блоги

Авторские блоги и комментарии к ним отображают исключительно точку зрения их авторов. Редакция ЛІГА.net может не разделять мнение авторов блогов.
14.09.2018 19:07

Компроміс замість федералізму?

Петро Олещук Политолог

Дещо про логіку агітації деяких політиків.

Останнім часом значний резонанс у суспільстві викликає рекламна кампанія партії «Основа». В першу чергу, через контраверсійне тлумачення ідей, які у рамках цієї реклами просуваються. Наприклад, останнім часом багато коментарів викликали білл-борди, з яких партійні лідери закликають українців до «компромісу». В сучасних умовах сам по собі термін «компроміс», очевидно, виходить далеко за межі конкретної партійної агітації, а тому сама рекламна кампанія починає розглядатися вже не як просто спроба залучити нових виборців, а, швидше, як просування у суспільну свідомість певних ідей, що пов’язані з геополітичним вибором для України.

Власне, а що таке – «компроміс»?

Якщо звернутися до академічних визначень, то ми побачимо, що компроміс (грец. compromissum — угода, згода) — згода з ким-небудь у чомусь, що досягається взаємними поступками; поступка заради досягнення мети. Тобто, взаємна згода, що заснована на поступках.

Що мають на увазі під «компромісом» керівники «Основи»? Досить поверхового вивчення програмових документів вистачає, аби зрозуміти, що цей «компроміс» має два виміри: державного устрою та геополітичний. У випадку геополітики, мова йде про компроміс із оточенням України шляхом відродження півзабутої ідеї нейтралітету (що очевидно дисонує з останніми рухами щодо закріплення членства НАТО як орієнтиру в Конституції). Це «компроміс» між світовими гравцями.

Щодо внутрішнього виміру «компромісу» все значно цікавіше. Він, зокрема, на думку авторів передбачає надання більшої самостійності регіонам, перерозподіл бюджету на користь місцевих бюджетів, та, зрештою, заснування верхньої палати парламенту із 50 депутатів, які би представляли регіони (із одночасним скороченням кількості депутатів Верховної Ради майже удвічі). Більше того, це все має доповнюватися ідеєю виборності всіх місцевих органів влади, включно з судами (це, очевидно, має сприяти популяризації ідеї серед суспільства) одночасно із ослабленням єдиного владного центру у Києві, де має бути поглиблена реформа у напрямку створення суворо парламентарної республіки.

Тут варто нагадати, що більшість запропонованих змін асоціюються із федеративним державним устроєм. Наприклад, двопалатний парламент є типовим саме для федерацій. Водночас, партія «Основа» жодним чином не асоціює свої «компромісні ініціативи» саме із федеративним устроєм. Вони все зводять саме до посилення самоврядування, і це зрозуміло. Після подій 2014 року, ідея федералізації України є занадто суперечливою, аби брати її на озброєння, а от питання посилення самоврядування – загальновизнане та викликає схвалення у широких суспільних верств, адже наша жорстка командно-бюрократична система, що дісталася у спадок від СРСР, абсолютно не відповідає вимогам часу.

Отже, компроміс заміщає собою дискредитований федералізм?

Виникає питання. Що стоїть за подібним ідеологічним «переворотом», і яку роль виконує партія «Основа» у цій історії?

Варіантів може бути декілька.

По-перше, це спроба мобілізації електорату Сходу України, через апеляцію до звичних ідеологем про необхідність децентралізації і самофінансування регіонів, але у новому вигляді, аби уникати більш жорсткої критики та несприйняття.

По-друге, політична сила може виступати «промоутером» ідеологем з метою інтеграції їх у суспільну свідомість, аби там вони закріпилися, стали звичними та зрозумілими, увійшли в політичний дискурс, і вже далі – були використані.

По-третє, це може бути спроба роботи на «зовнішній ринок» з метою пошуку партнерів за межами України, які би погодилися на «компромісний сценарій» вирішення усіх проблем, і зробили ставку на конкретного політичного гравця.

У будь-якому випадку, це навряд чи є прикладом ординарної політичної кампанії з метою швидкої мобілізації виборців. Чому? Бо виборців не мобілізують довкола термінів, які потребують додаткового роз’яснення (погодьтеся, що «компроміс» - не той термін, що викликає однозначне розуміння у всіх). Ні, це очевидно, якась «довга гра», відгомін якої ми почуємо згодом.

Если Вы заметили орфографическую ошибку, выделите её мышью и нажмите Ctrl+Enter.