Підприємці, працівники та держава - новий "любовний трикутник"?

Чутки про нові драконівські штрафи при неоформленні трудових відносин із працівниками, а також при недопуску інспекторів праці до перевірок на початку 2017 року стали додатковим стресоутворюючим фактором, що затьмарив святкування новорічних свят.

В подальшому, вони лише обростали деталями: про оточення підприємств, хапання людей на вулицях та іншими цікавими сюжетами, що, звісно ж, мали небагато зв’язку із реальністю.

Мета у Держави, звісно ж благородна і, визнаємо, правильна: підвищити рівень оплати праці, детінізувати її, а також забезпечувати працевлаштування всіх працівників, які фактично допущені до роботи.

Однак, правові методи, якими Держава хоче досягнути поставлених цілей, вкотре засвідчили про неспроможність українського держапарату проводити реформи системно, продумано, комплексно та збалансовано щодо інтересів всіх учасників процесу.

Поки що чиновники навчилися лише наказувати та карати, в той час як стимулювання, роз’яснення та спонукання до виконання правових норм дається їм значно важче.

Не бажає Держава також зменшити навантаження на фонд оплати праці до рівня, який би вважався бізнесом справедливим з огляду на реальні можливості нашої, розбалансованої гібридною війною із Росією, економіки – думаю, приклади розвинених краї у цьому випадку не доречні як з огляду на рівень заробітних плат, так і рівень заощаджень у таких країнах.

Перш за все, з порушенням всіх канонів правильної нормотворчості, зміни було запропоновано наприкінці грудня 2016 року, а уведеної у дію вже у січні 2017-го.

Тобто, будь-якого періоду (хоча б дев’ять – шість місяців) для роз’яснення запланованих змін, їх обґрунтування та обговорення, державні чиновники задумати та організувати не спромоглися.

Уведені штрафи за виявлені порушення лякають своїми розмірами – 96 тис. грн. за кожного (!) неоформленого працівника та 320 тис. за недопуск інспектора до перевірки – звісно з огляду на спосіб життя деяких українських чиновників, до якого вони звикли, перш за все стимулюватиме деяких з них до формального виконання закону у погоні за кількісними показниками – репресивна радянська ментальність, на жаль, ще довго буде панувати у свідомості наших контролюючих органів.

У пресі вже з’являються повідомлення про затримання правоохоронцями у деяких областях України бравих діячів у сфері інспектування праці, які після складання постанови про накладення штрафу пропонують підприємцям «порішати проблєму», що свідчить при високий рівень корупційних ризиків запропонованих державою змін.

А з огляду на традиційно високу латентність такого роду правопорушень (на нашу думку – більш ніж 90%), то зрозуміло, що невиявлених випадків значно більше.

Радянський Кодекс законів про Працю, прийнятий ще 1971 року, хоча і «підкригований» значною кількістю законодавчих новел за час незалежності України, чинний до цього часу.

У контексті запровадженої Урядом «реформи» щодо мінімального розміру заробітної плати цілком доречним було б драконівські штрафи збалансувати і в інтересах роботодавців, наприклад – спростити процедуру звільнення працівника, який не влаштовує роботодавця, однак такі складні дії урядовці та законодавці природно залишили для себе на «потім», що може так ніколи й не настати.

Тому, з огляду на масштаби реформи, більш доречною ця реформа виглядала б у тому випадку, якщо б вона уводилась не відразу, було б передбачено тривалий перехідний період впродовж якого штрафи поступово б збільшувались, а порядок перевірок вдосконалювався із врахуванням результатів практичного його застосування.

Прямолінійний тиск, призведе лише до розроблення більш вигадливих способів обійти державні заборони, що не сприймаються людьми як розумні та справедливі.

Звісно, що повністю уникнути уваги інспекторів праці навряд чи вдасться, а після прийняття нового порядку перевірок, яким буде розширене коло суб’єктів, які матимуть права на перевірки – і поготів.

Тому найкращою стратегією, на нашу думку, є зменшення імовірності перевірки та вибудовування механізмів у формі своєрідних «ліній захисту».

Перш за все, розмір виплачуваної заробітної плати варто таки диверсифікувати в залежності від посади та рівня складності виконуваної роботи та не допускати заборгованості по заробітній платі.

Крім того, необхідно проводити роз’яснювальну роботу із трудовим колективом щодо того, що скаржитися до інспекції праці за відсутності для цього об’єктивних підстав (а часто, як показує практика, їх і немає), це є не найкращий спосіб прояву мотивованості до праці та лояльності до підприємства.

Крім того, необхідно шукати різні форми залучення трудових ресурсів у виробничий процес – як за допомогою різних форма трудових договорів, так і у інший спосіб.

Одним із таких широко відомих та поширених способів є цивільно-правові договори підряду чи послуг.

Звісно, що цей метод відомий і інспекторам праці, тому його застосування вимагатиме від підприємців більш системного підходу до використання цих договорів.

Більше того, часто така форма співпраці із підприємцем є більш бажаною для самого такого «працівника» з огляду на характер його роботи та його бажання отримати вищий рівень виплат за свою працю.

З огляду на законодавчі новели, для обслуговування цього механізму на підприємстві мають бути задіяні всі служби, а не лише кадрова – від керівника, до бухгалтерії та самого працівника.

Більше того, з певною періодичністю необхідно узагальнювати досвід застосування таких договорів на підприємстві, враховувати результати обговорення практики перевірок, судову практику та, за необхідності, вносити відповідні корективи до стратегії дій.

Перш за все, звісно, що не зі всіма працівниками за характером їх праці можуть бути оформлені цивільно-правові договори.

Тому певна, суттєва, кількість працівників повинні перебувати у трудових відносинах із підприємством.

Однак та робота, яка може бути виміряна у кількості, обсягах та годинах, може виконуватись у межах предмету цивільно-правових договорів.

Суттєвою ознакою, що відрізняє такого роду договори від трудових є те, що підрядник не кориться трудовому розпорядкові на підприємстві, виконує роботу власними силами (інструментами чи засобами своїми або підприємця) та на власний ризик, та що оплата його роботи здійснюється за результатами виконаної праці, а не просто тому, що він на роботі «протирає штани» певну кількість годин.

Однак, обґрунтованими будуть сумніви інспекторів праці у дійсних намірах сторін, якщо акти виконаних робіт за такими договорами будуть закриватися з чітко визначеною періодичністю та з однаковими показниками чи якщо на підприємстві вестиметься табелювання годин праці такого «підрядника».

Всі ці аспекти та взаємодію служб між собою на підприємстві має бути ретельно обмірковано із врахуванням реалій кожного конкретного підприємства.

Важливою є також роз’яснювальна робота із підрядниками – необхідно пояснити людям характер укладених ними договорів та чим вони відрізняються від трудових.

Доречно також, щоб люди при спілкуванні із інспекторами праці активно використовували права, надані їм ст. 63 Конституції України – адже без належної правової допомоги вони можуть висловитися неточно, що буде зафіксовано у акті інспекторів праці на шкоду підприємцеві.

Перелік заходів можна продовжувати, однак, сподіваємось, що напрямок нашої думки читачеві є зрозумілий.

Звісно, що для розроблення такого роду заходів необхідно залучати кваліфікований юридичний персонал, який здатний до багатоаспектного (тобто як та чи інша правова норма перегукується одночасно у різних галузях права) моделювання.

Неоціненною є роль юридичної служби під час самої перевірки, щоб за допомогою необхідних роз’яснень інспекторам, надання документів, контролю за дотриманням ними порядку проведення перевірок, постаратися уникнути неналежного відображення результатів перевірок у акті перевірки.

У випадку, якщо ж за результатами перевірки накладення штрафу таки мало місце, то звісно, що необхідно обов’язково оскаржувати таке рішення до суду.

Сподіваємося, що судова система України поступово належно підкоригує системні недоліки урядової реформи та надуживання інспекторів праці і законні права підприємців урешті решт будуть захищені.