Цивіліст як покликання

що читаємо:

Скловский К.И. Гражданский спор: Практическая цивилистика. – М.: Дело, 2003. – 352с.
-------------------------------------------------
Доля автора книжки пов’язана із Харковом – у 1982 р. саме у Харківському юридичному інституті він захистив кандидатську дисертацію по теорії представництва у цивільному праві.
Але не з цих причин, його книжку, думаю, варто прочитати кожному адвокатові (юристові), який серйозно ставиться до осмислення призначення своєї професії (а ще краще – мати цю книжку у своїй бібліотеці, щоб час від часу перечитувати).
Як пише у своїй передмові до книжки адвокат М. Барщєвскій, після прочитання книжки має виникнути відчуття усвідомлення суті того, що то є справжній цивіліст, як він повинен мислити та діяти.
Цікавими також є міркування автора у контексті осмислення свого «адвокатства» є міркування про успіх/неуспіх адвоката; його взаємодію із клієнтом; проблеми адвокатського гонорару; взаємодія із владою і чи вона доречна та можлива.
Самі короткі нариси-казуси цікаві ходом юридичної думки автора, алгоритмом вироблення позиції у справі та стратегії і тактики того чи іншого процесу, коли адвокат має враховувати кілька складових: свою доказову базу; позицію опонентів, наявну судову практику; рівень «правосвідомості» всіх учасників – як сторін, так і суду тощо.
Юридичні казуси перемішані із короткими есеями автора на різні цікаві теми: про призначення адвоката; про юридичну освіту (коли доцента юрфаку не завжди можна було відрізнити від радгоспного бригадира); про корупцію; про справедливість тощо.
Автор вчений-правознавець та досвідчений адвокат, тому його рекомендації щодо ефективних алгоритмів опанування професії заслуговують на прискіпливу увагу та спокійне осмислення:
1. Важливість взаємодії із більш досвідченим адвокатом при пошуку вирішення конкретних казусів – як один із найкращих способів професійного самоусвідомлення;
2. Важливість систематичного читання поза межами сфер юриспруденції, бо хороший юрист не може сформуватися виключно на читанні кодексів. Юрист-цивіліст повинен мати свою позицію щодо держави, науки, інших галузей права, світового досвіду тощо. Наприклад, автор рекомендує до обов’язкового прочитання адвокатом роману «1984».
3. Теоретичний спір із суддею неможливий, бо завдяки своїй посаді суддя завжди краще знає право, ніж адвокат.
4. Інколи саме необхідність проводити розрахунки відштовхує суд від думки про задоволення позову;
5. Хороший цивіліст виховується впродовж 10-15 років.
Деякі влучні максими з книжки звучать як афоризми, наприклад:
1. Суть цивільного правосуддя у тому, що будь-який спір повинен знайти вирішення, не залежно від ступеню урегульованості ситуації;
2. Суть цивільного права у тому, що нікого не можна примусити набути майно собі у власність;
3. [Касаційна] скарга вийшла енергійною та короткою – важлива обставина для тих випадків, коли є потреба у швидких рішеннях;
4. Попередній договір повинен бути у своїх формулюваннях більш точним, ніж основний договір;
5. Теоретична та ідеологічна незгода адвоката із законом не дає права адвокатові не використовувати на користь клієнта такі норми закону;
6. Переведення життя у слова закону, юридична вербалізація життя і складають особливість мислення юриста.
7. Явною ознакою, що відрізняє поганого юриста є критика існуючого закону і віра у те, що проблеми можуть бути вирішені за допомогою все нових і нових законів.
8. Адвокат – це юрист, який відмовився від кар’єри.
9. Здатність (та обов’язок) права дати відповідь на будь-яке конкретне питання підтверджують, що право є таки наукою. Адже у будь-якого цивільного спору є рішення.
10. Смисл справжнього права у тому, що будь-яка справа неповторна.
11. «Тріада правомочностей власника» – (володіння, користування, розпорядження) жодного практичного значення не має і мати не може, за винятком того, що служить для виявлення цивілістів, які не отримали хорошої освіти.
12. Посилання на процесуальні порушення – останній бастіон сторони, що програла;
13. Смисл добросовісності у тому, що набувач майна діє з необхідними застереженнями та обґрунтовано вважає, що немає будь-яких перешкод для отримання бажаного ним права, а такі перешкоди насправді є.
14. Не може бути права цивільного без позовного захисту;
15. Завданням адвоката не лише виявити помилку опонента, а й зрозуміти, чому він її зробив;
16. Договір або є або немає. Договору немає, якщо він не укладений, або недійсний. Жодних триваючих угод не існує, на відміну від триваючих зобов’язань.
17. Законне володіння для всіх осіб, крім власника, рівносильне власності, тобто не може бути порушене.
18. Законне набуття речі, що створює право на річ, у обґрунтування добросовісністю не потребує;
19. Розрізнення права речових та зобов’язальних – головне розрізнення, що є абсолютно необхідною умовою для правильної кваліфікації будь-якого конфлікту, будь-якої юридичної ситуації.
20. Вимога про збитки повинна ґрунтуватися на договорі чи іншому особистому зв’язку. Такий позов до третьої особи не припустимий.
На сторінках книги можна ознайомитися із цікавими теоретично-практичними міркуваннями автора щодо багатьох цивільно-правових договорів чи правових інститутів:
1. Договору зберігання;
2. Попереднього договору;
3. Анулювання продажу майна з торгів;
4. Співвідношення віндикації та реституції;
5. Зміст процесу – це засіб чи мета?
6. Про зміст володіння річчю і правові наслідки цього юридичного факту;
7. Про договір оренди;
8. Про різницю між реституцією та віндикацією,
та багато інших цікавих практичних казусів, що виникали у професійній кар’єрі автора.
Однак навіть якщо вам не вдасться придбати книжку, ці кілька тез, виписаних з її сторінок, на нашу думку, все ж будуть корисними, щоб над ними замислитися и переосмислити власну юридичну практику, чи ще раз звернутися до деяких сторінок академічного підручника з цивільного права.