"Спитайте Мієчку.."

Нещодавно впродовж кількох днів на Фейсбуці я виставляв декі цитати зі "Спитайте Мієчку.."

Можливо, дехто помітив..

Так от, це означає, що я прочитав роман Євгенії Кузнецової "Спитайте Мієчку.."

Останнім часом якось рідко читаєтся щось художнє, щоб просто так: все то немає часу, то увесь час займає інше читання..

А щодо цієї книжки сталося саме так: читання почалося "просто так"..

Але з перших сторінок роман захопив і я 272 с. прочитав за два дні..

Це жіночий роман про жінок для чоловіків..

Ідеальний добрий світ фемінізму, який крутиться навколо чоловічого світу..

Всі головні героїні-жінки описані як живі і реальні персонажі, які можна впізнати навіть у своїх знайомих..

А чоловіки - як маргінальні на перший погляд персонажі, мало подібні до реальних чоловіків, але навколо них крутиться увесь сюжет..

А Устим - то взагалі справжній "принц на білому коні/авті" - мєчта будь-якої жінки: мало говіркий, безвідмовний, майстер на всі руки..

Книжка читається так, що від неї важко відірватися..

Тому я і не зміг..

А мова дуже соковита і в'язка, що її хочеться злизувати зі сторінок немов свіжий мед, який тече з банки, коли взяв його забагато на ложку, щоб кинути у чай..

Текст роману, вимережений словами, сформовано так як тин навколо великої сіножаті - загальними рисками обрамлено образ/образи/сюжет, але за ними (словами) бачиш набагато більше..

Слова у цьому романі - лише огорожа у яку впіймано глибший смисл..

І закінчується він гарно, як і має бути у справжньому житті - хоча присутня смерть, однак вона тиха, і після неї починається нове життя..

Тому не відкладайте, - читайте "Спитайте Мієчку.." і тоді дізнаєтеся про що і чому її треба питати..