Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
13.04.2017 21:56

Як юристові «серед пожежі вчинити грабіж»?

Адвокат, партнер АО "Шевердін і партнери"

Використання 36-ти китайських стратагем як ефективний спосіб захисту юристами інтересів клієнтів у судах


В VI ст. до Різдва Христового два південнокитайськихцарства, У та Юе ворогували між собою. Одного разу юеський цар Гоу Цянь зазнавнищівної поразки та втратив всі свої землі. Багато років Гоу Цянь чекав випадку,щоб помститися цареві У. І ось такий випадок настав – загинув талановитийвійськовий начальник У, й до того ж, на землях У почалася посуха, а самправитель залишив країну, відбувши з візитом до сусідньої країни. Гоу Цяньвідразу ж напав на царство У зі всіма своїми силами та захопив його. (Тридцать шесть стратагем. Китайски е секретыуспеха/ Перевод с кит. В.В. Малявина. – М.: Белые альвы, 1997. – с.51 ).

 

Це практична ілюстрація до п’ятої стратагеми зіснуючих тридцяти шести, що характеризує її практичне успішне застосування в дужедалекому від нашого часу минулому. Стратагема називається «Серед пожежі вчинити грабіж», та звучить так: «Якщо ворог має значні втрати, скористайся випадком – й використай це насвою користь».

Здається, що мистецтво застосовувати стратагеми напрактиці є цінним не тільки для військових чи політиків, а й для такої мирноїпрофесії, як юристи. В цьому дуже легко переконатися.

Останніми роками юриспруденція стає все більшвишуканим мистецтвом. Цінується не тільки глибоке знання законів, ерудованістьта добра освіта. Все частіше для досягнення успіху, юрист має перш за все вданій конкретній ситуації продемонструвати креативність мислення, здатність моделюватидію закону в просторі та часі, й щодо певних суб’єктів, тобто читати його текстміж рядків, перш ніж він здобуде визнання клієнтів та своїх опонентів якпрофесіонал.

Адже життя складніше за простий алгоритм – звернутисядо суду та виграти справу, чи вміло захищатися від позову в суді. Вміння юриставсе більше полягає у тому щоб вдало обраною тактикою в межах стратегії клієнтадосягнути необхідного результату, який не завжди зводиться лише до «банального»виграшу справи. Деколи клієнт хоче, щоб противник відчув, пережив програш…

Здається, саме тому останнім часом і здобув такупопулярність посібник В.М. Кравчука «Стратегія і тактика цивільного процесу» таподібні до нього.

Ось тільки класифікація стратегій, що дається впосібниках, подібних до згаданого, досить бідненька. Пан Кравчук, наприклад,ділить стратегії тільки на правильні і хибні, й за всієї цінності йогопосібника, який є своєрідним проривом у нову область практичної юриспруденції,юристи прагнуть нових знань, щоб збагатити своє вміння дивувати опонентів підчас процесу тактичними прийомами, які будуть неочікуваними та призведуть доуспіху, що буде визнаний в даних конкретних умовах як такий.

І як показує практика, вельми часто саме задопомогою таких прийомів можна виграти не тільки практично кожну «битву», але ймайже кожну «війну». Виникає тільки запитання, де знайти цю мудрість, щоб неюзбагатитися?

Й, як завжди буває в таких випадках, зайве«винаходити» велосипед. Для збагачення свого стратегічного та тактичногопроцесуального інструментарію варто звернутися до давньої китайської мудростіпро мистецтво застосування стратагем– систематизованих способів найбільш ефективного ведення бойових дій задопомогою військових хитрощів, і ви ще не раз здивуєте своїх опонентів.

Цікаво, що стратагеми існують у всіх народів, втому числі, природно, й в українців. Адже всім нам відомий вислів «ловити рибув замуленій воді» та подібні до нього.

Однак лише китайці, на відміну від інших, такізгустки мудрості систематизували, записали та відкоментували, тому сьогодні миможемо черпати з цього джерела мудрості через сотні років після того, якстратагеми неодноразово були апробовані на практиці ціною поразок та перемог;зникнення та появи нових держав, а часто і ціною людських доль.

Давній трактат «Тридцять шість стратагем», якийцікавить нас перш за все в контексті обговорюваної теми, як зауважує російськийсинолог В.В. Малявін, розділив долю багатьох подібних до нього творів – спочаткузник, щоб потім з’явитися за найтривіальніших обставин – в 1938 році, в першийрік оборонної війни китайців проти японців. До твору спочатку поставилися з недовіроюй лише в 1941 році вперше надрукували.

Вислів «Тридцять шість стратагем» відомий в Китаї щез V ст. після Різдва Христового, хоча ілюстрації дозастосування стратагем наводяться, як правило, з попередніх історичних епох.

Сам трактат являє собою досить складний витвір, щоскладається із кількох смислових шарів: тридцять шість виразів із чотирьох,рідше трьох ієрогліфів, що являють собою назву стратагем; коротке роз’ясненняпринципу даної стратагеми; цитата з давнього китайського канону «Книги змін», щопояснює смисл стратагеми в термінах цього канону; розширений коментар достратагеми, що часто містить історичний приклад її застосування.

Деколи трактат ще називають книгою про таємниціперемоги над будь-яким противником та за будь-яких обставин, якщо вміти правильнозастосовувати дані у ній рекомендації. Тому, як свідчать джерела, трактаткілька століть сам вважався таємницею, знанням, якого достойні лише посвячені.Так до нього ставилися не тільки в сиву давнину, а й наші майже сучасники – в1961 році Народно-Визвольна армія КНР надрукувала цей текст, однак лише для«службового використання». Й лише після «культурної революції» ця книжказайняла своє належне місце серед найпопулярніших видань.

Цікаво, що зі стратагемами на основі робіт проф.,д-ра Харро фон Зенгера, знайомий навіть такий відомий та авторитетний політик XX ст. як Гельмут Коль, який за власним зізнанням, під час проглядання книжкипостійно згадував власний досвід…

Трактат складається з шести розділів, якінасправді класифікують стратагеми за способом їх застосування: в першомурозділі містяться стратагеми переможних битв; в другому, відповідно, битв прирівних силах противників; в третьому – містяться стратагеми наступальних битв;в четвертому – битв з кількома учасниками; в пятому – битви спільно із третьою стороною; а вшостому – стратагеми програшних битв.

Як бачимо, пропонується надзвичайно багатоваріантів «діалогу» із опонентами в залежності від своїх можливостей, навколишньоїобстановки та наявних ресурсів. Й при тому, що противника ніколи не вартонедооцінювати, власні дії повинні бути чітко сплановані в межах стратегічногоплану, в противному випадку вони будуть хаотичними й, у кінцевому рахунку,швидше за все, не призведуть до успіху.

Навіть поверхове знайомство із текстом стратагемпереконує, що вони можуть бути за допомогою відповідних інтелектуальних зусильадаптовані до правових реалій сучасної України для подальшого практичногозастосування у випадку наявності відповідних ситуативних підстав.

Однак перед цим видаються доцільними кільказауважень.

Хоча ці рекомендації викладені у військовихтермінах, та на перший погляд стосуються швидше ситуації військових дій, ніжмирного змагання юристів перед судом у юридичному та ораторському мистецтві, очевидно,що процесуальні баталії з приводу певних ласих об’єктів сучасної України(наприклад, «Криворіжсталі» чи Нікопольського заводу феросплавів) швидшеподібні до всебічно спланованих судових баталій, ніж до академічних вправлянь узнанні матеріальних та процесуальних законів.

Стратагеми викладені лаконічною, образною мовою,що обумовлено специфікою китайської писемності, адже будь-який ієрогліф є першза все знаком, що передає певний образ. А образ кожен з нас сприймає по-своєму.Образ ворога, що раз у раз зявляється в тексті, безперечно, потрібно сприймативельми алегорично й мати на увазі, що в стратагемах зафіксовано обставинисередньовічного Китаю.

Тому читання стратагем, це перш за всерозшифровування чи, швидше, дешифрування, що дає змогу адаптувати давнюмудрість до наших глобалізованих реалій XXIстоліття. Хоча для кращого сприйняття смислу бажано звернутися до існуючих вспеціальній літературі пояснень, самостійне осмислення цих текстів-мініатюртакож може бути вельми корисним та принести справжню інтелектуальну насолоду.

Для прикладу наведемо ілюстрації із деякихрозділів трактату, щоб можна було безпосередньо пройнятися колоритом цихмініатюрних шедеврів, згустків мудрості стратегії та тактики.

Отже, почнемо…

 

З першогорозділу для прикладу наведемо шосту стратагему. «Підняв шум на Сході, аздійснив напад на Заході» – дух противника та його ряди в замішанні. Осьсприятливий момент для раптового нападу.

 

Цю стратагему можна характеризувати як стратагему відволікаючогоманевру. На практиці вона може бути використана досить простим способом, коли,наприклад, ініціюються неважливі цивільні чи господарські процеси, щопризводить до витрат організаційних чи фінансових ресурсів опонентів нанестратегічні питання, в той час як основний процесуальний хід здійснюється раптовов інший час чи в іншому місці.

Саме за рахунок раптовості досягається стратегічната тактична перевага, що в кінцевому рахунку й призводить до перемоги. Тобто задопомогою цієї стратагеми необхідно добиватися того, щоб ініціатива проявляласятам і тоді, коли опоненти її не чекають, тому це, нагадаємо, стратагемапереможних «битв».

 

З другогорозділу: дев ята стратагема. «З протилежногоберега спостерігати за пожежею» – нехай в рядах ворога настане розлад таневідступно росте бунт. Необхідно триматися від цього здалека й чекати, колинастане крах. Взаємний розлад та погляди, повні ненависті, правильний знактого, що ворог сам себе загубить.

 

Це стратагема вичікування. Доля часто дає нам шансдля перемоги, яким потрібно вміти вчасно й уміло скористатися на свою користь.Маючи відповідну чутливість духу, за певних обставин, можна з успіхомскористатися саме девятою стратагемою.

Припустимо, коли певний конфлікт чи, іншимисловами, кризова ситуація в стосунках, тривалий час розвивається в часі й якхронічна хвороба – то загострюється, то стихає, а ваш опонент раптово попадає внесприятливу ситуацію, обумовлену діями третіх осіб (які. наприклад, можутьбути ініційовані й вами), чи несприятливим збігом обставин, то ви просто певнийчас вичікуєте, щоб в подальшому скористатися плодами ситуації на свою користь.

Це приклад стратагеми зіткнень при рівновазі сил,коли перевага досягається не за рахунок власного ресурсу, який переважаєможливості опонента, а за рахунок ослаблення противника, що в результатіпризводить до вашої стратегічної переваги в даній ситуації.

 

Зтретього розділу: сімнадцята стратагема. «Кинути цеглу, щоб отримати бурштин» –обміняти одну річ на іншу того ж роду, але різної цінності і отримати великувигоду.

 

Цю стратагему ще називають стратагемою наживи йвона відноситься до наступальних битв. Тобто при використанні цієї стратагемиви повинні бути максимально активними, щоб своїми діями спонукати ситуацію розвиватисяв потрібному вам напрямку.

В якості змодельованого прикладу можна навести,наприклад, такий. Ви ініціюєте завідомо програшний процес, під час якого вашопонент для виграшу просто вимушений надати суду, а отже й вам, ті відомості,які з інших джерел ви отримати просто не в змозі. Й таким чином, за мінімальнихвитрат, ви отримуєте суттєві переваги.

 

Зчетвертого розділу: двадцять третя стратагема. «Дружити з далеким та воювати зближнім» – коли наша позиція слабка, а дії сковані, потрібно здобувати вигоду зслабостей противника, який близько, та уникати ведення війни проти противника,який далеко.

 

Це приклад стратагеми з кількома учасниками. Вонатакож може прислужитися на практиці. Адже будь-яка ситуація насправді є значноскладнішим клубком різного роду взаємовідносин між багатьма зацікавленими суб’єктами,ніж прості лінійні конфліктні стосунки двох осіб. Як знаємо, інтереси учасниківконфлікту завжди перетинаються, суперечать, тимчасово співпадають і т.д.

Й чим менші суперечності між зацікавленимиучасниками, тим легше їм домовитися для спільних дій, тому що, як вчили древні,поганий мир завжди кращий за хорошу війну. А як кажуть на Україні, «гуртом ібатька легше бити».

Стиль викладу стратагем, наведені приклади,звичайно ж, навіюють на певні етичні роздуми, бо не завжди варто йти доперемоги будь-яким способом. Але в кожного своя власна мірка порядності,своєрідне внутрішнє вчення, яке, за Кантом, є нашим «внутрішнім законом».

Хоча, розмірковування над відомими юридичнимиконфліктами (наприклад, між «Сарматом» та «Оболонню»), наводять на думку, що вдіях цих сторін можна побачити певну стратагемність, коли перша дія була єдиноючарункою у всьому ланцюжку модельованих подій, що в кінцевому рахунку повиннабула привести до перемоги. Адже якщо немає волі домовитися, то має бутипереможець та переможений…

Й, здається, наша політична дійсність, особливозараз перед парламентськими виборами, які, як кажуть експерти, мають бути чи ненайскладнішими в новітній історії України, дає надзвичайно багато поживи дляроздумів на цю тему, для своєрідної «гімнастики для мозку».

Наведені в трактаті стратагеми не вичерпують всіхіснуючих. Адже кожен із нас сам може стати творцем стратагеми, хоча, якправило, нові стратагеми є творчим поєднанням вже існуючих. Все, як то кажуть,в наших руках, точніше, головах й можливо колись в практичних посібниках з’являтьсяінструкції для юристів «як вчинити грабіж під час пожежі» й такі вислови будутьсамозрозумілими … 

© РоманМоскаль, 2005

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.
Последние записи
Контакты
E-mail: blog@liga.net