Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
15.02.2020 19:13

Десять причин чому українцям варто вивчати Китай

Адвокат, партнер АО "Шевердін і партнери"

Стратегії підвищення ефективності колективних та індивідуальних соціальних практик в українському суспільстві.

«Інший» – як дзеркало самого себе і як спосіб повернутися до себе

Коли ми знаходимося у лоні культури, у якій народилися і виросли, власний спосіб бачити світ, систему цінностей, своє розуміння що таке «добро», а що таке «зло»; що потрібно любити, а що потрібно ненавидіти; чого потрібно прагнути, а чого потрібно уникати; як реагувати на агресію та загрозу; і як висловлювати своє захоплення; як приймати рішення у потоці життя; чого потрібно досягати, а що не варте нашої уваги як об’єкт життєвих цілей тощо ми вважаємо природнім, навіть очевидним.

І мало яка людина замислюється над питаннями чому саме такою є її система цінностей, система цінностей тієї людської спільноти у лоні якої вона народилася і живе.

Це є своєрідною інтелектуальною пасткою та пасткою долі, що не дає можливості людині належно усвідомити як свої життєві переваги, так і недоліки у життєвій п’єсі, що триває від моменту її зачаття до моменту коли вона з останнім видихом випускає дух.

Щоб зрозуміти себе, на наш погляд, є два ефективні шляхи: через занурення углиб самого себе через рефлексію – спосіб досить складний, що вимагає спеціяльних навичок; рис характеру; достатньо дозвілля; сприятливих соціяльних обставин тощо. (Потреба у рефлексії з цією метою, як можемо це спостерігати із власного досвіду – не надто поширена в українському суспільстві (власне, як і у будь-якому людському суспільстві)).

Ще один, на наш погляд, більш ефективний спосіб зрозуміти особливості свого бачення, сприйняття, мислення, як ми доходимо останнім часом, це зустрітися з ІНШИМ – відчути дискомфорт нерозуміння та несприйняття. Саме тоді переваги та обмеження власної культури усвідомлюються більш рельєфно і тоді можна працювати вже над тим, щоб розвивати ці переваги та мінімізувати її слабкі сторони.

На наш погляд, Китай, це той ефективний та цікавий ІНШИЙ, при зустрічі з яким українцям як у своєрідному «дзеркалі» можна було б значно краще зрозуміти себе та стати кращими як людям кожному зокрема, та як людській спільноті взагалі.

Для ілюстрації цієї тези ми виділили десять явищ, які позначили одним словом, що, на нашу думку, переконливо свідчать, що китаєм українцям серйозно займатися таки варто.

1. Конфуцій

Конфуцій – один із вчителів людства, головний Вчитель китайського народу і народів конфуціанського ареалу (Японія, Корея, В’єтнам), який зумів своїм вченням згенерувати духовний імпульс такої сили, що його світло передається досі від покоління до покоління.

Його висловлювання, що складають частину зібраних пізніше учнями «Обміркованих висловлювань», «Лунь юю», поряд із висловлюваннями найближчих учнів досі вражають духовною силою, яка приваблює і через більш ніж 2500 років після того, як вони були зафіксовані у людській пам’яті.

Він був першим китайським Вчителем, який створив школу, і, як вважають, мав близько 3000 учнів, з яких найбільш близькими були 72.

Конфуцій не розрізняв людей, які мають право вчитися, залежно від походження, рівня статків чи будь-яких інших ознак. «Навіть якщо людина принесе вязанку сушеного мяса, я вчитиму її», казав він.

Головною темою його міркувань через діалог (як і у Сократа) була таємниця людяності, через яку, як він вірив, можна впорядкувати суспільство до рівня досконалої гармонії.

Крім того, багато місця у своїх розмислах Конфуцій присвятив темі благородного мужа, цзюнь-цзи, який завдяки своїм високих людським якостям лише й має право керувати іншими людьми, для того, щоб гармонізувати соціальне життя.

Особистість Конфуція досі є настільки привабливою, що до цього часу його слово перевидається, коментується, вивчається і засвоюється.

Конфуцій – поза сумнівом одне із тих явищ для глибшого пізнання якого українцям варто вивчати Китай, бо Китай став Китаєм саме завдяки Конфуцієві.  

2. Філософія

Китай – єдина держава у світі де філософія впродовж всієї її тисячолітньої історії була дисципліною №1.

На увесь світ відомі Мудреці китайської нації: Конфуцій; Мен-цзи; Лао-цзи; Чжуан-цзи і трохи менше – Сунь-цзи; Мо-цзи; Шан Ян; Хань Фей-цзи; Чжу Сі; Хань Юй та десятки інших імен.

На Заході та Близькому Сході філософія віддавна також була шанованою наукою, однак вона не користувалася таким всезагальним авторитетом  у освіченої верстви, не була так тісно вписана у освітні та інтелектуальні практики; крім  того, головні питання китайської та західної філософій також принципово різні – у китайській філософії це перш за все питання управлінські і питання таємниці людяності.

Тексти китайських філософів мають кілька особливостей-незвичностей для нашого сприйняття:

- Спосіб викладу думок цих мудреців;

- Теми, які їх хвилюють;

- Особливості організації тексту, який неможливо приховати навіть якщо текст сприймається не через ієрогліфічне письмо.

Головних тем у китайській філософській можна виділити кілька:

1) Якою є природа людини – доброю чи злою? 

Навколо цього питання впродовж тисячоліть ламали інтелектуальні списи китайські мудреці, бо у залежності від способів його вирішення, вироблялися і управлінські стратегії впливу на людину.

Якщо це конфуціанці, які виходили із того, що природа людини від народження є доброю, то основним способами впливу на людей було виховання, навчання, чітке виконання соціальних ролей тощо.

Якщо ж це легісти, які виходили із того, що людська природа зла, то основним способом впливу на людину є насильство та контроль за допомогою закону, порушення якого жорстко карається не залежно від соціального статусу порушника.

Реальні ж соціальні практики були поєднанням у різних пропорціях обох цих методів і китайською філософією та управлінською практикою було накопичено величезний досвід управління великими людськими масами.

Китайська філософія має ще одну важливу властивість – практичність. Багато її рекомендації ви можете відразу взяти і практикувати: змінити спосіб думання; щось зрозуміти, змінити свої поведінкові стратегії. Навіть від сьогодні. 

Тому китайська філософія – це друга причина, чому українцям варто вивчати Китай – іншої такої філософії немає, а від заняття китайською українцям буде лише користь і жодної шкоди.

3. Історія

Історична наука – мала чи не найбільше досягнень впродовж імперського періоду в історії Китаю. Китайські правителі та книжники завжди уділяли велику увагу цій сфері знань. 

На час розпаду китайської імперії китайськими істориками, переважно завдяки волі влади, було створено 25 офіційних історій правлячих династій – величезних за своїм обсягом зводів відомостей. Зазвичай династійні історії складалися із розділів: трактати, хроніка правління та персоналії.

Це сотні тисяч, якщо не мільйони, сторінок текстів які охоплюють історичний період від IIст. до Р.Х. (а якщо взяти фундаментальну історичну працю «батька китайської історії» Сима Цяня, то ще далі углиб віків) до початку XX ст.

Ті історичні періоди, які ми вивчаємо на основі викопних рештків після наших предків, китайці вивчають на підставі текстів.

З часом китайськими істориками було створено також фундаментальні праці з окремих історичних питань.

За кілька тисячоліть китайської історії з китайцями вже все ставалося – війни, неурожаї, геройство, зради, епідемії тощо. Тому у накопиченому у династійних історіях чи інших історичних працях величезному історичному матеріялі завжди можна знайти історичний прецедент як обґрунтування тих чи інших політичних чи соціяльних рішень.

Історія – надзвичайно авторитетна наука для китайців, а історизм мислення характерний для всіх сфер китайської культури – історичний аргумент на користь тієї чи іншої думки завжди досить вагомий, щоб її відразу відкинути/чи прийняти.

Це, як ми вважаємо, ще одна причина для чого українцям вивчати Китай – у такий спосіб ми, можливо, краще зрозуміємо значення і власної історії і більше часу уділятимемо 

4. Держава

Удома – твоя родина, а поза домом – твоя держава, не буде держави, не буде й родини, кажуть китайці.

Ми, можливо, будемо здивовані, але саме китайці винайшли державу, коли Цінь Ши-хуанді ще у 221 р. до Р.Х. переміг останнє царство із семи гегемонів та заснував китайську імперію, що проіснувала у тих чи інших формах аж до 1911 р., до сінь-хайської революції.

Нарешті ця справедлива думка поступово приймається і вченими на Заході – зокрема у працях Френсиса Фукуями.

Які реформи він здійснив, за якими ми вгадуємо ознаки цілком модерної держави:

- Позбавив аристократію її привілеїв;

- Увів систему законів, яким всі мали підпорядковуватись однаково не залежно від рівня багатства чи знатності;

- Створив впорядкований бюрократичний апарат, який мав забезпечувати реалізацію державної політики;

- Впорядкував писемніть та стандартизував міри, вагу, одиниці виміру.

У подальшому, хоча ставлення до особи Цінь Ши-хуанді час від часу було суперечливим, його досвід творення інституцій держави брався до уваги та адаптувався всіма пізнішими китайськими династіями.

Для китайців китайська держава як інституція досі важлива цінність, що на їхнє переконання виконує багато дуже потрібних для людської спільноти функцій: захищає, направляє, передбачає, виховує, є предметом національних гордощів, і заради інтересів якої варто жертвувати свій час, зусилля, а часто навіть здоров’я чи життя.

Китайська історія дає багато таких прикладів, коли державні інтереси превалювали у приватних життєвих стратегіях над іншими, а роздуми про те, як вдосконалити державу займали увесь час.

Китайська держава як інституція в історичній динаміці, способи за допомогою яких вона організовувала величезні маси людей на досягнення тих чи інших суспільно важливих цілей – цікавий та повчальний предмет для дослідження.

Зрозуміти чому китайці шанобливо ставляться до власної держави і запозичити деякі навички такого ставлення – думаю, для українців було б дуже корисним.

 5. Тексти

У Китаї накопичено величезну кількість різноманітних культурних багатств: текстів, бронзових виробів, скульптур, картин, рукописів, творів прикладного мистецтва тощо.

Впродовж тисяч років існування у Китаї книжної традиції тексти існували на бамбукових планках, шовку, папері, однак завжди китайські книжники бачили своє головне завдання у тому, що ці тексти вивчити, зберегти, осмислити і передати наступним поколінням.

Збиранню, упорядкуванню книжок, пошуку рідкісних рукописів, переписуванню книжок – поважна справа, якій своє життя віддали багато китайських книжників – саме завдяки їхнім зусиллям не зважаючи на війни, пожежі, повені, сваволю людей, до нашого дійшла та величезна кількість текстів, якою ми зараз можемо інтелектуально насолоджуватися.

Якщо ми звернемося до змісту найбільш важливих китайських текстів – Канонів, ми побачимо певні сутнісні ознаки, що суттєво відрізняються їх від звичних для нас західних філософських чи інших серйозних текстів:

Людиноцентричність – китайців перш за все цікавить Людина, та ті способи за допомогою яких вона може набути мудрості щоб гармонізувати своє перебування у просторі між Небом і Землею, в той час як західних філософів перш за все цікавить, як Людина може змінити світ;

Нерелігійність – китайські тексти нейтральні; вони не пристрасні; вони не грозяться накликати на вас кари Господні, якщо ви з цими текстами не згодні – ви можете приймати їх зміст, а можете не приймати – але всі наслідки неприйняття істини відображеної у Тексті ви берете на себе;

Соціальність – китайські тексти, це також перш за все тексти про спосіб гармонізувати тривале ефективне функціонування у Просторі і Часі людських спільнот;

Практичність – китайські тексти призначені для практичного застосування;

Хаотичність – текст того чи іншого Канону організовано у незвичний для нашого розуміння спосіб – без жодного цілісного сюжету та логіки викладу. Фрагменти тексту, здавалося б, не пов’язані одне із одним у жодний спосіб. Через це китайські традиційні тексти непідготовленому читачеві можуть видатися беззмістовними.

Історичність – коли найпереконливішим обґрунтуванням тієї чи іншої тези часто є приклади із “глибокої” чи “середньої” давнини.

Особистісність – тексти мають своїх авторів, які втілюють досконалу Мудрість – вивчення Канонів повинне мати наслідком долучення до цієї абсолютної Мудрості. Хоча, звісно ж, найкраще зустрітися із живим втіленням Традиції – Вчителем, який у змозі передати безпосередньо цю Мудрість “від серця до серця”. Саме Вчитель, зазвичай, давав правильні ключі до розуміння Канону. Зв’язок між Вчителем та Учнем мав дуже тісний характер, і накладав на особу Учня такі духовні сліди, що не «стиралися» вже впродовж життя.

Нумерелогічність – ще однією ознакою деяких важливих китайських Канонів (перш за все «І цзіну» та «Дао де цзіну») – є структурування тексту за допомогою певних числових матриць (64 (8*8) та 81 (9*9)), що одночасно робить тексти замкненими «циклами» текстів, систематичне прочитування яких, видається, мало би давати змогу читальникові з кожним новим циклом студій все глибше занурюватися у їх приховані сенси. Крім того, «замкненість» цих текстів призводить до того, що від них не можна нічого ні відняти, ні до них додати. Їх можна лише коментувати, що китайські вчені мужі з успіхом робили впродовж тисячоліть і роблять до сьогодні.

Ці та інші властивості текстового матеріалу у Китаї, що склалися історично, обумовлюють відмінні, від звичних для нас, стратегії роботи з текстами, стратегії їх вивчення, опанування цих текстів-Канонів.

Головним життєвим завданням будь-якого китайського книжника впродовж більш ніж 2000 років було вивчити текст, зберегти текст, створити текст і передати його нащадкам.

Думаю, таке шанобливе, особливе ставлення до тексту як до одного із головних факторів зберігання та ретранслювання культури та цивілізованості нам, українцям, варто було б повчитися у китайців і, можливо, дещо запозичити.

6. Канон

Серед текстів про які ми говорили вище є особливі тексти, які є найважливішими і мають надзвичайно високий інтелектуальний статус у китайській традиції – я веду мову про Канони.

Відповідне явище фактично відсутнє у Західній цивілізації, хіба за винятком Біблії, і то у певних контекстах і у певних середовищах.

В той час як у Китаї ще з I ст.. до Р.Х. існує нормативно затверджене зібрання текстів «Пятиканоння», що з плином віків у епоху Сун (960 – 1279) розрослося до «Тринадцятиканоння», коли статус канонів отримали нові тексти та деякі коментарі до Канонів.

Що таке «канон»? Нам найбільше подобається визначення цього явища, яке дав Борхес, який назвища каноном таку книжку, щодо змісту якої певна людська спільнота вірить у те, що у ній міститься позачасова мудрість і люди з покоління до покоління продовжують читати з 

Канони це тексти, що впродовж століть ретельно вивчалися освіченою китайською верствою і справили фундаментальний інтелектуальний вплив на інтелектуальний ландшафт не лише Китаю, а й усіх країн конфуціанського ареалу (Японії, В’єтнаму та Кореї).

У звязку із тим, що в Україні немає аналогічних текстів, які б мали аналогічний загальновизнаний статус, цей інтелектуальне явище, гадаю, мало би становити інтерес для українців.

7. Рід

Ставлення до свого родоводу – ще одна причина, через яку українцям цікаво було б вивчати Китай.

Українці, як про це свідчить етнографічна література, також раніше демонстрували шанобливе ставлення до свого роду, а деякі знали генеалогію свого роду на багато поколінь назад, однак несприятливі історичні обставини, особливо у XX ст., призвели до того, що ми знову повинні повертатися до своїх джерел, тому що багато хто з нас не знає своїх предків далі третього-четвертого коліна – що є неприйнятним для тяглості традиції.

У Китаї ж віддавна було шанобливе ставлення до свого роду, усвідомлення людиною себе його частиною, вивчення біографій видатних представників роду, вчинення зусиль по виданню їх праць та увічнення памяті.

Таке ставлення до роду, думаю, є однією із запорук стійкості та відпірності китайського суспільства.

Думаю, вивчення функціонування цього важливого соціального інституту також було б цікаве та корисне українцям. 

8. Духовні практики

Духовними практиками у Китаї люди займаються впродовж тисячоліть і завдяки цьому, особливо у лоні даоської традиції, було накопичено величезний досвідрозуміння таємниць людського тіла та психіки, глибокі знання природи людини.

За час зайняття духовними практиками вони стали надзвичайно складними, однак порівняно із практиками у інших цивілізаціях (можливо, за винятком Індії, але про це мала би бути окрема розмова) мають кілька переваг:

Цілісність – багато китайських духовних практик є ретельно розробленими системами розвитку людини як цілісності. Тобто увага у таких практиках приділяється не лише розвитку тіла (як зазвичай на Заході), а й душі та духу. Більше того, такі духовні практики передбачають етичне самовдосконалення людини.

Тривалість неперервної традиції передачі; 

Послідовність –

Розробленість –

Практичність – 

Цілісність тілесного і духовного у практиках - 

Тому китайські духовні практики (перш за все дихальні, медитативні, «внутрішні» стилі бойових мистецтв, а кому дозволяє фізичний розвиток та здоров’я – то і бойові мистецтва «зовнішніх стилів»), могли б стати цікавим об’єктом вивчення та практики для українців, яка би принесла конкретну практичну користь для зміни якості проживання життя – підвищити рівень задоволеності життям та бадьорості.

9. Медицина

Китайська традиційна медицина – ще одна сфера, що не має аналогій у західній традиції та демонструє кардинально інші,однак ефективні підходи як до розуміння людини, так і до лікування хворіб.

Ця традиція зародилася у глибині віків і має особливе розуміння фізіології людини, теоретичний апарат, а її головною особливістю є боротьба не із наслідками хвороби, а з її причиною.

Основними методами традиційної китайської медицини є обстеження, розпитування пацієнта, спостереження, пульсова діагностика, вираховування фактора часу для діагностики та лікування, голковколювання та припікання спеціяльних точок на тілі людини, результатом чого є встановлення діагнозу і призначення лікування. 

Величезний накопичений досвід дав можливість китайським лікарям традиційної медицини розробити ефективні методики профілактики захворювань через правильну систему харчування, життєвої активності, фізичні вправи тощо.

Фактично, китайська традиційна медицина тісно повязана із духовними практиками. 

10. "І цзін" , канон змін

“Канон Змін” – один із найбільш важливих, оригінальних та таємничих текстів-Канонів, що був створений китайським духомтасправив фундаментальний вплив на культуру та традиційну науку Китаю, а також суміжних із ним країн.

Крім того, з огляду на своєю структуру та зміст – цей текст варто визнати як одне із найбільш загадкових духовних творінь людства, створених, на переконання китайської традиції, досконаломудрими.

На нашу думку саме цей текст справив фундаментальний вплив на той спосіб мислення (про особливості якого ми скажемо далі) китайців, який (спосіб мислення) мав би становити для українців живий інтерес.

Адже саме цей текст, зокрема, відігравав провідну роль у вишколюванні особливого стилю мислення китайських управлінців, що давав їм змогу досить ефективно керувати впродовж тривалих проміжків часу надзвичайно складним соціальним організмом, яким китайське суспільство було вже принаймні з III ст. до Р.Х..

Для нас у контексті сьогоднішньої розмови є важливим те, що ці техніки, як ми гадаємо, можуть бути застосовані як для гармонізації складних соціальних систем якими, наприклад, є сім’я, трудовий колектив чи суспільство, так і у чисто особистісних стратегій для підвищення ефективності формування втілення задумів та менш конфліктного проживання життєвих ситуацій.

Вже ось протягом тривалого часу цей текст вивчається також у Європі та в Америці,а образи «І цзіну» активно опановують елітарну та масову культуру: науку, літературу, музику та образотворче мистецтво.

Тому можна сміливо твердити, що “І цзін” у всьому світі все більше усвідомлюється як загальнолюдське культурне та духовне надбання.

І цзін” впродовж століть використовувався у Китаї для ворожіння, адже Китай, як відомо, з давніх давен був країною високорозвиненої ворожбитської культури– ворожба у Китаї посідала значно більш високий соціальний та інтелектуальних статус, ніж у європейських країнах, тому “Книга Змін” одночасно є і найбільш авторитетним у світі оракулом. 

Унікальним феноменом «І цзіну» як тексту є те, що він ось веж кілька століть залишається живою традицією і до цього часу активно осмислюється та  

Структура Канону як системи текстів досить складна та водночас – унікальна, адже “І цзін” має і графічну і текстову частину – здається у інших культурах немає жодного такого подібного тексту.

Основу “І цзіну” та його графічну частину складають 64 особливі символи, знаки “гуа”, що складаються із шести розташованих одна над одною рисочок двох типів – цілої (—), «дев’ятки», котра символізує Ян, активне начало, і перерваної (ــ ــ), «шістки», яку асоціюють з Інь, пасивним началом.

Гексаграми ж складаються з двох знаків, які традиційно в західній літературі називають триграмами та утворюються трьома лініями.

Після зображення кожного знака наводиться його назва; короткий текст, що загалом характеризує ситуацію, яку відбиває ця гексаграма, “гуаци”; далі коментар до кожного рівня кожного знака (хоча у певних виданнях може бути й інакше); а потім – тексти так званих «Десяти Крил», які переносять таємні смисли «І цзіну» крізь віки: хоча текстів лише сім, через те, що три коментарі поділяються традиційно на дві частини, у такий спосіб отримуємо цифру 10.

64 знаки, це і свого роду 64 ситуативні згустки світових сил, що розвиваються в часі і просторі, тобто мають певну динаміку;а через коментаторські тексти до яких, ми отримуємо роз’яснення оптимальних стратегій прикладення власних зусиль з таким розрахунком, щоб гармонійно завершити ту чи іншу ситуативну реальність та прийняття її через нову ситуацію.

У цьому контексті «І цзін» перетворюється на текст-тренінг за допомогою якого людина має змогу переосмислювати звичне сприйняття стандартних, за великим рахунком, життєвих ситуацій (конфлікт; сім’я; шлюб; одруження; мандри тощо) та поступово вийти за межі своїх звичних реакцій у точках входу та точках виходу із ситуацій, що, на наше переконання, є найважливішими для визначення напрямку руху долі людини.

Тривалий час функціонування «І цзіну» як смислоутворюючого, смислоорганізуючого Канону у китайській цивілізації призвів до того, що у китайського народу сформувалися певні особливості ставлення до світу на різних соціальних рівнях як:

Змінність – динамічний аспект світу враховується дуже серйозно, а зміни, навіть неочікувані сприймаються як природний аспект дійсності;

Стратегічність – впливати на світ можна лише за допомогою завчасно виробленої стратегії;

Ситуативність – аналізувати світ можна лише у концепції «ситуацій», тобто певної динамічної конфігурації сил, що мають ту чи іншу динаміку, сприйняти яку людина може лише надавши можливість ситуації «розкритися».

Утримання від миттєвої реакції на подразник – з метою осмисленого проходження точки входу у ситуацію для її більш ефективного контролю.

Такі поведінково-мисленнєві навички є цілком іншим способом взаємодії з реальністю, порівняно із тим, який ми спостерігаємо щодня в Україні.

Висновки. 

На перших погляд, може здатися, що ми досить довільно обрали десять причин для обґрунтування 10 причин необхідності вивчення Китаю українцями. 

Можливо, так воно і є.

Однак на наше переконання, ці, частково обрані навмання, десять причин-слів серед сотні інших, які можна було б обрати, добре доводять ту тезу з якої ми почали свою лєкцію: 

У «духовному дзеркалі» іншої культури краще бачиш свою рідну і у такий спосіб наближаєшся до пізнання таємниці Буття, і пізнання таємниці свого народження.

І, на наше переконання, китайська культура для цих цілей надається чи не найкраще.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: [email protected]