцій допомагав ЗСУ

Декілька слів про зміст терміна "волонтер".

Як відомо, вже з моменту окупації росією українського Криму, тобто від початку чергової російсько-української війни у лютому 2014 року (тоді ще переважно у гібридній формі), частину потреб ЗСУ – у спорядженні, певних видах обладнання, медичних, соціяльних тощо, забезпечували українські волонтери.

Вони зазвичай налагоджували прямий зв’язок із військовими підрозділами, госпіталями, чи іншими військовими установами і швидко реагували на їхні потреби поза бюрократичними формальностями (українська бюрократична машина, схоже, і досі нездатна належно адаптуватися до динаміки та викликів якісно нової для України військово-безпекової-політичної ситуації).

Завдяки своїй діяльності волонтери користуються заслуженою повагою в українському суспільстві. І поза сумнівами, мільйони українців у той чи інший спосіб приймають участь у цій діяльності (хто грошима, хто власним часом, хто знаннями чи вміннями тощо).

Таку масову участь у благодійній діяльності також можна назвати формою «українського всенародного спротиву».

З огляду на те, що політичне керівництво України з 2019 р. через свою некомпетентність чи з інших причин, цілком неадекватно оцінювало безпекові загрози державі, Україна у військовому пляні виявилась фактично неготовою до повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України 24.02.22, тому роль українських волонтерів знову різко зросла.

У ситуації, коли з об’єктивних причин фінансові ресурси держави зараз досить обмежені, благодійна допомога людей має важливе значення як одне із джерел забезпечення і базових, і особливих потреб ЗСУ (зокрема, транспортом, засобами аеророзвідки, спеціальних видів обладнання тощо).

Зараз ресурси всіх волонтерських фондів, імовірно, можна оцінити як мінімум у сотні мільйонів гривень щомісяця, а можливо і більше.

На жаль, як це зазвичай і відбувається із українцями, найчастіше вони жертвують свої кошти не усвідомлено та раціонально, а керуючись емоціями та симпатіями і без достатньої рефлексії, в той час як жертвування грошей, як і будь-яка інша сфера життєдіяльності потребує від людини розумного підходу. В той час як людини, яка хоче займатися допомогою волонтерам усвідомлено, а не під впливом «так усі роблять», «а ви що зробили», «зробіть краще», «про нього сказали на Єдиному марафоні» тощо, питання ефективності використання її допомоги не є другорядним.

Власне, про це і піде мова. Ці думки можуть видатися очевидними, та «очевидне» для кожного різне, тому також потребує опису.

Давайте спробуємо коротко описати, що являє собою «волонтерство», якщо виходити із концепції Конфуція про «виправлення імен», суть якої зводиться до того, що зміст певного явища, реальний стан речей повинен відповідати змісту слова, яким він позначається, інакше, руйнується соціальна гармонія.

Отже, людина, яка вирішує розумно жертвувати власні кошти, прагне, думаємо, щоб її кошти було витрачено ефективно та прозоро, а також згідно з декларованим під час збору котів цільовим призначенням (ми переконані, що волонтер не має права змінювати цільове призначення зібраних коштів без згоди жертводавців). Крім того, благодійник має право сподіватися, що волонтер прозвітує про порядок використання коштів, обґрунтує ті чи інші видатки, а також, що не менш важливо, надасть достатні підтвердження, що придбане за благодійні кошти дійшло до адресата. Тобто жертвування коштів має певний завершений цикл, до кожного із етапів якого благодійник має ставитися уважно для забезпечення його максимальної ефективності.

Не завжди є змога отримати вичерпні відповіді на всі запитання у циклі благодійництва, та, думаємо, цього варто прагнути.

Та, на жаль, рідко який благодійник переймається всім циклом витрачання своїх коштів, що дає можливість деяким волонтерам, як видається, зловживати довірою жертводавців. Тому дорогоцінний та дефіцитний фінансовий ресурс витрачається неефективно, чи й взагалі на неналежні цілі.

Перше запитання на яке собі варто відповісти, - кому жертвувати свої кошти? Адже форми та способи здійснення волонтерської діяльності в Україні зараз надзвичайно різноманітні.

Частина волонтерів займаються волонтерством разово, чи час від часу, а для деяких це перетворилося фактично на професію – вони віддають такій діяльності чи не увесь свій час. Дехто із волонтерів допомагає якомусь конкретному підрозділу ЗСУ чи ТРО, інші ж допомагають усім, хто звертається за допомогою. Дехто із волонтерів збирає кошти серед своїх знайомих та друзів, а інші звертаються до значно ширшого кола потенційних жертводавців – переважно через соцмережі.

Особливістю сучасного етапу є також те, що деякі волонтерські фонди допомагають ЗСУ фактично у промислових масштабах, тому тісно координують свою діяльність із органами державної влади і, схоже, виконують певні делікатні доручення влади у інформаційній та, можливо, фінансовій сфері. Такі наближені до влади благодійні фонди вважаються «хорошими», тому їх ще більшій популярності та впізнаваності влада сприяє за рахунок інформаційних ресурсів держави; їхніх керівників запрошують на наради до міністерств та відомств, організовують їм поїздки за кордон в умовах воєнного стану, а українські міністри пишуть про них дописи у соцмережах, в той час як про інших активних волонтерів чиновники воліють взагалі не згадувати, бо вони «з іншої політичної пісочниці».

А щодо частини волонтерів, які не обласкані такою увагою влади, не мають сильних чи впливових політичних покровителів, українська державна машина і далі працює у звичному для себе режимі: перешкодити, завадити, внести до реєстру досудових розслідувань відомості про кримінальні провадження щоб покращити собі статистику тощо.

До прикладу, свого часу президент України В. Зеленський після зустрічі із загиблим міністром внутрішніх справ Д. Монастирським на всю країну оголосив, що вивчив матеріяли поліції і побачив, що серед волонтерів (не серед поліції, звісно ж), є багато непорядних людей, які за це повинні понести суворе покарання. Звісно, що такі «епітети» не стосувалися волонтерів наближених і обласканих владою.

Отже, якщо ви обрали фонд чи волонтера, якому вирішили жертвувати кошти, важливо проаналізувати його поведінку за певний проміжок часу, адже його хороша репутація – важлива запорука того, що кошти будуть витрачені ефективно.

Тісна співпраця із владою, як нам видається, свідчить швидше не на користь репутації волонтера. Особливо з огляду на те, що деяким волонтерам вже пророчать успішну політичну кар’єру, варто пам’ятати, що ефективна діяльність людини у якості волонтера не є гарантією його ефективності у інших суспільних сферах – перш за все у політичній. Тому впізнаваність деяких волонтерів, штучно роздмухувана за допомогою державних інформаційних ресурсів, має, швидше за все маніпулятивний характер та може завести багатьох українців у пастку «зеленського» після перегляду блок-бастера всіх віків та народів під назвою «Слуга наріду».

Якщо ж той чи інший волонтер, систематично закуповує необхідне за цінами, що суттєво вищі від ринкових, витрачає кошти не на задекларовані цілі без вашої згоди, відмовляється надавати розумні та обґрунтовані звіти тощо, то можливо він використовує волонтерство для власного збагачення чи з якоюсь іншою неконструктивною метою. Звісно, що така людина не варта пожертв від раціональних людей.

Й світлини чи відосіки із великою кількістю придбаного на складах – не є безумовним доказом того, що воно опиниться на фронті чи у тилових частинах ЗСУ.

Волонтери – звичайні люди, зі своїми недоліками та перевагами. Деякі із них оперують досить великими сумами коштів, і не кожен здатен встояти перед спокусою їх доступності, тому існує суттєвий ризик, що частина цих коштів у той чи інший спосіб осяде у кишенях непорядного волонтера і не дійде до адресатів.

Тому якщо волонтер не готовий до громадського та державного контролю за тим, наскільки ефективно він витрачає зібрані кошти чи періодичного надання звітів про ефективність витрачення пожертв, то, схоже, нам варто перенаправити свої кошти на інші благодійні цілі.

І не має значення, значними чи не дуже є ваші пожертви: якщо ви даєте на благодійність систематично, то з часом і незначна сума стає значною.

Видається також, що було б розумним та справедливим, якщо б великі благодійні фонди відкрито публікували свої адміністративні витрати і відсоток, який вони складають від зібраних пожертв – адже природньо, що для забезпечення своєї роботи їм потрібно витрачати певну частину зібраних коштів. Жертводавці мають право знати якою є ця частина.

Звісно, що життя складніше, ніж будь-які наведені тут міркування; що ситуація динамічно змінюється; що потреби можуть виникнути раптово; що виникають різні непередбачувані ситуації.

Та немає жодної причини відступати від принципів: чужі кошти повинні використовуватись волонтерами із максимально можливою відкритістю та ефективністю. І розумність того чи іншого способу використання коштів волонтер повинен обґрунтовувати публічно – це його обов’язок, обумовлений самим фактом того, що він вирішив займатися волонтерством.

Звісно, що створити ідеальне гармонійне соціальне середовище у людських спільнотах, зокрема, у сфері волонтерства, неможливо. Цьому перешкоджає перш за все природа людини, яка є згустком пристрасності та ірраціональності.

Та нам варто таки прагнути вибудувати більш-менш гармонійне соціальне середовище, яке ефективно функціонує для досягнення колективних цілей нашої людської спільноти, прив’язаної до ґрунту, до чорнозему під назвою «Україна»: суверенітету, безпеки та розвитку.

Для цього нам потрібно кожному на своєму місці старатися керуватися здоровим ґлуздом та холодним розрахунком – лише такий підхід забезпечить розумне та ефективне витрачання наших обмежених фінансових ресурсів, зокрема завдяки волонтерам, щодо яких Конфуцій «виправив імена», а отже – наблизить перемогу України над нашим віковічним ворогом.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: [email protected]