Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
27.04.2018 11:04

Перші враження від прочитання закону про ТОВ та ТзДВ

Адвокат, партнер АО "Шевердін і партнери"

У статті викладено мої перші враження після прочитання тексту Закону про ТОВ та ТзДВ

НОВИЙ ЗАКОН ПРО ТОВАРИСТВА З ОБМЕЖЕНОЮ ТА ДОДАТКОВОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ - ПЕРШЕ ПРОЧИТАННЯ

Закон України «Про господарські товариства», що був прийнятий ще у вересні 1991 р., відгравав і ще відіграє важливу роль у розвитку ринкових відносин в Україні. Свого часу саме цей закон регулював чисельні питання створення та діяльності всіх організаційно-правових форм товариств в Україні.

За час його застосування було накопичено значний досвід всіма учасниками відповідних правовідносин, напрацьовано великий обсяг науко-практичного матеріалу та теоретичних праць, а також об’ємну судову практику.

Найпопулярнішими організаційно-правовими формами товариств в Україні є акціонерні товариства та товариства з обмеженою відповідальністю.

Не дивно, що правовому регулюванню саме цих видів товариств законодавець вирішив присвятити окремі нормативні акти найвищої юридичної сили – закони.

Імовірно, це правильний крок, з огляду на те, що за відповідний час накопичилося багато невирішених правових питань правового регулювання цих правовідносин, змінилися у бік ускладнення і ділові відносини у нашій державі як такі.

Серед питань, що викликали найбільше спорів, як відомо були: неможливість скликання загальних зборів учасників товариства при поділі статутного капіталу 50/50 та часто фактичне блокування діяльності товариств; неврегульовані питання при виключенні учасників; прийняття спадкоємців до складу учасників товариств; виплати часток при виході з товариств тощо.

Досить об’ємний закон про акціонерні товариства було прийнято у вересні 2008р.

І ось 17 березня 2018р. було оприлюднено прийнятий Верховною Радою України Закон «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальністю», що складається із 57-ми статей та досить об’ємних прикінцевих та перехідних положень.

Закон набуде чинності через три місяці – 17 червня 2018р., тобто часу для ознайомлення із текстом закону цілком достатньо – цього разу наш законодавець проявив себе на висоті щодо надання достатнього перехідного періоду для коригування учасниками правовідносин та іншими причетними суб’єктами своїх життєвих та правових стратегій (до слова, на відміну від того, як це відбувалося з уведенням в дію нових редакцій ЦПК, КАС та ГПК України).

Згідно офіційних заяв високопоставлених представників державної влади України на новоприйнятий закон покладаються серйозні сподівання. Заявлялося, що «закон дозволить значно покращити бізнес-клімат, сприятиме залученню прямих іноземних інвестицій, створить передумови для створення нових та розвитку існуючих підприємств. Збільшиться надійність захисту прав власності та буде забезпечено учасників ефективними механізмами запобігання та вирішення корпоративних конфліктів».

Цілком можливо, що станеться саме так, однак якою б досконалою не видавалася юридична техніка викладення законодавчих норм, лише практика його правозастосування врешті-решт виявить ті прогалини, суперечності та колізії, що можуть стати джерелом потенційних юридичних конфліктів та зловживань своїми правами недобросовісними учасниками цих правовідносин.

Зрозуміло, що навряд чи ми зможемо запропонувати у цьому дописі якісь якісно нові міркування без наявності досвіду практики застосування норм нового Закону, однак у порядку підготовки до його застосування видається не зайвим конспективне прочитання Закону і звернення уваги на ті його положення, що видалися нам важливим.

Товариствам з додатковою відповідальністю у новому законі присвячено лише одну статтю, а їх діяльність регулюватиметься так само як ТОВ (у частині, що не суперечить цій статті).

За новим законом кількість учасників товариства не обмежується.

Цілком новим правовим інститутом нового Закону є корпоративний договір – згідно цього документа учасники братимуть на себе зобов’язання реалізовувати свої права та повноваження певним чином або утримуватись від їх реалізації.

Тепер суттєво скорочено вимоги до статуту – у ньому обов’язково повинні зазначатися лише найменування товариства, органи управління товариством, їх повноваження та порядок прийняття рішень, та порядок вступу до товариства та виходу з нього. Інші відомості учасники зазначатимуть на власний розсуд – як свідчить текст Закону, учасники багато тих чи інших питань можуть врегулювати саме так: наприклад, порядок реалізації переважного права учасника товариства на придбання частки у статутному капіталі, що відчужується; строк, протягом якого приймається рішення щодо надання згоди на вихід учасника з товариства; скликання загальних зборів чи питання голосування на них тощо.

Свій вклад учасники повинні внести впродовж шести місяців, якщо інше не буде зазначене у статуті.

Новелою також норма про те, що у разі смерті або припинення учасника, його частка переходить до спадкоємців або правонаступника без згоди учасників товариства, хоча це положення закону може бути скориговане у статуті товариства. Законом також врегульовано порядок дій у разі, якщо розмір частки померлого чи вибулого учасника складає менше/більше 50%.

Учасник із розміром частки менше 50% може вийти у будь-який час і без згоди інших учасників, в той час як учасник, частка якого складає 50% або більше – лише за умови наявності такої згоди. Крім того вихід учасників обмежений тією обставиною, щоб в результаті виходу не виявилося так, що у товаристві не залишиться жодного учасника.

Відповідно до норм нового Закону більш оперативно порівняно із положеннями попереднього законодавства, відбуватимуться і розрахунки із учасниками, які виходять.

Новим Законом встановлено, що товариство зобов'язане повідомити такому колишньому учаснику вартість його частки не пізніше 30 днів з дня, коли товариство дізналося чи мало дізнатися про вихід учасника. Вартість частки учасника визначається станом на день, що передував дню подання учасником відповідної заяви у порядку, передбаченому Законом України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб – підприємців та громадських формувань» та має бути виплачена впродовж року з дня, коли Товариство дізналося (чи мало дізнатися) про вихід учасника Товариства.

Окремого вивчення потребують норми Закону, що регулюють випадки, коли члени виконавчого органу нестимуть солідарну відповідальність за зобов’язаннями Товариства нарівні із його учасниками (перш за все це обумовлене недотриманням процедури при зменшенні активів Товариства) чи солідарно відповідати за збитки – у випадку порушення порядку вчинення значного правочину.

Досить детально у Законі врегульоване питання компетенції загальних зборів (фактично так як і у старому Законі) та порядок їх скликання. Позитивним, на нашу думку, можна вважати те, що законодавець багато питань (наприклад, щодо суб’єкта, що має право скликати загальні зборів, строків скликання тощо) віддав на розсуд самих учасників Товариства, які можуть врегулювати ці питання у відмінний від того як це зроблено у законі спосіб самостійно, у Статуті Товариства.

Новим правовим інститутом є можливість заочного голосування учасника на загальних зборах шляхом голосування з питань порядку денного за допомогою письмового документа, підпис на якому посвідчується нотаріально. Законом передбачено також можливість прийняття частини рішень загальних зборів шляхом опитування.

Законодавець окремо врегулював питання щодо переліку документів, що їх зобов’язане зберігати Товариство (протоколи Зборів Товариства, Статут та зміни до нього тощо) і порядок доступу до таких документів учасників Товариства.

Окрема стаття присвячена також правовому регулюванню правового статусу посадових осіб Товариства.

Закон має певну кількість банкетних норм – зокрема, афілійованими особами Законом визнаються ті ж особи, які визначені як такі у Законі України «Про акціонерні товариства».

Досить детально у Законі врегульовано юридичні питання перетворення та припинення Товариства (шляхом виділу, злиття, приєднання, поділу, перетворення), чому присвячено цілу четверту Главу Закону.  

У зв’язку із прийняттям нового Закону статті, що регулюють відповідні правовідносини у ЦК виключено, а Закон України «Про господарські товариства» у відповідній частині втратить чинність.

Прикінцеві та перехідні положення Закону регулюють порядок набуття ним чинності – Закон (за винятком ч.2 ст.23) набуде, як ми згадали на початку допису, через 3 місяці з дня його опублікування; крім того ряд законодавчих актів приведено у відповідність до норм нового Закону.

У загальному, можна зробити висновок, що багато питань новий Закон врегулював більш детально, ніж це було зроблено у попередньому законодавстві. Наприклад, блокування роботи Товариства через неможливість скликання загальних зборів учасників товариства при поділі статутного капіталу 50/50, тепер можна уникнути – через детальніше регулювання цих питань у Статуті Товариства.

Тому при створенні нових Товариств учасникам разом із їх правовими радниками варто вділити достатньо уваги, щоб обміркувати як врегулювати питання, що віддаються Законом на розсуд учасників та можуть бути врегульовані інакше, ніж це зробив законодавець.

На майбутнє, схоже, «стандартні» статути мали би користуватися меншою популярністю.

Однак жоден закон – добрий він чи поганий, не знімає відповідальності із самих учасників правовідносин. Адже ігнорування здорового глузду при виборі партнерів для бізнесу та невміння прораховувати ризики власних дій не виправить жоден закон, навіть викладений досконало з точки зору юридичної техніки.

Адже ще у Давньому Римі вважали, що ми самі несемо ризики від обрання тих чи інших людей своїми партнерами у справах – як у бізнесі, так і, власне, й у житті.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net