Герман Гессе – німець, який зумів одночасно стати людиною світу

Прочитав біографію Германа Гессе: Принц А. «Обрій духу тільки у дорозі». Історія життя Германа Гессе. – К.: Темпора, 2021. – 448с. 

Те, що в Україні видають такі книжки, свідчить, що культурний процес у нас розвивається нормально і динамічно – навіть попри владу зелених, цілком байдужу до української культури через те, що вона її не вивчає, не цікавиться і не розуміє. 

Я ж цю книжку придбав із конкретною метою – після прочитання «Гри в бісер», яка на мене справила сильне враження, я хотів дізнатися, як Гессе вивчав «І цзін», тому що в романі досить добре описано як сам канон, так і способи роботи з ним. 

На жаль, відповіді на це запитання я у книжці не знайшов – схоже, автор біографії або не ставив собі опис цього за мету, або не вважав себе досить обізнаним у китайській традиції, щоб щось про це написати. 

Зараз я схиляюсь до версії, що Гессе дізнався про "І цзін" від Юнга, який йому для розуміння цього твору порадив переклад Вільгельма. Але треба досліджувати далі. 

Але все одно книжку я прочитав з інтересом і користю, тому вона варта була того, щоб її придбати – біографію письменника автор описав досить детально і глибоко; щодо багатьох важливих творів він подав короткий конспект як щодо сюжету, так і задуму автора. 

Після прочитання біографії я зробив для себе висновок, що Гессе був сильною особистістю – ще в дитинстві він задумав, що хоче стати поетом та письменником і вперто йшов до цієї мети не зважаючи на те, що чи не всі навоколо, навіть батьки були проти. Те, що він як дитина вижив у такій ситуації психічно і не втратив психічного здоров’я якраз свідчить про його духовну силу. 

Він усе життя себе шукав і вмів сказати суспільству те, що йому не подобалося, не догоджати йому – це також свідчить про велич цієї людини. 

Але сала за шкілу близьким у дитинстві та юності, а впродовж життя аж до 50-ти років – і тим жінкам, які були поруч біля нього, він також багато залив. 

Можливо, такими і повинні бути талановиті люди – трохи пришибленими з точки зору здорового ґлузду, бо лише із бурі в душі і народжуються шедеври. 

Крім того, я ще раз утвердився у висновку, що для успіху у світі важливо, щоб сильні світу цього (у політичному чи фінансовому плані) повірили у вас – бо навіть найгеніяльніші ідеї потребують пропаганди, інвестування та просування. 

Коли читаєш книжку, відчувається, що вона написана німцем про німця і по-німецькому: навіть найсильніші людські емоці викладені по-діловому, рядочком і у ритмі військового маршу). 

Після того, коли було перегорнуто останню сторінку, мені знову захотілося перечитати «Гру в бісер», хоча «Сіддхатрха» не зайшов взагалі, а «Нарцис і Ґольмунд» - так собі. 

Але як загальний висновок – якщо вас цікавить особа і творчість цього письменника, то книжка варта обов’язкового прочитання.