"Інструкція" з проживання життя як сукупності ситуацій

Запитання про те для чого людина живе, хвилює її, імовірно, стільки ж, скільки вона існує як «людина розумна». І хоча задовільно відповісти на таке запитання, схоже, неможливо, такі рефлексії корисні як своєрідна «руханка для розуму».

На відміну від вправлянь у таких розмислах, аналіз потоку життя як певної сукупності ситуацій, учасниками яких ми є, може бути не лише розважанням, а й мати практичну користь для формування ефективних життєвих стратегій, адже увесь час нашого життя може бути описаний як сукупність тисяч ситуацій, учасниками яких ми є.

З огляду на це, поміркуймо на тему більш ефективних способів проживання життя як сукупності ситуацій.

1. Ситуація – стійке коло певних обставин, учасниками яких ми є, що перебувають у динаміці, та у розвитку яких у сприятливому для нас напрямку ми зацікавлені.

2. Знаходитись у потоці життя і навіть після нього поза ситуаціями неможливо.

2.1. Людина одночасно перебуває і вимушена реагувати на багато ситуацій (для уявлення цього корисний образ білокачанної капусти, де людина – це качан, а її ситуації – листя навколо качана).

2.2. Деякі ситуації можуть складатися із кількох менших підситуацій.

3. Ситуації завжди динамічні, навіть якщо вони здаються нам статичними.

4. Ситуації бувають різні, однак закономірності їхньої динаміки однакові.

4.1. Ситуація народжується згідно волі людини чи вривається у її життя силою обставин; інтенсивність ситуації зростає; її динаміка стабілізується; ситуація закінчується, трансформувавшись у іншу ситуацію.

5. Ситуації мають точку початку і точку завершення, після якої вони трансформуються у інші ситуації.

5.1. Точка початку – це зазвичай точка біфуркації, точка можливостей, коли ситуація може розвиватися у тому чи іншому напрямку, у залежності від нашої реакції у точці біфуркації;

5.2. Після проходження точки біфуркації, ситуація зазвичай розвивається у чітко заданому стратегічному напрямку і змінити напрямок її розвитку дуже важко (якщо не неможливо).

5.3. Зазвичай, якщо ситуація триває довго, людина втрачає належну уважність до контролю ситуації, що шкідливо впливає на якість проживання ситуації. Для уникнення цього силою волі потрібно підтримувати належний рівень залученості до ситуації незалежно від часу її тривалості.6

6. Вийти із ситуації свавільно за власною волею без втрат (здоров’я, коштів, стосунків із людьми тощо) неможливо. Тому кожен свавільний вихід із ситуації має свою «ціну».

7. Коли ми плануємо ті чи інші ситуації, ми в уяві зазвичай бачимо лише вигоди від доведення ситуації до логічного завершення (одружитися, народити дитину, придбати авто, збудувати дім, вигідно вкласти кошти тощо).

7.1. Та лише з досвідом ми вчимося бачити ті потенційні труднощі та втрати, які одночасно із вигодами приносять нам ті чи інші ситуації.

7.2. Крім того, при плануванні ситуацій ми не враховуємо фактор Часу і зміни нас самих у Часі (з часом ми будемо думати та відчувати по-іншому, тому те, що зараз здається нам вигодами, незабаром може видатися втратами). Задовільно вирішити цю суперечність неможливо.

8. Кожна ситуація характеризується її змістом, учасниками, зовнішніми обставинами. Ми у ситуації можемо бути головним учасником або другорядним учасником.

8.1. Не залежно від ролі у ситуації всі учасники ситуації є партнерами по ситуації (навіть якщо це конфлікт).

8.2. Якщо ми головний учасник, то від наших ходів залежить розвиток ситуації. Якщо ж ми другорядний учасник, то розвиток ситуації залежить від рішень інших.

9. Для того, щоб ситуації розвивалися у сприятливому напрямку ми повинні робити певні ходи, чи утримуватися від них.

9.1. Ходи у ситуації можуть сприяти її покращенню або погіршенню, тому робити їх слід осмислено та згідно із певною стратегією дій.

9.2. Ми робимо ті чи інші ходи у залежності від масштабів нашого бачення можливостей, які дають обставини ситуації. Зазвичай ми робимо прогнозовані ходи, обумовлені особливостями шаблонів нашого мислення. Мета розвитку людини старатися вийти за межі звичних шаблонів мислення, щоб бачити нетипові можливості і робити нехарактерні для себе ходи. Цілком позбавитись шаблонів мислення – неможливо, тому що це і складає нашу індивідуальність.

9.3. Можливі ходи у ситуації обмежуються: обставинами; нашим баченням; нашими ресурсами; кількістю та якістю учасників тощо.

9.4. Ситуації можуть розвиватися у сприятливому для нас напрямку чи у несприятливому. Не залежно від того як розвивається ситуація, важливо не втратити присутність духу, тому що втрата рівноваги швидше за все призведе до неправильних ходів.

9.5. Якщо ми не бачимо вдалих ходів, то краще утриматись від будь-яких ходів.

10. Щоб вичерпати смисл ситуації, її необхідно прожити і бажано сприйняти досвід, який ми завдяки їй отримали.

11. Є ситуації у яких ми знаходимося й обставини яких впливають на нас, та суттєво вплинути на них ми не можемо.

11.1. З такими ситуаціями слід змиритися.

12. Мистецтва ефективно впливати на ситуації можна навчатися. Найкращим застосунком для цього є китайський канон «Книга Змін» («І-цзін»).

12.1. Детальніше про цей застосунок та способи роботи з ним можна прочитати у моїх книжках:

1) І цзін: правильно міркувати, щоб передбачати. Вступ до іцзінознавства. – Харків, Акта, 2016;

2) Тринадцятиканоння: тексти, що створили цивілізацію. – Харків, Фоліо, 2020.